5. Поняття етносу.

Можна виділити 2 основних підходи до поняття етносу.

Перший з них пропонує розуміння етносу як явища несоціального, а біогеографічного. Прихильники цього підходу стверджують, що етнос – не випадкове зібрання людей, а явище розвитку географічної оболонки планети, що здійснює на ній перебудови. Поведінка, тобто здатність пристосовувати організм до нових умов, є результатом біологічної ознаки – здатності до мінливості. Але остання не безмежна, і тому спостерігається вимирання етносу.

Другий підхід дає розуміння етносу зовсім не як природного явища.

Прихильники його стверджують, що етнос – це сталий колектив людей, який склався в результаті природного розвитку на основі специфічних стереотипів свідомості й поведінки.

Визнання етнічним колективом своєї єдності є головною ознакою етносу як системи. Існує й ряд інших важливих ознак (мова, культура, територіальна єдність, спільність економічного життя, самоназва та ін.). Стверджується, що етнос – це позачасова, позатериторіальна, позадержавна спільнота людей.

Під позачасовістю етносу мається на увазі той факт, що етноси – це не лише сучасні покоління, а й минулі та прийдешні, вони існують 12 – 15 століть, тобто протягом 40 поколінь…

Щодо позатериторіальності та позадержавності етносу, то тут йдеться про той факт, що сьогодні важко знайти такий етнос, всі індивіди якого проживали б у межах якоїсь однієї держави на якійсь одній чітко окресленій території.

Отже, етнос (від грецького – плем’я, група, народ) –це історично сформована на певній території, стійка сукупність людей, що володіє єдиною мовою, спільними, відносно стабільними особливостями культури і психіки, а також спільною самосвідомістю (самосвідомістю своєї єдності і відмінності від інших подібних утворень), зафіксованим у самоназві.

Основні ознаки етносу:

• територіальна цілісність як умова формування та існування етносу;

• спільність змісту та складових матеріальної і духовної культури;

• наявність самосвідомості і самоназви.

Головні атрибути етнічної спільноти:

1) групова власна назва;

2) міф про спільних предків;

3) спільна історична пам'ять;

4) один або більше елементів спільної культури;

5) зв'язок із конкретним «рідним краєм»;

6) відчуття солідарності у значної частини населення.

Етнічна група – це тип культурної спільноти, що надає великої ваги міфові про походження та історичній пам’яті і вирізняється однією, а то й кількома культурними особливостями.

Внаслідок цього поняття етносу використовується для позначення сукупності етнічних ознак, рис, які характеризують те спільне, що властиве одній спільності людей на різних ступенях соціально-етнічного розвитку.

6. Рід, плем’я, народність, нація.

У літературі поняття «рід», «плем’я» , «народність», «нація» дістають назву «історичні форми», «соціально-етнічні» або «етносоціальні» спільності людей.

Поняття «історичні форми спільності людей» дає змогу показати, що ці спільності є продуктами історії, вони еволюційна послідовність форм життя суспільства, які змінюють одна одну, тобто що на різних етапах розвитку життєдіяльність людей здійснюється в цих соціально-історичних формах.

У поняттях «соціально-етнічні» і «етносоціальні» спільності акцентується на тому, що рід, плем’я, народність, нація – це єдність соціального й етнічного. Ці спільності за своєю формою етнічні, тобто мають неповторні риси, які виявляються в їх матеріальній і духовній культурі.

Рід – це кровно родинна спільнота людей, соціальна група, життєдіяльність якої забезпечує всі необхідні для відтворення людини процеси матеріального і духовного виробництва.

Плем’я – це єдина економічна й кровно родинна спільність людей. Характеризується спільністю економічного життя, кровно родинним зв’язком, спільністю духовної культури, звичаїв, традицій, вірувань, а також спільністю психології й самосвідомості, що фіксувалося в самоназві.

Народність – це соціально-етнічна спільність переважно рабовласницького періоду й феодалізму. Формувалась двома шляхами:

1) на грунті етнічного «матеріалу», союзу кількох племен;

2) змішуванням кількох чи багатьох етноплеменних спільностей (напр., у Європі).

Ознаки народності:

1. Одним із голових соціально-історичних факторів і ознак народності є спільність території.

2. У процесі формування народності головним фактором стає не кровородиний зв’язок , а спільність території проживання, економіко-політичні чинники утворення та функціонування рабовласницького та феодального ладу.

3. Спільність мови (із значними діалектичними відмінностями за регіонами);