Методичні рекомендації

У процесі виробництва людина взаємодіє з певними засобами виробництва і створює конкретні матеріальні блага. Отже, останні є продуктами праці, тобто споживною вар­тістю, речовиною природи, пристосованою людиною за допомогою знарядь праці до своїх потреб. Студенти на цьому етапі вивчення теми мають усвідомити, що матеріальний результат праці у більшості випадків виступає у формі конкретного продукту – продукції (виробу).

Далі студенти набувають знання про те, що протягом певного відрізку часу виготовлювана продукція перебуває на різних стадіях технологічного процесу і з огляду на це її поділяють на незавершене виробництво, напівфабрикати, готові для споживання продукти. Продукти праці є придат­ними для різних сфер (способів) використання у народному господарстві.

На наступному етапі вивчення теми студенти усвідом­люють, що визначальним розділом плану господарської діяль­ності і розвитку будь-якого підприємства є його виробнича програма (план виробництва продукції), що являє собою конкретну сукупність завдань з обсягу виробництва продукції визначеної номенклатури і асортименту та належної якості на певний календарний період. Формування виробничої прог­рами у країнах з розвинутою ринковою економікою, а сьогодні все більше і в Україні, ґрунтується на бізнес-плані. Його структура та зміст суворо не регламентовані, він може мати будь-яку кількість розділів і є орієнтованим на досяг­нення успіху головним чином у фінансово-економічній діяльності.

Важливо у ході вивчення теми студентам звернути увагу на те, що економічні ресурси у процесі виробництва пе­ретво­рюються у продукцію (послуги) і повинні постійно допов­ню­ватися. З цією метою і організовується матеріально-тех­нічне забезпечення, яке включає: визначення потреби у матеріально-технічних ресурсах, їх пошук і закупівлю, орга­нізацію доставки, зберігання і видачу окремим споживачам на підприємстві. Слід зауважити, що постачання матеріально-тех­нічних ресурсів по­винно бути своєчасним, комплектним і з мінімальними вит­ратами.

Студентам слід оволодіти методикою визначення потреби у матеріалах і створення їх необхідних запасів.

Отже, закінчуючи вивчення даної теми, студентам слід зрозуміти, що споживна вартість і якість виробів без­по­середньо пов’язані між собою, але на відміну від споживної вартості якість продукції характеризує ступінь її придатності для споживання, тобто кількісну сторону суспільної спожив­ної вартості.

Література: 9, С. 89-95; 10, С. 326-345; 51, С. 393-414.

Тема. Собівартість продукції

Загальна характеристика витрат.

Склад витрат, які включають у собівартість. Класифікація витрат. Система управління витратами.

Кошторис підприємства і собівартість продукції.

Собівартість окремих виробів. Калькулювання і його місце в економічних розрахунках. Вибір калькуляційних одиниць. Склад і зміст статей калькуляції, методика їх обчислення. Способи розподілу непрямих витрат. Проблеми і напрями удосконалення планування.

Методичні рекомендації

Собівартість окремих виробів визначається шляхом каль­кулювання.

Об’єкт калькулювання – це продукція чи роботи (послуги), собівартість яких обчислюється.

Калькуляційна одиниця – одиниця кількісного виміру об’єк­ту калькулювання.

До номенклатури калькуляційних статей витрат входять такі:

  сировина і матеріали;

  -паливо, вода і електроенергія технологічні;

  основна і додаткова заробітна плата виробничих робіт­ників;

  відрахування на соціальні потреби виробничих робіт­ників;

  утримання та експлуатація машин та устаткування;

  загальновиробничі витрати;

  загальногосподарські витрати;

  підготовка і освоєння виробництва;

  позавиробничі витрати.

Вирізняють калькуляційні розрахунки за методом загаль­них витрат, за методом прямих витрат (розміру покриття), зворотню калькуляцію. Калькуляція за методом розміру покриття передбачає розрахунок за видами продукції тільки прямих змінних витрат.

При вивченні питань цієї теми слід використовувати Закон України “Про оподаткування прибутку підприємства”, а та­кож “Типове положення з планування, обліку і каль­ку­лювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промис­ловості” (Постанова КМ України від 26.04.1996 р. № 473).

Література: 5, С. 230-231; 7, С. 60; 8, С. 34-40; 9, С. 150-200; 10, С. 403-433.