- •Розділ 1. Категорія часу
- •1.1 Філософські погляди на час
- •1.2 Лінгвістичний та мовний час
- •1.3 Граматичний час
- •1.3.1 Теперішній час
- •1.3.2 Майбутній час
- •1.3.3 Минулий час
- •1.4 Час в культурології
- •Розділ 2. Класифікації дослідження категорії часу
- •2.1 Лінійний та циклічний час за класифікацією ч. Філлмора
- •2.2 Мовне поле часу за л. К. Малімон
- •2.3 Класифікація часу за є. А. Нільсеном
- •2.4 Поняття феномену часу за ю. О. Дем’яновою
- •2.5 Класифікація згідно з н. В. Таценко
- •Мовне втілення мегаконцепту «час»
- •2.6 Критерії класифікації часових мовних одиниць та основні показники і типи часового вказування за с. І. Тереховою
- •Розділ 3. Лінгвокультурний аналіз фразеологічних одиниць часу в українській і англійській мовах
- •3.1 Семантичне поле фразеологічних одиниць часу
- •3.2 Синонімія та антонімія одиниць фразеосемантичного поля часу сучасної англійської мови
- •Розділ 4.Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях
- •4.1 Оцінка важкості та напруженості праці
- •4.3 Санітарія та гігієна робочого місця.
- •4.3.1 Вимоги до приміщення.
- •4.3.2 Вимоги до організації робочого місця.
- •4.3.3 Вимоги до вентиляції, опалення, кондиціювання, мікроклімату
- •4.3.4 Вимоги до освітлення.
- •4.3.5 Вимоги електробезпеки
- •5.1 Вербалізація мегаконцепту «час» у фразеології
- •5.2 Вербалізація мегаконцепту «час» на матеріалі підмови «комп’ютерні технології»
- •4.3 Порівняльний аналіз засобів перекладу мегаконцепту «час» на матеріалі підмов «фразеологізми» та «комп’ютерні технології»
Перекладацькі аспекти категорії часу
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
Розділ 1. Категорія часу
В даному розділі ми розглядаємо філософські погляди на час, лінгвістичний час, мовний час та граматичний (морфологічний, синтаксичний) час, які вивчалися Ісааком Ньютоном, Готфрідом Лейбніцом, О. Д. Пономарівим, К. Н. Качаловою, О. В. Тарасовою, І. П. Івановою, С. І. Дорошенко, О. О. Шахматовим, В. В. Виноградовим, М. Я. Блохим, Е. М. Прокоповичем.
1.1 Філософські погляди на час
Питання про пізнавальний статус категорії часу вирішувався по різному. Ісаак Ньютон вважав час об’єктивною характеристикою буття [Качалова К. Н., 2000: 13], Готфрід Лейбніц – суб’єктивним поняттям, що характеризує наш спосіб сприйняття світу [Пономарів О. Д., 2000: 248]. В історії філософії існували дві точки зору про відношення часу до матерії. Першу з них можна умовно назвати субстанціальною концепцією. В ній час трактували як самостійну сутність, що існувала наряду з матерією та незалежно від неї. Другу концепцію можна називати реляційною (від слова relatio – відношення) [Качалова К. Н.,2000: 13]. Її прихильники розуміли час не як самостійну сутність, а як систему відношення, що утворюється взаємодіючим матеріальним об’єктом. Поза межами цієї системи взаємодій час вважався неіснуючим. В цій концепції час виступав як загальна форма координації матеріального об’єкту та його стану.
1.2 Лінгвістичний та мовний час
На думку О. В. Тарасової мовний час недопустимо змішувати з часом лінгвістичним [Іванова І. П.,1976: 34]. Якщо мовний час – це система засобів різних рівнів мови, різноманітні одиниці та структури, що передають часові значення та часові відношення об’єктивної дійсності, то лінгвістичний час виражає наукове уявлення про характер мовного часу і включає систему поглядів, оцінок, припускаючи при цьому різні підходи та тлумачення. Словом, лінгвістичний час — це теоретичне обґрунтування мовного часу [Дорошенко С. І.,1985: 25-26].
1.3 Граматичний час
Граматичний час трактується О. О. Шахматовим та В. В. Виноградовим, М. Я. Блохим та Е. М. Прокоповичем як синтаксична, а не морфологічна категорія, хоча за доцільне вони вважають розглядати час дієслова як морфологічну категорію, а час речення – як категорію синтаксичну, тому граматичний час розуміється як такий, що поєднує морфологічний та синтаксичний аспекти [Дорошенко С. І.,1985: 29].
Згідно С. І. Дорошенко в основі граматичної категорії часу лежать поняття часу і простору, які постійно розвиваються, відбивають об'єктивно реальний час і простір. Однак людські уявлення про простір і час відносні, отже, граматичні форми часу також фіксують відносний характер цих уявлень.
Для порівняльно-типологічних досліджень важливішим, ніж те, що лежить в основі розмежування часових відношень, є сам факт розмежування і виділення в усіх порівнюваних мовах трьохчленної опозиції: теперішній, минулий та майбутній час. Разом з тим слід відзначити, що між українською, з одного боку, і англійською, з другого, щодо вираження часових відношень існують істотні розбіжності.
В двох зіставлюваних мовах категорія часу представлена трьохчленними опозиціями типу: speaks: spoke: will speak, is speaking: was speaking: will be speaking, які показують відношення часу дії до моменту мовлення укр. говорить, говорив; буде говорити. В англійській мові часові відношення виражаються ще формами часової віднесеності. В англійській та українській мовах категорія часу тісно пов'язана з категорією особи і виявляється в особових формах.