Молоткові дробарки

Молоткова дробарка (мал. 1) складається з корпуса, футерованого стальними плитами 2. На обертаючому ся горизонтальному валу 3 насаджені диски 4, між якими шарнірно підвішені молотки 5. Матеріал під дією ударів швидко-обертаючихся (з окружною швидкістю 30 – 55 м/сек) молотків. Дроблення відбувається також при ударах кусків матеріалу, відкидуємих молотками, о плити 2. Нарешті, матеріал додатково подрібнюється шляхом удару, розщавлення і деякого стирання на колосниковій решітці 6, через яку подрібнений матеріал розвантажується, падаючи вниз. Ступінь подрібнення І – 10 – 15. Молотки, плити і решітка виготовляються з вуглецевої сталі (з твердосплавними наплавками) або з марганцевої сталі.

Крім одно роторних молоткових дробарок (мал. 1) використовують двох роторні (з двома валами) для яких ступінь подрібнення досягає 30 – 40. Випускаються також дробарки з жорстко закріпленими молотками, а також з декількома паралельними рядами молотків (багаторядні дробарки). Молоткові дробарки використовують і для крупного дроблення. Вони відрізняються високою продуктивністю (на одиницю ваги машин), зниженими витратами енергії на дроблення і високою ступінню подрібнення у порівнянні зі щоковими і конусними дробарками. Недоліками молоткових дробарок є значний знос молотків і плит, складність монтажу (балансировка ротора).

Молоткові дробарки широко застосовуються для подрібнення крихких, волокнистих та інших матеріалів, а також матеріалів помірної твердості і малої абразивності (вугілля, гіпс, вапняк тощо). При подрібненні глинистих і в’язких матеріалів молоткові дробарки працюють без колосникової решітки, що призводить до деякого недоподрібнення матеріалу.

Мал. 1. Одно роторна молоткова дробарка:

1 – корпус; 2 – відбійна плита; 3 – вал; 4 – диск;

5 – молотки; 6 – колосникова решітка.

Щокові дробарки

В щоковій дробарці (мал. 1) матеріал подрібнюється шляхом розщавлення разом з розколюванням і вигином між нерухомою 1 і рухомою 2 щоками. Рухома щока 2 зближується (при робочому ходу) або відходить (при холостому ходу) від нерухомої щоки 1 при обертанні ексцентрикового вала 3. Під час робочого ходу відбувається дроблення, а під час холостого – вигризка дробленого матеріалу вниз під дією власної ваги. Щоці 2 рух передається шатуном 4, рухоме з’єднаним з ексцентриковим валом 3, і двома шарнірно закріпленими розпірними плитами – передньою 5 і задньою 6. Тяга 7 и пружина 8 створюють в рухомій системі натягнення і сприяють холостому ходу рухомої щоки. Шляхом взаємного переміщення клинів 9 регулюється ширина випускного отвору і, значить, ступінь подрібнення.

В залежності від розміщення осі рухомої щоки розрізняють щокові дробарки з верхнім і нижнім підвісом цієї щоки. При верхньому підвісі щока що качається має найбільший розмах поблизу місця виходу дробленого продукту, ширина розвантажувального отвору при цьому змінна. Нижній підвіс (вісь рухомої щоки у розвантажувального отвору) забезпечує постійну ширину розвантажувального отвору, що гарантує визначену максимальну крупність куска в дробленому продукті, але зменшує продуктивність таких дробарок у порівнянні з дробарками з верхнім підвісом рухомої щоки.

На мал. 2 представлений загальний вигляд щокової дробарки з верхнім підвісом рухомої щоки. Дробарки цього типу найбільш широко застосовуються в промисловості. Корпус 1 дробарки, передня стінка якого є нерухомою щокою, виконується зазвичай зі стального лиття, а щоки футеруються стальними плитами 2 з рифленою робочою поверхнею. Ці плити найбільш сильно зношуються, внаслідок чого вони виконуються з’ємними и виготовляються з стійкого до зношення матеріалу (литої марганцевої або хромованої сталі).

Мал. 1. Схема щокової дробарки з верхнім Мал. 2. Загальний вигляд щокової

підвісом щоки: дробарки:

1 – нерухома щока; 2 – рухома щока; 1 – корпус; 2 – змінні плити;

3 – ексцентриковий вал; 4 – шатун; 3 – розпірні плити; 4 – вкладиш;

5 – передня розпірна плита; 6 – задня 5 – регулювальні клини;

розпірна плита; 7 – тяга; 8 – пружина; 6 – маховик.

9 – регулювальний клин

Дробляче зусилля в дробарці передається через плити 3. Тому вкладиші 4, до яких входять кінці плит, робляться змінними з матеріалу великої твердості. Задня розпірна плита використовується для запобігання поломок дробарки від падіння в робочий простір недробимих предметів. Ця плита виготовляється з заниженою прочністю і ламається при попаданні в дробарку випадкових металевих предметів, після чого вона підлягає заміні. За допомогою клинів 5 регулюється ширина загрузочного отвору (в дробарках великих розмірів регулювання відбувається заміною розпірних плит). Щокові дробарки приводяться в рух від електродвигуна через клинопасову передачу і маховик 6.

Щокові дробарки, описані вище, є машинами з простим качанням рухомої щоки. В деяких конструкціях дробарок рухома щока не тільки наближається до нерухомої і відходить від неї, але й під час робочого ходу ще й рухається вниз, в сторону розгрузки матеріалу (виконує складний рух). При цьому відбувається не тільки розщавлення, але й стирання матеріалу, за рахунок чого продуктивність цих дробарок у порівнянні з дробарками інших типів декілька збільшується, а витрати енергії зменшуються.

Найбільш розповсюджені щокові дробарки з верхнім підвісом або складним рухом рухомої щоки. Дробарки з нижнім підвісом, внаслідок відносно малої продуктивності, використовуються в основному для дослідження.

Основні переваги щокових дробарок: простота і надійність конструкції, широка область застосування (для дроблення крупно кускових матеріалів великої твердості є, наприклад, дробарки з розмірами загрузочного отвору 2135 х 3150 мм), компактність і легкість обслуговування.

Періодичний характер дії дроблячого зусилля і неповна урівноваженість рухомих мас визиває шум і вібрацію при дробленні і відноситься до недоліків цього типу. Перебої в роботі із-за поломки окремих деталей (наприклад, розпірних плит шатуна), забивання робочого простору матеріалом при нерівномірній його подачі також треба віднести до недоліків щокових дробарок.

Основні технологічні характеристики щокових дробарок: кут захвату, швидкість обертання колінчатого (ексцентрикового) валу, продуктивність, споживаюча потужність.

Мал. 3. До розрахунку кута захвату,

числа обертів і продуктивності

щокової дробарки.

Кут а (мал. 3) між площинами дроблячи щок при їх максимальному зближенні називається кутом захвату. Якщо кут захвату дуже великий, то куски матеріалу можуть виштовхуватись з робочого простору дробарки. При недосить великому куті захвату досягається незначна ступінь подрібнення.