7. Терміни, використані в цьому стандарті, мають таке зна­чення:

Закордонна господарська одиниця — це дочірнє підприєм­ство, асоційована компанія, спільне підприємство або від­ділення підприємства, що звітує, діяльність яких базується або здійснюється в іншій країні, ніж країна підприємства, що звітує.

Закордонне підприємство — це закордонна господарська оди­ниця, діяльність якої не є частиною діяльності підприєм­ства, що звітує.

Валюта звітності — це валюта, яка використовується при поданні фінансових звітів.

Іноземна валюта підприємства.

валюта, інша, ніж валюта звітності

356

МСБО 21 (переглянутий у 1993 р.)

Валютний курс — це коефіцієнт обміну двох валют.

Курсова різниця — це, різниця, яка є наслідком відображення в звітності однієї і тієї ж кількості одиниць іноземної ва­люти у валюті звітності при різних курсах обміну.

Курс при закритті - це курс "спот" на дату балансу.

Чисті інвестиції в закордонне підприємство — це частка підприємства, що звітує, у чистих активах цього закор­донного підприємства.

Монетарні статті - це утримувані гроші, а також ак­тиви та зобов'язання, які мають бути отримані або спла­чені у фіксованій чи визначеній сумі грошей.

Справедлива вартість - це сума, за якою можна обміняти актив або погасити заборгованість в операції між обізна­ними, зацікавленими та незалежними сторонами.

357

МСБО 21 (переглянутий у 1993 р.)

Операції в іноземній валюті

Первісне визнання

8. Операція в іноземній валюті — це операція, яка визначається в іноземній валюті або потребує розрахунків в іноземній валю­ті, включаючи операції, що виникають, коли підприємство:

а) купляє або продає товари чи послуги, ціна на які визначена в іноземній валюті;

б) отримує або надає позику, якщо суми, які треба сплатити або отримати, визначені в іноземній валюті;

в) стає стороною невиконаного валютного контракту або

г) іншим чином купує або продає активи чи бере на себе зо­бов'язання, визначені в іноземній валюті, чи гасить їх.

9. Операції в іноземній валюті слід відображати при пер­вісному визначенні в валюті звітності, перераховуючи су­ми в іноземній валюті із застосуванням курсу обміну між валютою звітності та іноземною валютою на дату здій­снення операції.

10. Валютний курс на дату здійснення операції часто називають спот-курсом. Для зручності часто застосовується курс, який на­ближається до фактичного курсу на дату здійснення операції, наприклад, можна використати середній курс протягом тижня або місяця для всіх операцій у кожній іноземній валюті, які були здійснені протягом цього звітного періоду. Однак, якщо валют­ний курс суттєво коливається, застосування середнього курсу не є надійним.

Звітність на наступні дати балансу

11. На кожну дату балансу:

а) монетарні статті в іноземній валюті слід відобра­жати з використанням валютного курсу при закритті;

б) немоиетарні статті, які відображаються за історичною собівартістю, визначеною в іноземній валюті, необхід-

358

МСБО 21 (переглянутий у 1993 р.)

по визнавати за валютним курсом на дату здійснення операції;

в) немонетарні статті, які відображаються за справед­ливою вартістю, визначеною в іноземній валюті, слід визнавати за валютним курсом, який існував на момент визначення цієї вартості.

12. Балансова вартість статті визначається згідно з відповідними Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку. Наприк­лад, певні фінансові інструменти, а також основні засоби можна оцінювати за справедливою вартістю або за історич­ною собівартістю. Згідно з цим стандартом, якщо балансова вартість визначена на основі історичної собівартості чи спра­ведливої вартості, суми коштів в іноземній валюті, визначені таким чином, потім відображаються у валюті звітності.

Визнання курсової різниці

13. Параграфи з 15 по 18 визначають обліковий підхід, який від­повідає вимогам цього стандарту стосовно курсової різниці від операцій в іноземній валюті. Ці параграфи містять дозво­лений, рекомендований стандартом підхід до обліку курсової різниці, яка є наслідком значної девальвації або знецінювання валюти, проти чого не існує практичних засобів хеджування і це впливає на заборгованість, яку не можна погасити і яка виникає безпосередньо після придбання активів, рахунок на які був виписаний в іноземній валюті. Дозволений альтернатив­ний підхід до обліку таких курсових різниць визначений у параграфі 21.

14. Даний стандарт не розглядає облік хеджування статей в іно­земній валюті, інших, ніж класифікація курсових різниць, що виникають за зобов'язаннями в іноземній валюті, які визнаються як хеджування чистої інвестиції у закордонне підприємство. Інші аспекти обліку хеджування, включаючи критерії викори­стання обліку хеджування і вимоги до визнання курсових різниць, а також припинення обліку хеджування, будуть розгля­нуті у МСБО "Фінансові інструменти".

15. Курсові різниці, що виникають при розрахунках за моне­тарними статтями або при складанні звітів про моне­тарні статті підприємства за курсами, котрі відрізня­ються від курсів, за якими вони були первісна відображені протягом певного періоду або визначені у попередніх

359

МСБО 21 (переглянутий у 1993 р.)

фінансових звітах, мають бути визнані як доходи або вит­рати протягом того періоду, коли вони виникають, за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з параграфами 17 і 19.

16. Курсова різниця виникає тоді, коли зміна у валютному курсі відбувається у період між датою здійснення операції і датою розрахунку за будь-якими монетарними статтями, що є наслід­ком операцій в іноземній валюті. Коли розрахунки за опера­цію здійснюються протягом того ж самого облікового періоду, в якому операція була здійснена, вся курсова різниця визна­ється в цьому періоді. Проте, коли розрахунок за операцією здійснюється в наступному обліковому періоді, курсова різни­ця, яка визнана в кожному проміжному періоді до періоду роз­рахунку, визначається зміною у валютних курсах протягом цього періоду.

Чисті інвестиції в закордонне підприємство

17. Курсові різниці, що виникають щодо монетарної статті, яка, по суті, становить частину чистих інвестицій під­приємства в закордонне підприємство, слід класифікувати як власний капітал у фінансових звітах до вибуття чистих інвестицій, коли їх потрібно визнавати як дохід або ви­трати згідно з параграфом 37.

18. Підприємство може мати монетарну статтю, яка підлягає отри­манню від закордонного підприємства або виплаті йому. Стат­тя, розрахунки за якою не плануються та не є ймовірними у недалекому майбутньому, по суті, додаються до чистих інве­стицій підприємства у це закордонне підприємство або вира­ховуються з них. Такі монетарні статті можуть містити довго­строкову дебіторську заборгованість або позики, але не по­ширюються на торговельну дебіторську або торговельну кре­диторську заборгованість.

19. Курсові різниці, які виникають внаслідок зобов'язань в іно­земній валюті, що визнаються як хеджування чистих інве­стицій підприємства в закордонне підприємство, слід класи­фікувати як власний капітал у фінансових звітах підпри­ємства до вибуття чистих інвестицій, коли їх слід визна­вати як дохід або витрати згідно з параграфом 37.

360

МСБО 21 (переглянутий у 1993 р.)

Дозволений альтернативний підхід

20. Дозволений альтернативний підхід до курсових різниць, які розглядаються у параграфі 21, визначений у параграфі 15.

21. Курсові різниці можуть бути наслідком значної деваль­вації або знецінювання валюти, проти чого не існує прак­тичних засобів хеджування, і це впливає на заборгова­ність, яку не можна погасити і яка виникає безпосередньо після придбання активів, рахунок на які був виписаний в іноземній валюті. Такі курсові різниці слід додавати до балансової вартості відповідного активу за умови, що скоригована балансова вартість не перевищує нижчу з оцінок — відновлювану собівартість і суму очікуваного відшкодування шляхом продажу або використання акти­ву.

22. Курсові різниці не включаються до балансової вартості акти­ву, коли підприємство може погасити або хеджувати зобов'­язання в іноземній валюті, що виникає від придбання активу. Однак збитки від курсу обміну є частиною витрат, які безпо­середньо відносяться на актив, коли зобов'язання не може бути погашеним і практично не підлягає хеджуванню, наприклад коли внаслідок контролю обміну валют затримується одер­жання іноземної валюти. Отже, згідно з дозволеним альтерна­тивним підходом, собівартість активу, рахунок на який ви­ставляється в іноземній валюті, розглядається як сума у валюті звітності, яку підприємство зрештою повинне сплатити для погашення його зобов'язань, що виникають після останнього придбання активу.

361

МСБО 21 (переглянутий у 1993 р.)

Фінансові звіти закордонних господарських одиниць

Класифікація закордонних господарських одиниць

23. Метод, який застосовується для переведення фінансових звітів закордонних господарських одиниць, залежить від засобу фі­нансування і функціонування підприємства відносно підприєм­ства, ідо звітує. Для цієї мети закордонні господарські оди­ниці класифікуються або як "закордонні господарські одиниці, які є складовою частиною операцій підприємства, що звітує", або як "закордонні підприємства".

24. Закордонна господарська одиниця, яка є складовою частиною операцій підприємства, що звітує, здійснює свою діяльність так, ніби вона є продовженням операцій підприємства, що зві­тує. Наприклад, така закордонна господарська одиниця може просте) продавати товари, які імпортуються з підприємства, що звітує, і переказувати виручку до підприємства, що звітує. У таких випадках зміна у курсі обміну валюти звітності на валюту країни розташування закордонної господарської оди­ниці впливає майже негайно на рух грошових коштів під­приємства, що звітує. Внаслідок цього, зміна у валютному курсі впливає скоріше на окремі грошові кошти закордонної господарської одиниці, ніж на чисті інвестиції підприємства, що звітує, в цю господарську одиницю.

25. Закордонне підприємство навпаки — акумулює грошові кош­ти або інші монетарні статті, несе витрати, генерує прибуток і, можливо, погашає позики, причому переважно у своїй місцевій валюті. Воно може також здійснювати операції в іноземних валютах, включаючи операції у валюті звітності. Коли існує різниця у курсі обміну ралютн звітності на міс­цеву валюту, вона мало або зовсім не впливає безпосередньо на теперішній та майбутній рух грошових коштів від опера­цій закордонного підприємства чи підприємства, що звітує. Зміна у курсі обміну скоріше впливає на чисті інвестиції під­приємства, що звітує, ніж на окремі монетарні та немоне-тарпі статті закордонного підприємства.

26. Нижче наводяться ознаки того, що закордонна господарська одиниця ї; закордонним підприємством, а не закордонною го­сподарською одиницею, яка є складовою частиною операцій підприємства, що звітує:

362

МСБО 21 (переглянутий у 1993 р.)

а) оскільки підприємство, що звітує, може контролювати за­кордонну господарську одиницю, діяльність закордонної го­сподарської одиниці здійснюється зі значним ступенем авто­номності від підприємства, що звітує;

б) операції з підприємством, що звітує, не становлять значної частини діяльності закордонної господарської одиниці;

в) діяльність закордонної господарської одиниці фінансується головним чином через його власні операції або місцеві за­позичення, а не підприємством, що звітує;

г) витрати на заробітну плату, матеріали та інші складники продукції або послуг закордонної господарської одиниці сплачуються або компенсуються переважно в місцевій ва­люті, а не у валюті звітності;

д) реалізація у закордонній господарській одиниці здійснюється переважно у валюті, іншій, ніж валюта звітності;

е) рух грошових коштів підприємства, що звітує, відокремле­ний від повсякденної діяльності закордонної господарської одиниці і не зазнає прямого впливу діяльності закордонної господарської одиниці.

Відповідна класифікація всіх господарських одиниць може бу­ти встановленою в принципі на основі фактичної інформації за всіма показниками, які наведені вище. У деяких випадках неможливо чітко класифікувати закордонну господарську оди­ницю як закордонне підприємство або як частину підприєм­ства, що звітує, тому для визначення відповідної класифікації необхідне судження.

Закордонні господарські одиниці, які є частиною операцій підприємства, що звітує

27. Фінансові звіти закордонної господарської одиниці, яка є частиною операцій підприємства, що звітує, мають бути переведені із застосуванням стандартів та процедур, ви­значених у параграфах із 8 по 22, якби операції закор­донної господарської одиниці були операціями самого під­приємства, що звітує.

28. Окремі статті у фінансових звітах закордонної господарської одиниці перераховуються так, нібито всі її операції були про­ведені самим підприємством, що звітує. Собівартість і амор-

363

МСБО 21 (переглянутий у 1993 р.)

тизація основних засобів переводяться із застосуванням валют­ного курсу на дату придбання активу або, якщо актив відоб­ражається за справедливою вартістю, із застосуванням валют­ного курсу, який був на дату здійснення оцінки. Собівартість запасів переводиться за валютними курсами, які діяли на дату здійснення цих витрат. Вартість очікуваного відшкодування або вартість реалізації активу переводиться з застосуванням валют­ного курсу, який діяв на дату визначення вартості очікуваного відшкодування або чистої вартості реалізації. Наприклад, коли чиста вартість реалізації одиниці запасів визначена в інозем­ній валюті, тоді ця вартість переводиться із застосуванням ва­лютного курсу на дату визначення чистої вартості реалізації. Таким чином, курс, який був застосований, є, як правило, кур­сом при закритті. Коригування може бути потрібним для зниження балансової вартості активу в фінансових звітах під­приємства, що звітує, до його вартості очікуваного відшкоду­вання або чистої вартості реалізації, навіть коли таке коригу­вання не потрібне у фінансових звітах закордонної господар­ської одиниці.

29. Для зручності часто застосовують валютний курс, який набли­жається до фактичного курсу на дату операції, наприклад, середній курс протягом тижня або місяця можна застосува­ти для всіх операцій у конкретній іноземній валюті, які здій­снюються протягом цього періоду. Однак, якщо валютний курс суттєво коливається, застосування середнього курсу протягом звітного періоду не є надійним.