3. Соціальна структура суспільства, її основні елементи.

Соціальна структура суспільства – це історично визначена сукупність класів, соціально-етнічних спільностей, суспільних верств, прошарків, груп людей та окремих індивідів, а також система відносин між ними.

У марксистській концепції визначальним фактором соціальної структури суспільства є спосіб виробництва, економічні відносини.

Соціальна структура суспільства розглядається головним чином з погляду основних видів суспільного виробництва, двох видів його складових:

• виробництво засобів існування (їжа, одяг, житло тощо);

• виробництво людини як роду (народження та виховання).

За функціональними особливостями (тобто за тим, яку роль відіграють спільності у матеріальному виробництві) у марксистській концепції виділяють 3 їхні види:

1. Спільності, головною функцією яких є виробництво матеріальних цінностей, засобів існування та свого життя за допомогою праці (класи, верстви, групи і т.д.).

2. Спільності, де основною функцією є виробництво чужого життя – сім»я.

3. Соціально-історичні спільності чи соціально-етнічні (рід, плем’я, народність, нація). Вони здійснюють обидві функції матеріального виробництва та, нерідко, є формами суспільства, суспільного життя.

Поряд із марксистською концепцією, у сучасній філософії існують інші теорії. Найпоширенішими є концепції стратифікації та соціальної мобільності.

Концепція стратифікації була розроблена М. Вебером, і в ній поняття «клас» почало трактуватися як «статусна група». Вона інтерпретується як спільність, що виникає внаслідок існуючих у суспільстві відмінностей індивідів за рівнями доходу, володінням власністю, ставленням до влади та престижу.

Одним із основних критеріїв виділення соціальних верств (статусних груп. класів) визначається рівень доходу. Відповідно до нього традиційно виділяють кілька класів: «вищий клас», «середній клас», «нижчий клас».

Для виділення у соціальній структурі суспільства класів, верств і прошарків поряд із такими критеріями, як дохід, власність, влада і престиж, можуть використовуватися такі соціальні ознаки, як професія, релігійні погляди, спосіб життя, система цінностей, вік, національність і т.д.

В концепції соціальної мобільності акцент робиться на визначенні факторів і механізмів, за допомогою яких індивіди та групи можуть змінювати своє становище у суспільстві, свій соціальний статус.

4. Сім’я та її роль у людському житті.

Сім»я – це група людей, пов’язаних родинними зв’язками та шлюбом, спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю та взаємодопомогою. Це соціальна ланка суспільства, економічний та морально-правовий союз людей.

Основні ознаки, за якими досліджуються сім»ї та встановлюються відмінності між ними: форма сім»ї, форма шлюбу, вибір місця проживання, родовід та успадкування майна, тип владної структури, бажаний партнер. Найбільш важливими є 4 перші ознаки.

Форма сім»ї є системою родинних відносин (генетичних, шлюбних) між її членами і виражається у формі та розмірах сім»ї, тобто кількості людей, що проживають разом та ступеня їх родинності. В даному випадку виділяють дві основні різновидності:

• розширена сім»я (спільне проживання багатьох родичів кількох поколінь);

• нуклеарна сім»я (спільне проживання батьків та залежних від них дітей, як правило, неповнолітніх).

Форма шлюбу. За формою шлюбу розрізняють три історично найбільш загальні різновиди:

• груповий (шлюб між кількома жінками та чоловіками);

• моногамний (шлюб між однією жінкою та одним чоловіком);

• полігамний. В цій формі існують два різновиди. Полігамія – це шлюб між одним чоловіком та кількома жінками. Вона поширена в наш час переважно в мусульманських країнах. Поліандрія – шлюб між однією жінкою та кількома чоловіками (в сучасних умовах зустрічається рідко).

Вибір місця проживання. Дана ознака фактично вказує на те, де розміщується нова сім»я, як вона пов’язана з сім’ями своїх батьків. В цьому відношенні виділяють три різновиди розселення:

• матрилокальне (молоде подружжя живе з батьками нареченої або господарчо пов’язане з ними);

• патрилокальне ( наречена приводиться в дім чоловіка і бере участь у веденні господарства, очолюваного його батьком);

• нелокальне (новоутворена сім»я проживає окремо від батьків).

Ведення родоводу та успадкування майна. Ця ознака вказує на те, за якою лінією (материнською чи батьківською) фіксуються родинні зв’язки нового покоління і відбувається передача спадщини. Тут найбільш характерні такі різновидності:

• за жіночою лінією;

• за чоловічою лінією;

• за обома лініями, що більш характерно для сучасного суспільства.

Функції сім»ї:

1. Сім»я здійснює регулювання шлюбно-статевих відносин, забезпечує реалізацію людських потреб у подружжі, батьківстві та материнстві, виконує функцію продовження людського роду.

2. Соціалізація нового покоління. Сім»я є мікро середовищем, в якому проходить першопочаткове формування людської особистості.

3. В до індустріальному суспільстві сім»я здійснювала господарську функцію. Вона була групою людей, які представляли собою виробничий колектив. Зараз спільна господарська діяльність сім»ї перемістилась у сферу побуту та домашнього господарства.

4. Функція забезпечення соціального добробуту. Її характерна риса – забезпечення необхідними життєвими благами непрацездатних членів сім»ї, матеріальна та емоційна їх підтримка.