Структура програми навчальної дисципліни «Технологія педагогічного проектування в початковій школі»

Курс:	Напрям, спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчальної дисципліни
Кількість кредитів, відповідних ECTS:2	Шифр та назва напряму 0101 Педагогічна освіта	Обов'язкова
		Рік підготовки: 4
		Семестр: 8
Модулів: 3		Лекції (теоретична підготовка): 14
	Шифр та назва спеціальності 6.010102 Початкова освіта	Семінари:22
Змістових модулів: 2		Самостійна робота: 36
Загальна кількість годин: 72	Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр	Вид контролю: залік

Структура залікового кредиту курсу

	Всього годин	Кількість годин, відведених на:
Тема		Лекції	Семінарські та практичні заняття	Самостійну роботу
Змістовий модуль І. Основи педагогічного проектування
Тема 1. Теоретичні основи педагогічного проекту­вання		4	2	1
Тема 2. Організація проектної діяльності педагога		2	1	1
Тема 3. Методологічні питання проектування			1	1
Тема 4.Метод навчальних проектів		4	4	18
Змістовий модуль ІІ. Проектування діяльності вчителя
Тема 1. Проектування діяльності сучасного вчителя		2	4	3
Тема 2. Особливості навчального проектування в початковій школі.		2	6	6
Тема 3: Комп’ютерні технології в роботі вчителя початкових класів.			4	4
Усього годин	72	14	22	36

Короткий зміст лекцій та питання для самоконтролю Лекція№ 1-2.

Тема 1. Теоретичні основи педагогічного проектування.

Основні поняття педагогічного проектування: проектування, прогнозування, конструювання, моделювання, педагогічна культура, педагогічний проект. Функції проектної діяльності й види педагогічного проекту­вання Рівні педагогічного проектування. Принципи проектної діяльності. Суб'єкти та об'єкти проектної діяльності.

Коротка історія питання

Література про проектування і його методи почала з'являтися у промислово розвинених країнах в 50-60-х роках XIX століття. До цього часу було загальноприйнятим, що проектування — це те, чим займаються архітектори, інженери, художники-приклад­ники тощо, коли створюють креслення, макети, моделі. Кінець ХХ-початок ХХ століття – це час, коли проектування ста­ло надзвичайно розповсюдженим, домінуючим видом діяльнос­ті в суспільстві. Політика, журналістика, економіка, екологія, бізнес — усе стало об'єктом проектування. Поява педагогічного проектування як соціокультурного феномена була затребувана об'єктивною необхідністю розвитку педагогіки, що спирається на людину і її досвід, закріплює його у вигляді нових здібностей і якостей. Здатність проектувати істотно розширює суб'єктні мож­ливості людини. Така здатність, будучи засвоєною, змінює погляд людини на себе, на свої можливості. Психологи відзначають зна­чне зростання суб'єктивного ступеня свободи і відповідальності, глибини переживання свого зв'язку зі світом і механізмами, що керують його розвитком. У цьому основний пафос проектної ді­яльності як освітньої технології: освоюючи способи проектування, навчаючись проектуванню як виду життєдіяльності людина стає вільнішою і відповідальнішою.

Педагогічне проектування – феномен, що виник як результат взаємодії новітніх тенденцій у розвитку педагогічної теорії та інно­ваційної практики.

Проектування є поліфункціональним, і в основі його цілісності лежить задум про вдосконалювання педагогічної діяльності, про майбутній образ культуродоцільної, особистісно орієнтованої освіт­ньої системи і відповідних їй педагогічних процесів. проектування в освіті розвивається у трьох напрямках. Перший — метод проектів як один із методів інтегрованого навчан­ня дошкільників і школярів, який ґрунтується на їх самостійної, творчій, глибоко мотивованій, доцільній пізнавальній діяльності. Другий напрямок — це соціальне проектування з учнями, що стало активно використовуватися у системі загальної та додаткової освіти, і являє собою особливу діяльність учнів над вирішенням конкретних соціальних проблем. Третій напрямок — це проектування як особли­ва діяльність педагога, суть якої — пошук і створення нових видів педагогічної реальності. Саме цей напрямок, що поєднує всі види педагогічної проектної діяльності, суб'єктом яких може виступити педагог, і які здійснюються з педагогічною метою, з результатом, що має педагогічні наслідки, і розуміється нами як педагогічне проектування.

Педагогічне проектування сьогодні в широкому значенні можна визначити як вид професійної діяльності педагога (або сукупність діяльностей), спрямований на подолання постійно виникаючих про­тиріч у взаємозв'язку педагогічної науки і практики, що включає в себе такі процеси, як діагностика, прогнозування, цілепокладання, моніторинг, моделювання, конструювання, програмування тощо.

Центральним поняттям для аналізу різних боків педагогічного проектування є проект.

У буквальному перекладі з латинської мови projectus — ки­нутий уперед. У сучасних словниках — прототип, прообраз якого-небудь об'єкта, виду діяльності.

Проект — змістовно обґрунтована і документально оформлена ініціатива, спрямована на досягнення освітніх цілей у рамках пев­ного періоду часу.

Проект — стратегічний документ розвитку якої-небудь соці­альної системи.

Проект — засіб управління, що має певні якості.

Необхідно зазначити, що на відміну від технічного або інже­нерного проекту, педагогічний проект:

• по-перше, удосконалюється неодноразово;

• по-друге, реалізується в динамічній системі розвитку людських стремлінь і взаємин, і тому не може бути статичним і розрахо­ваним зі стовідсотковою ймовірністю;

• по-третє, проект — це система планованих і реалізованих дій, необхідних умов і засобів, для досягнення певних педагогічних цілей, які у свою чергу залежать від вибору пріоритетних педа­гогічних цінностей. Спільне для всіх проектів в освіті — їхня націленість на вирішення освітніх завдань і реальне практичне перетворення сформованої освітньої ситуації силами педагога (педагогічного колективу) за певний період часу. Під педаго­гічним проектом ми розумітимемо комплекс взаємозалежних заходів щодо зміни наявної педагогічної системи протягом пев­ного періоду часу, при певному рівні ресурсних витрат, зі спе­цифічною організацією та встановленими вимогами до якості результатів.

Прогнозування — це різновид наукового передбачення, спеці­альне дослідження перспектив якого-небудь явища. Відрізняється від проектування меншим ступенем відповідальності за одержу­ваний результат, який безпосередньо використовується на прак­тиці.

Конструювання — виявлення, деталізація, розробка та вста­новлення системи соціальних зв'язків. Конструювання і прое­ктування — послідовні етапи наближення задуму до його пев­ної реалізації. У процесі конструювання розробляються деталі, елементи проектованого об'єкта, а при проектуванні створюється система взаємозв'язків цих елементів, розробляється і оформля­ється проект.

Моделювання — метод дослідження об'єктів різної природи на їхніх аналогах (моделях). У рамках проектування модель до­зволяє:

• створювати образи об'єктів або явищ;

• імітувати реальні процеси;

• програвати, порівнювати та оцінювати можливі результати про­ектування;

• робити обґрунтований вибір одного із альтернативних варіантів вирішення проблем.

Види педагогічного проектування

• Соціально-педагогічне проектування, спрямоване на зміну со­ціального середовища або вирішення соціальних проблем пе­дагогічними засобами.

• Психолого-педагогічне проектування, метою якого стає пере­творення людини і міжособистісних відносин у рамках освітніх процесів.

• Освітнє проектування, орієнтоване на проектування якості осві­ти та інноваційних змін освітніх систем.

Суб'єкти та об'єкти педагогічного проектування

• Специфіка позиції учасника проектування полягає в тому, що він завжди виступає як усвідомлений (свідомий) перетворювач дійсності.

• Індивідуальні суб'єкти: педагог, учень, керівник установи тощо.

• Сукупні суб'єкти: навчальні й творчі групи, клас, колектив освітньої установи, професійні співтовариства, мережні співтовари­ства, пілотні групи, групи тьютерів, тренінг-групи тощо.

• Об'єкт проектування — це середовище або процес.

Предмет проектування — це передбачуваний продукт, образ якого спочатку представлений у проекті.

Принципи педагогічного проектування

Загальні принципи педагогічного проектування (за Колесниковою):

• принцип прогностичності зумовлений орієнтованістю проек­тування на майбутній стан об'єкта, особливо яскраво він про­являється при проектуванні педагогічних інновацій;

• принцип покроковості;

• принцип нормування вимагає обов'язковості проходження всіх етапів створення проекту;

• принцип зворотного зв'язку зумовлює необхідність одержання інформації про результативність кожної проектної процедури і подальшої корекції діяльності;

• принцип продуктивності підкреслює практико орієнтований характер результату проектування;

• принцип саморозвитку стосується як суб'єкта проектування, так і породження нових проектів.

Деякі дослідники виділяють також: принцип людських пріори­тетів (підпорядкування проектованих процесів і ситуацій реальним потребам і можливостям особистості проектувальника) та принцип культурної аналогії (відповідність результатів проектування певним культурним зразкам).

Підтверджуючи принцип людських пріоритетів, В. В. Сєріков виклав також гіпотетичні закономірності проектування особистісно орієнтованої освіти:

• на відміну від проектування традиційного навчання, де предме­том проектної діяльності є фрагмент змісту навчання (спеціально структурований навчальний матеріал і спосіб його засвоєння), у особистісно орієнтованій освіті елементом проектування стає «подія в житті особистості», що становить реальний життєвий досвід;

• проектування навчання стає спільною діяльністю суб'єктів на­вчання;

• зникає грань між змістовним і процесуальним аспектами на­вчання, тобто процес навчальної взаємодії стає джерелом осо-бистісного досвіду дитини.

Питання для самоконтролю:

1. Розкрийте сутність поняття «проектування».

2. Розкрийте сутність поняття «педагогічне проектування».

3. Що називається «проектом» в педагогіці?

4. Назвіть види педагогічного проектування.

5. Назвіть принципи педагогічного проектування.

6. Назвіть закономірності проектування особистісно орієнтованої освіти.