11

Intergramaton

РОЗДІЛ 1

Політологія як наукова та навчальна дисципліна

ЛЕКЦІЯ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПОЛІТОЛОГІЇ

Предмет, структура та інструментарій політології

1. Предмет політології та її інструментарій.

2. Основні парадигми політичної науки.

3. Поняття про політику. Політика як суспільне явище.

1. Предмет політології та її інструментарій.

Політологія – це наука про політику, основні тенденції та шляхи її розвитку, процеси державного життя, державну владу та владу взагалі. Її предметом є такі феномени як політичні системи, держава, державний лад, влада і владні відносини, шляхи їх досягнень, політичні партії та рухи, політична поведінка, політична культура, способи і засоби прийняття політичних рішень, історія політичних вчень і т.д. Ці складні інститути політичних відносин і процесів вивчаються не тільки політологією, але в тих чи інших аспектах і філософією, соціологією, державно-правовою наукою. Політологія інтегрує окремі політичні аспекти цих дисциплін і займає місце нероби в точці їх перетину і являє собою міждисциплінарну науку. Тобто вона є інтеграційною наукою про політику в усіх її проявах.

Політологія – порівняно молода наука. Її виникнення пов’язують з утворенням у 1857 році Ф. Лібером кафедри історії та політичної науки в Колумбійському університеті США. Проте є інтелектуальна традиція в політології, яка представлена:

• античною філософією Платона і Аристотеля;

• вченням про державу і право римських юристів (Тіт Лукрецій Кар, Марк Тулій Цицерон, Сенека, Епікур);

• теорією суверенітету Жана Бодена;

• вченням про розподіл влади Ш. Л. Монтеск’є.

Кожна наука має свій предмет пізнання, предмет вивчення. Тобто об’єкт прикладання пізнавальних зусиль, пізнавана дійсність для розкриття їхніх специфічних закономірностей і структури. Основою предмета пізнання політології є політика і все, що пов’язане з нею, тобто об’єктивна дійсність, якісна об’єктивна специфічність і різноманітність політичного світу. Взагалі ж щодо предмета політичної науки є два підходи. Перший вважає, що предметом політичної науки є держава, а другий розглядає політологію як науку про владу взагалі. На думку багатьох вчених, політологія як асоціативна система знання вбирає в себе такі рефлективні дисципліни, як філософія політики, політична географія, геополітика, хронополітика, глобалістика і футурологія, політична соціологія, етнополітика, порівняльна політологія, прикладна політології та інші.

Методи політології являються, насамперед, шляхами і способами теоретичної і практичної діяльності людини в політиці.

За гносеологічною основою розрізняють методи емпіричного та теоретичного рівня: опис – пояснення, констатація – концептуалізація, реєстрація – теоретизація тощо; з традиційним оснащенням: подібність – відмінить, аналіз – синтез, індукція – дедукція, фіксація – рефлексія, спостереження – моделювання, класифікація – етимологізація.

За історичною основою диференціюють методи незрілої (архаїчної) структури і зрілі фази науковості. Перші – о основному якісні дедуктивно-умоглядні, абстрактні, спекулятивні підходи; другі – підходи кількісно деталізовані, емпірично випробувані (кореляційний, регресивний, факторний аналіз, історико-порівняльний аналіз, анкетування, опитування, інтерв’ювання).

За предметною основою розрізняють методи соціологічні, антропологічні, психологічні, культурологічні.

Теоретичне і практичне значення політології визначають її функції.