20. Герменевтика- напрям наук. Діялн. Пов. З досліжденням, поясненням, тлумаченням філологічних, філософ., істор. Та реліг. Текстів. У давньогрец. Філософії та філології- з тлумаченням біблії.По определению Гадамера, задача философ. Герменевтики- раскрыть герменевт. Измерение в его полном объеме и основополагающем значении для всего нашего миропонимания, во всех его направлениях, от межчеловеч. Коммуникации до обществ. Манипуляции, от опыта отдельного человека как в этом обществе, так и этим обществом. Никакая экзистенция, никакое субъектив. Самосознание никогда не может существовать иначе чем через язык и в языке.Никакое сознание не может что-то знать не используя сформулированные в языке знания других людей. В своей глав. Книге « Истина и метод» Г. Показывает как в мышлении и миропонимании каждого чел.проявляется « авторитет традиции». В каж. Феномене сознания, в акте мышления учавствуют бесчисленные предрассудки, убеждения или предполодения прошлых поколений.Герменевтика Г. Обосновывает истор. Подход к унаследованному занию и взглядом, раскрывает связи современного мышления с направлениям и резулт. Мышлений прошлых столетий.

Особому распостранению герменевт. Г способствовала тех. Революция и ее социл.последствия. Язык уже не связан только с мыслью, но и с манипуляцией над мышлением. Субъект. Сознание должно освободиться от общественного.

Звідси випливають основ. Тези Г.:

Інтерпретація є принципово відкритою и ніколи не може бути завершеною;

Розуміння тексту є невіддільним від саморозуміння інтерпретатора

21. Психоаналіз Фройда

Основа психоаналіт. Системи Ф. є його концепція психонервозів, вчення про психіч. Аппарат, який баз. На ідеї несвідомого, теорії лібідо та дит сексуальності. Згідно з теорією лібідо, процес псих розвитку люд зумовлений процессом видозмін секс інстинкту.

Особливе значення для розв психоаналітичної теорії мистецтва та л-ри мають « Інтерпретація снів», « Леонардо да Вінчі та память його дитинства, « Достоєвський та батьковбивство». Ф. звертав значну увагу на інтепретацію снів, фантазування та ін форм підсвідомості. Літ твір є компромісною формацією між свідомими та підсвідомим інтенціями автора. Кожен текст має прихований і явний смисл.Оскільки літ твір не може сказати нічого додаткового від себе, що привело б психоаналітика до розшифрування утаєних у ньому значень, то психоаналітик повинен обмежитися пошуками алюзійних, багатознач. Сигналів у його смисловій структурі.

У «тотем і табу» досліджує походження сусп., релігії, моралі. « Групова психологія і аналіз его»- проблему індивіда в нормованому сусп. « Незадоволеність в культурі»- природу агресивності та її вплив на культуру.

Згідно з Ф, культура та релігія- сублімована форма відмови від секс задоволення.

22.Едипів комплекс

Едип комплекс через який можна увійти в структуру особист поведінки. Осн увагу Ф концентрує на почутті вини як первинному почутті, з якого виростає мораль.Розвиваючи думку про відношення секс потягів до обєкта, Ф зазначає еротич момент у ранніх дитячих діях. На той час, коли матір стає субєктом любові, у дитини вже почалася психіч робота витіснення . Так починається Едипів комплекс, що набув велико застосув. Великого занчення у психоаналітич. Поясненні неврозів.

У едип комплексі Ф бачить найголовніше почуття провини, яке часто мучить невротиків

. « маленкий мужчина» хоче безроздільно володіти матірю, відчуває присутність батька як перешкоду. Дитина часто виражає словами свої почуття, обіцяє матері, що одружеться з нею. Це вже початок того, що зробив Едіп, ознака існування еротич комплексу.. У « маленької жінки» відбув те сааме, тільки по відношенню до батька.батьки часто самі сприяють розвитку такої спрямованості.

Ф. зазначає великий влив едип комплексу на поет творчість. У « достоєвський та батьковбивство» Ф розглядає проблему почуття вини як визначальної риси великого письменника. Сааме тут Ф показує двоїстий смисл психічного. Амбівалентність особистості Достоєвського, виражена на основі його екзистенціальних мотивів, і приводить до переживання гріховності. Ф зазначає у Достоєвського велику потребу любити і задність любити, що виявлялась у його допомозі навіть тим, кого він мав право ненавидіти. Напр., коханця дружини.Його герої- насамперед насильники, вбивці, егоцентричні натури, що свідчить про існування таких схильностей і у письменника.Сама деструктивна спрямованість Д , яка могла б зробити його злочинцем, булла в його життя голов чином спрямована на самого себе і таким чином виявилась у мазохізмі і почутті вини.

23. Потяг до танатосу

В працях Ф протиставляє 2 інстинкта- Ерос і Танатос.Показуючи історію своїх ідей про первинні потяги, спрямовані на Я і зовн світ, Ф конкретизує зміст цих основних потягів у садистичній поведінці. У садизмі він бачить сплав потягу до любові з прагненням до руйнування, а в мазохізмі- поєднання спрямованості всередину руйнівності з сексуальністю.Людські маси мають бути повязані лібідозно, оскільки обєднання в праці не може їх утримати разом. Протее цим прагненням протидіє природжений потяг до ворожості кожного до всіх і всіх до кожного.Цей виявлений Ф інстинкт поряд з Еросом є похідним від первинного потягу до Танатосу, який поділяє з Еросом панування над світом. Смисл розвитку культури Ф бачить у боротьбі між ними.

Класич психоаналіз розкриває таку картину: коли людина прагне знешкодити свою агресивну пристрасть, агресія інтроектується, стає частиною внутр світу, тобто спрямовується туди, звідки й вела своє походження. Вона спрямовується протии самого Я.