74

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА………………………5

1. Економічний зміст та сутність ефективності господарської діяльності підприємств…………………………………………………………………..5

2. Аксіологічний вимір ефективності господарської діяльності підприємства………………………………………………………………….13

3. Механізм управління ефективністю господарської діяльності підприємства та використання резервів її підвищення…………………..22

РОЗДІЛ II. ОЦІНКА ПІДПРИЄМСТВА ЯК СУБ΄ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ …………………………………………………….......30

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства………………30

2.2 Хактеристика системи менеджменту на підприємстві……………………36

2.3 Оцінювання фінансового стану та інвестиційної привабливості………...49

2.4 Управління ефективністю на підприємстві……..…………………………60

РОЗДІЛ III. ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНА МОДЕЛЬ УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ……………………………………………………………….61

3.1. Визначення місії та перспективних цілей діяльності підприємства СТОВ

«Гранд»…………………………………………………………………………...61

3.2. Шляхи удосконалення управління та реінжиніринг діючої організаційної структури…………………………………………………………………………...

3.3. Фінансовий план інноваційно-інвестиційної програми……………………

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ………………………………………………..67

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………….70

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….73

ВСТУП

Важливим завданням підприємства є підвищення його ефективності. Це зумовлено тим, що воно означає найраціональніше використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, потрібних для випуску продукції, за умови, що від кожної гривни, вкладеної у виробництво, буде отримано максимальну віддачу.

Економічний ефект відображає різні вартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати виробництва на підприємстві (в об'єднанні підприємств). До таких показників відносяться обсяг товарної, чистої або реалізованої продукції, величина одержаного прибутку, економії тих чи інших видів виробничих ресурсів або загальна економія від зниження собівартості продукції тощо.

Родовою ознакою ефективності (продуктивності) може слугувати необхідність досягнення мети виробничо-господарської діяльності підприємства з найменшими витратами суспільної праці або часу. У кінцевому підсумку змістовне тлумачення ефективності (продуктивності) як економічної категорії визначається об'єктивно діючим законом економії робочого часу, що є утворювальною субстанцією багатства і мірою витрат, необхідних для його нагромадження. Саме тому підвищення ефективності підприємства (продуктивності системи виробництва і обслуговування) можна вважати конкретною формою проявлення цього закону.

Для вирішення будь-яких проблем підприємства необхідно перш за все значно підвищити рівеньуправління.

Метою управління є забезпечення прибутковості в діяльності підприємства шляхом раціональної організації виробничого процесу, в т.ч. управління виробництвом і розвиток техніко-технологічної бази, а також ефективне використання кадрового потенціалу при одночасному підвищенні кваліфікації, творчої активності і лояльності кожного виробника. Прибутковість підприємства свідчить про ефективність управління її виробничо-збутовою діяльністю, яка досягається шляхом мінімізації витрат (витрат на сировину, матеріали, енергію, оплату праці, фінансування) і максимізація прибутків від результатів виробництва - випуску продукції і послуг.

Метою дослідження дипломної роботи – визначення основних напрямів удосконалення управління ефективністю господарської діяльності СТОВ «Гранд» та розробка механізму їх реалізації.

Відповідно до поставленої мети в роботі були визначені такі основні задачі:

- розкрити сутність та зміст ефективності господарської діяльності підприємства;

- охарактеризувати аксіологічний вимір ефективності господарської діяльності підприємства;

- розглянути механізм управління ефективністю господарської діяльністю підприємства та використання резервів її підвищення;

- охарактеризувати стан та динаміку ефективності господарської діяльності підприємства;

- оцінити фінансовий стан підприємства;

- провести аналіз ефективності діяльності підприємства;

-дати оцінку напрямкам удосконалення управління ефективністю господарської діяльності підприємства;

Об'єкт дослідження – господарська діяльність СТОВ «Гранд».

Предметом дослідження є теоретико - методичні і прикладні проблеми управління ефективністю сільськогосподарського підприємства.

Для вирішення поставлених завдань у процесі дослідження використано такі методи: порівняльного аналізу – для розкриття економічної сутності ефективності; причинно-наслідкових зв’язків – при аналізі процесу управління ефективністю; логічної аргументації – при обґрунтуванні шляхів удосконалення процесу управління ефективністю СТОВ «Гранд».

Інформаційною основою дипломної роботи стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, закони України, нормативно-правові акти державних органів України, статистичні матеріали Державного комітету статистики, баланси підприємства (ф. №1), звіти про фінансові результати (ф.№2), звіти про рух грошових коштів (ф. №3), звіти про власний капітал (ф.№4), примітки до річної фінансової звітності (ф.№5) СТОВ «Гранд» за 2008 – 2010 роки.

Розділ 1 теоретичних основи управління ефективністю господарської діяльності підприємства

1.1 Економічний зміст та сутність ефективності господарської діяльності підприємства

Важливим завданням підприємства є підвищення ефективності виробництва. Це зумовлено тим, що воно означає найраціональніше використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, потрібних для випуску продукції, за умови, що від кожної гривни, вкладеної у виробництво, буде отримано максимальну віддачу. Ефективність у широкому значенні цього слова означає співвідношення між результатом (ефектом) та витратами.

Під ефектом розуміють результат реалізації заходів, спрямованих на підвищення ефективності виробництва за рахунок економії всіх виробничих ресурсів.

Ефективність виробництва - об’єктивна економічна категорія, що характеризує ступінь досягнення загальних і окремих результатів від оптимального використання всіх ресурсів підприємства (матеріальних, трудових, фінансових). Головною метою розробки бізнес-плану і стратегії підприємства є забезпечення ефективного і прибуткового виробництва. Важливе значення при цьому має вибір оптимальних економічних рішень, які торкалися б усіх аспектів господарської діяльності підприємства.

Родовою ознакою ефективності (продуктивності) може слугувати необхідність досягнення мети виробничо - господарської діяльності підприємства з найменшими витратами суспільної праці або часу. У кінцевому підсумку змістовне тлумачення ефективності (продуктивності) як економічної категорії визначається об'єктивно діючим законом економії робочого часу, що є утворювальною субстанцією багатства і мірою витрат, необхідних для його нагромадження. Відповідні види ефективності виробництва виокремлюються переважно за різноманітністю одержуваних результатів (ефектів) господарської діяльності підприємства. Перш за все результат (ефект) виробництва буває економічним або соціальним.

Економічний ефект відображає різні вартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати виробництва на підприємстві (в об'єднанні підприємств). До таких показників відносяться обсяг товарної, чистої або реалізованої продукції, величина одержаного прибутку, економії тих чи інших видів виробничих ресурсів або загальна економія від зниження собівартості продукції тощо [1, с.50].

Соціальний ефект зводиться до скорочення тривалості робочого тижня, збільшення нових робочих місць і рівня зайнятості людей, поліпшення умов праці та побуту, стану оточуючого середовища, загальної безпеки життя тощо. Соціальні наслідки виробництва можуть бути не лише позитивними, але й негативними (наприклад, поява безробіття, посилення інфляції, погіршення екологічних показників).

Вони мають ту особливість, що далеко не всі з них піддаються кількісному вимірюванню. У зв'язку з цим на підприємствах визначають, оцінюють і регулюють (у межах своїх можливостей) як економічну, так і соціальну ефективність виробництва (продуктивність системи).

В залежності від об'єкту, стосовно якого визначають результативність його функціонування, розрізняють локальний (госпрозрахунковий) і народногосподарський ефекти. Локальний (госпрозрахунковий) ефект означає конкретний результат виробничо - господарської чи іншої діяльності даного підприємства, внаслідок якої воно, має певний зиск. Якщо ж виробництво продукції на даному підприємстві вимагає додаткових витрат ресурсів, але її споживання (використання) на іншому підприємстві пов'язане з меншими експлуатаційними витратами або іншими позитивними наслідками діяльності, то йдеться про визначення народногосподарського ефекту, тобто спільного ефекту у сферах виробництва і споживання відповідних виробів (послуг).

Розрахунки ефективності витрат необхідні для прийняття тих чи інших господарських рішень.

По-перше, вони потрібні для оцінки рівня використання різних видів витрат і ресурсів, здійснюваних організаційно-технічних і соціально-економічних заходів, загальної результативності виробничо-господарської діяльності підприємства впродовж певного періоду часу.

По-друге, за їх допомогою обґрунтовують і визначають найкращі (оптимальні) варіанти господарських рішень: застосування нової техніки, технології та організації виробництва, нарощування виробничих потужностей, підвищення якості і оновлення асортименту продукції тощо.

Необхідні для одержання певного результату (ефекту) усі витрати поділяються на поточні (повсякденні) і одноразові.

До поточних (повсякденних) витрат відносять витрати на оплату праці різних категорій персоналу (робочої сили) і обсяг засобів виробництва, які постійно використовуються (вартість витрачених предметів праці і сума амортизаційних відрахувань), а також деякі інші витрати, що включаються у повну собівартість продукції (послуг).

Одноразові витрати являють собою авансовані кошти на відтворення засобів виробництва у вигляді капітальних вкладень. При цьому капітальні вкладення справляють віддачу (ефект, результат) лише через деякий час, що дорівнює тривалості відтворювального циклу засобів праці і враховується при визначенні їх ефективності [5, с. 40].

Основні ознаки класифікації ефективності та її види відповідно до цих ознак:

1. За характером здійснюваних витрат. За цією ознакою розрізняють ефективність застосовуваних ресурсів та ефективність витрат (спожитих ресурсів). До ефективності застосовуваних ресурсів відносять: ефективність виробничих фондів, ефективність трудових ресурсів, ефективність нематеріальних активів. До ефективності витрат належать:

- ефективність капітальних вкладень;

- ефективність поточних витрат;

- ефективність сукупних витрат.

2. За видами господарської діяльності. До цієї групи показників ефективності належать: ефективність виробничої, торговельної, банківської, страхової та інших видів діяльності. Специфіка виду діяльності, безперечно, накладає певний відбиток на методологію визначення ефективності діяльності конкретного підприємства чи його структурних підрозділів, що проявляється в специфіці навіть самих показників ефективності, які застосовуються для цього.

3. За рівнем об'єкта господарювання. До цієї групи відносять: ефективність економіки в цілому, ефективність галузі, об'єднання підприємств, підприємства, структурного підрозділу підприємства, ефективність виробництва окремих видів продукції.

4. За рівнем оцінювання. Відповідно до цієї ознаки ефективність може бути рівня суспільства та рівня суб'єкта підприємництва (господарювання). Необхідність поділу показників ефективності на ці дві групи зумовлена певною антагоністичністю інтересів суспільства та індивіда або їх інституційних аналогів - держави та підприємства. Як наслідок, має місце невідповідність між критеріями оцінювання ефективності тих чи інших явищ або заходів (наприклад, економічних законів, зокрема з питань оподаткування). Держава має свої критерії, а підприємства - свої, і вони часто істотно різняться. Оцінюючи економічний ефект діяльності підприємства, держава обчислює його валовий прибуток. Останній містить суму податків та інших обов'язкових платежів, що виплачуються з прибутку. Для підприємства ж ефект - це чистий прибуток, котрий залишається у його розпорядженні після сплати всіх обов'язкових платежів.

5. За умовами оцінювання. За цією ознакою виділяють реальну, розрахункову та умовну ефективність.

Реальна ефективність - це фактичний рівень витрат та результатів за даними бухгалтерського обліку та звітності.

Розрахункова - базується на проектних або планових показниках, отриманих розрахунковим шляхом. Умовна ефективність використовується для оцінювання роботи структурних підрозділів підприємства.

6. За ступенем збільшення ефекту. Ця ознака дає змогу виокремити первісну та мультиплікаційну ефективність. Необхідність такого поділу видів ефективності викликана тим, що в результаті здійснення тих чи інших заходів може спостерігатися як одноразовий ефект, так і мультиплікаційний. Мова про мультиплікаційний ефект може йти тоді, коли початковий ефект повторюється й примножується на різних рівнях даного підприємства, а також поширюється на інші підприємства та організації.

7. За метою визначення. За цією ознакою розрізняють абсолютну та порівняльну ефективність. Абсолютна ефективність характеризує загальну або питому (в розрахунку на одиницю витрат чи ресурсів) її величину, яку отримує підприємство в результаті своєї діяльності за певний проміжок часу.

Порівняльна ефективність визначається шляхом порівняння можливих варіантів господарювання і вибору кращого з них. її рівень відбиває економічні, екологічні, соціальні та інші переваги певного варіанта реалізації господарських рішень (напрямку діяльності) порівняно з іншими варіантами.

Абсолютний і порівняльний ефекти тісно взаємозв'язані, доповнюють один іншого. Визначення економічно найбільш вигідного варіанту господарювання завжди базується на зіставленні показників абсолютного ефекту, а аналітична оцінка останнього здійснюється шляхом порівняння його запланованих, нормативних і фактично досягнутих показників, їх динаміки за певний період суспільної (живої і уречевленої) праці.

8. За типом процесу. Ця ознака дає змогу диференціювати підходи до оцінювання ефективності, ураховуючи специфіку окремих процесів, які відбуваються на підприємстві. З погляду цієї ознаки можна окремо розглядати ефективність виробничих процесів (з точки зору як організаційної, так і технічної), ефективність управління, ефективність інвестиційної, інноваційної, маркетингової, фінансової діяльності та ін.

Вимірювання загальної ефективності (продуктивності) діяльності підприємства методологічно зв’язане перш за все з визначенням критерію і формуванням відповідної йому системи показників. Критерії характеризують принцип, підхід до оцінки економічної ефективності, тоді як показники — безпосередній спосіб її оцінки. В умовах ринкової економіки за критерій економічної ефективності доцільно приймати максимізацію прибутку від виробництва та реалізації продукції при мінімальних видатках.

Сферою визначення і постійного контролю повинен бути охоплений також показник загальної рентабельності виробництва, що визначається шляхом розрахунку відношення одержаного прибутку до обсягу застосовуваних виробничих фондів [8, с.21].

При формуванні системи показників ефективності виробництва, виробничо-господарської і комерційної діяльності підприємства бажано дотримуватись певних принципів. До них можна віднести:

- забезпечення взаємозв'язку критерію і системи конкретних показників ефективності виробництва;

- відображення ефективності використання усіх видів застосовуваних у виробництві ресурсів;

- можливість застосування показників ефективності в управлінні різними ланками виробництва на підприємстві;

- виконання найбільш важливими показниками стимулюючої функції у процесі використання наявних резервів зростання ефективності виробництва, того чи іншого виду діяльності підприємства.

Система показників ефективності виробництва, що побудована з урахуванням зазначених принципів, має включати декілька груп:

1. Узагальнювальні показники ефективності виробництва (діяльності підприємства);

2. Показники ефективності використання праці (персоналу);

3. Показники ефективності використання виробничих основних і оборотних фондів;

4. Показники ефективності використання фінансових коштів (оборотних коштів і капітальних вкладень).

Кожна з перелічених груп охоплює певну кількість конкретних абсолютних чи відносних показників, що характеризують загальну ефективність виробництва (діяльності підприємства) або ефективність використання окремих видів ресурсів.

Узагальнювальним показником ефективності споживаних ресурсів може слугувати показник витрат на одиницю товарної продукції, що характеризує рівень поточних витрат на виробництво (собівартості виготовлення певних виробів). Як відомо, до собівартості продукції споживані ресурси включаються у формі оплати праці (персонал), амортизаційних відрахувань (основні фонди) і вартості матеріальних ресурсів (оборотні фонди).

Результат виробництва як найважливіший компонент для визначення його ефективності не слід тлумачити однозначно. Йдеться про корисний кінцевий результат. Можна розрізняти:

1. кінцевий результат процесу виробництва;

2. кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства (об'єднання підприємства).

Перший відбиває матеріалізований результат процесу виробництва, вимірюваний обсягом продукції у натуральній і вартісній формах, другий включає не лише кількість виготовлюваної продукції, але й охоплює її споживчу вартість. Кінцевим результатом процесу виробництва, виробничо-господарської діяльності підприємства за той чи інший проміжок часу є чиста продукція, тобто новостворена вартість, а фінансовим результатом комерційної діяльності — прибуток [13, с.32].

Важливе місце в ефективності господарювання підприємства посідає також досвід організації виробництва і системи оплати праці. Всі виробничі підрозділи працюють на комерційному розрахунку. Тобто в ринкових умовах застосовується метод господарювання, спрямований на ефективне та раціональне ведення аграрного виробництва - одержання максимальної кількості продукції за умов використання наявних ресурсів при оптимальних витратах у натуральному і грошовому виразах. Цьому безпосередньо сприяє впроваджена у господарстві економічно обґрунтована система матеріального стимулювання й оплати праці.

Оцінку ефективності підприємства доцільно робити за чотирма групами показників:

1) мета, стратегія, політика і цінності;

2) фінанси;

3) виробництво;

4)споживчий результат та екологія.

Такий підхід гарантує, що жоден із критеріїв оцінки не буде упущений.

Отже, ефективність - це складна економічна категорія, у якій виявляється найважливіша сторона діяльності підприємства - його результативність.

Cуть ефективності виробництва полягає у тому, щоб на кожну одиницю витрат — трудових, матеріальних, фінансових — досягати максимально можливого збільшення обсягу виробництва або доходу.