23. Емітенту фінансового інструмента, що містить як ком­понент зобов'язання, так і компонент капіталу, слід кла­сифікувати складові частини інструмента окремо відпо­відно до параграфа 18.

24. Даний стандарт вимагає окремого подання в балансі емітента компонентів зобов'язань та капіталу, створених одним фінан­совим інструментом. Якщо частки як зобов'язань, так і вла­сного капіталу створюються одним, а не двома чи більше ок­ремими фінансовими інструментами, то це скоріше є питан­ням форми, ніж сутності. Фінансовий стан емітента більш до­стовірно відображається при окремому поданні інформації про компоненти зобов'язань та власного капіталу, які містяться в одному інструменті відповідно до їх змісту.

25. Для подання балансу емітент визнає окремо складові частини фінансового інструмента, який становить основне фінансове зобов'язання емітента і надає утримувачеві інструмента право опціону конвертувати його в інструмент капіталу емітента. Прикладом такого інструмента є облігація або подібний ін­струмент, які утримувач може конвертувати у звичайні акції емітента. З точки зору емітента, такий інструмент містить два компоненти: фінансове зобов'язання (контрактна угода на­дати грошові кошти або інші фінансові активи) та інстру­мент капіталу (опціон "кол", який надає утримувачу право протягом визначеного періоду здійснити конвертування у зви­чайні акції емітента). Економічний ефект від випуску такого інструмента в обіг в основному такий же, як від одночасного випуску боргового інструмента з умовою дострокового пога­шення та варантів для придбання звичайних акцій або випуску боргового інструмента з відривними варантами, які засвідчу­ють право придбання акцій протягом визначеного періоду. Від­повідно, у всіх випадках емітент подає інформацію про ком­поненти зобов'язань та капіталу окремо в своєму балансі.

545

МСБО 32

26. Класифікація компонентів зобов'язань та капіталу відносно ін­струмента, який можна конвертувати, не переглядається в результаті зміни ймовірності того, що опціон конвертування буде здійснений, навіть якщо здійснення опціону може стати, як здається деяким утримувачам, економічно вигідним. Утриму­вачі не завжди діють так, як можна очікувати, тому що, на­приклад, оподаткування внаслідок конвертування є різним для різних утримувачів. Крім того, ймовірність конвертування змі­нюється з часом. Зобов'язання емітента здійснити майбутні платежі залишається неурегульованим, доки воно не буде погашеним внаслідок конвертування, закінчення строку пога­шення інструмента або деяких інших операцій.

27. Фінансовий інструмент може містити компоненти, які не є ні фінансовими зобов'язаннями, ні інструментами капіталу емі­тента. Так, інструмент може надавати утримувачу право на отримання нефінансового активу, наприклад товару, за який здійснюються розрахунки, і на право опціону обміняти це право на акції емітента. Емітент визнає і подає інформацію про інструмент капіталу (опціон обміну) окремо від компо­нентів зобов'язань складного інструмента незалежно від того, чи є зобов'язання фінансовими або нефінансовими.

28. Даний стандарт не поширюється на оцінку фінансових акти­вів, фінансових зобов'язань та інструментів капіталу і, отже, не визначає конкретного методу встановлення балансової вар­тості компонентів зобов'язань та капіталу, що містяться в одно­му інструменті. Можна застосовувати такі підходи:

а) встановлення залишкової суми компонента (часто інстру­мента капіталу), оцінку якого здійснити важче, після вилу­чення з інструмента в цілому суми, окремо встановленої для компонента, оцінку якого можна легше здійснити;

б) окрема оцінка компонентів зобов'язання та капіталу і кори­гування цих сум на пропорційній основі тією мірою, яка необхідна, щоб сума компонентів дорівнювала вартості ін­струмента в цілому.

Сума балансової вартості, визначена для компонентів зобов'­язань та капіталу після первісного визнання, завжди дорівнює балансової вартості, яка була б встановлена для інструмента в цілому. Ніякі прибутки або збитки не виникають від окремого визнання та подання інформації про компоненти інструмента.

546

МСБО 32

29. Відповідно до першого підходу, який наведено у параграфі 28, емітент облігації, яку можна конвертувати в звичайні акції, спочатку визначає балансову вартість фінансового зобов'язання шляхом дисконтування потоку майбутніх платежів відсотків та основної суми за переважною ринковою ставкою для подібних зобов'язань, які не мають супутнього компонента капіталу. Ба­лансову вартість інструмента капіталу, представленого опці-оном на конвертування інструмента в звичайні акції, можна визначити після цього шляхом вилучення балансової вартості фінансового зобов'язання з вартості складного інструмента в цілому. Відповідно до другого підходу, емітент визначає вар­тість опціону прямо або шляхом посилання на справедливу вартість подібного опціону, якщо він існує, або застосовуючи модель опціонного ціноутворення. Вартість, визначена для кож­ного компонента, потім коригується на пропорційній основі тою мірою, яка необхідна, щоб сума балансової вартості, вста­новленої для компонентів, дорівнювала сумі компенсації, от­риманій за облігацію, яку можна конвертувати.

Відсотки, дивіденди, збитки та прибутки

30. Відсотки, дивіденди, збитки та прибутки, пов'язані з фі­нансовим інструментом або його складовою частиною, класифікованою як фінансове зобов'язання, слід відобража­ти в звіті про прибутки та збитки як витрати або дохід. Емітент прямо дебетує на власний капітал виплати ут­римувачам фінансового інструмента, класифікованого як інструмент капіталу.

31. Класифікація фінансового інструмента в балансі визначає, чи будуть відсотки, дивіденди, збитки та прибутки, пов'язані з цим інструментом, класифіковані як витрати або дохід і ві­дображені в звіті про прибутки та збитки. Отже, виплати дивідендів на акції, класифіковані як зобов'язання, класифіку­ються як витрати подібно до відсотків за облігацією і відобра­жаються в звіті про прибутки та збитки. Аналогічно, прибут­ки та збитки, пов'язані з викупом або рефінансуванням інстру­ментів, класифікованих як зобов'язання, відображаються в звіті про прибутки та збитки в той час, коли викуп або рефінан­сування інструментів, класифікованих як власний капітал емі­тента, відображаються як зміни у власному капіталі емітента.

32. Дивіденди, класифіковані як витрати, можна подавати в звіті про прибутки та збитки або разом із відсотками за іншими зобов'язаннями, або у вигляді окремої статті. Розкриття інфор-

547

МСБО 32

мації про відсотки та дивіденди має відповідати вимогам МСБО 5 "Інформація, яка підлягає розкриттю у фінансових звітах" та МСБО ЗО "Розкриття інформації у фінансових зві­тах банків та подібних фінансових установ". За деяких обста­вин, внаслідок суттєвих різниць між відсотками та дивіден­дами, пов'язаних із такими питаннями, як відсоткові платежі, що вираховуються з податків, є доцільним окреме розкриття інформації про них у звіті про прибутки та збитки. Розкриття сум податкового впливу здійснюється відповідно до вимог міжнародного стандарту бухгалтерського обліку МСБО 12 "Облік податків на прибуток".

Згортання фінансового активу та фінансового зобов'язання