1.3.3 Минулий час

Минулий час в англійській та українській мовах показує, що дія відбулася або відбувалася до моменту мовлення. Разом з тим в цих мовах існують семантичні і структурні різновиди форм минулого часу.

В англійській мові минула дія може виражатися видо-часовими формами Past Indefinite, Past Continuous, Past Perfect, Past Perfect Continuous, а також Present Perfect, хоч формально вона відноситься до теперішнього часу.

Past Indefinite належить в англійській мові до найчастіше вживаних часових форм. Структурно утворюється за допомогою продуктивної афіксальної морфеми - ed з трьома аломорфами.,, і ряду непродуктивних аломорфів: чергування голосних + суфікси - t або - d: bring - brought, tell - told, keep - kept; чергування приголосних: send-sent; суплетивність: be - was - were, go - went, відсутність морфеми: cut - cut.

Форми простого минулого належать до експресивно нейтральних форм і вживаються найчастіше при описі послідовних подій в минулому, через те їх ще називають «оповідними».

Past Indefinite – минулий час доконаного виду

Англ. Hurstwood wrote, her one morning, asking her to meet him - укр. «Одного ранку Герствуд написав їй, прохаючи її зустрітися з ним».

Форми Past Continuous означають конкретну дію в певний момент минулого часу, який виражається або обставинними конструкціями, або іншою дією.

Можливі також ситуативні варіанти вживання форм Pаst Continuous, які при перекладі на українську мову передаються формами теперішнього часу.

Форма Past Perfect означає дію, що відбувалася до певного моменту в минулому, і співвіднесена з цим моментом. В українській мові в залежності від семантики дієслова їм відповідають форми минулого часу дієслів ДВ і НДВ.

Форми Past Perfect Continuous показують, що дія «почалася до певного моменту в минулому і тривала в цей момент минулого часу або що дія почалася до певного моменту в минулому, наблизилася до нього, але вже не продовжувалася в цей момент.

В українській мові виділяють минулий час дієслів ДВ і НДВ. Форми минулого часу ДВ передають одночасно і факт здійснення дії в минулому, і актуальність результату в момент мовлення. Перфектне значення форм минулого часу дієслів ДВ встановлюється здебільшого описово на основі уточнюючих слів або узгоджуваністю з іншими часовими формами [Дорошенко С. І.,1985: 44].

1.4 Час в культурології

Різні культури виявляють різну тимчасову орієнтацію, що зберігається в системі  мислення  представників цих культур. Культурологія традиційно розділяє монохронні і поліхронні культури, і в основі такого поділу лежить спостереження за тим, як жителі різних країн відносяться до часу [Вежбицкая А., 1996: 364].  Представники монохронної культури (Західна Європа і США) схильні планувати час заздалегідь, маючи в своєму розпорядженні справи одну за іншою. Витоки пунктуальності  швейцарців, німців, шведів, 

американців  та інших народів, «стурбованих часом», потрібно шукати у релігійній трудовій етиці. У протестантській Європі, а також у  старообрядців   Росії,  праця  була частиною релігійного служіння, а діловий успіх − знаком глибокого особистого зв'язку з Богом, покликання. Було поширене уявлення про те, що час − це  капітал, наданий Богом людині для того, щоб той правильно його «вклав». Це підгрунтя західного ставлення до часу відчувається до цих пір.  Представниками  поліхронної культури (країни Південної Європи, Латинської  Америки і Африки) справи плануються як набір певних можливостей і ніколи не виконуються в суворій послідовності. Поліхронні культури орієнтовані на  спілкування  з людьми, налагодження зв'язків, на сім'ю, а монохронні культури орієнтовані на завдання, роботу з формальними даними, на індивідуальні досягнення. 

У концепції часу втілюється  рефлексія   епохи і діяльності, ритм  соціального часу. Всі ці моменти знаходять своє відображення в мові.