- •1. Поширення пірогенних грунтів області.
- •2. Антропогенно утворенні грунти та їх характеристика
- •3. Класифікація грунтової структури
- •4. Поняття про грунт
- •6. Грунтове повітря
- •7. Поглинальна здатність грунтів
- •8. Грунтознавство як наука його основні положення.
- •9.Основні морфологічні елементи грунту
- •10. Тепловий режим грунту
- •11. Історія вивчення грунту
- •12. Болотний процес ґрунтоутворення
- •13. Основи грунтово-географічного районування
- •14. Закономірності розміщення ґрунтів
- •15. Завдання охорони грунтів
- •16. Баланс води у грунті
- •17.Грунтово-кліматичні пояси, області, зони, провінції, округи, райони.
- •18.Структура грунту
- •19.Методологія і методи дослідження грунту
- •20. Значення ґрунтознавства для фізичної географії, екології та охорони навколишнього середовища.
- •21. Поняття про чинники ґрунтоутворення
- •22. Основні фізичні властивості грунту
- •23. Грунтово-географічне районування України
- •24. Роль клімату у ґрунтоутворенні
- •25. С/г використання чорноземів
- •26. Біологічні чинники ґрунтоутворення
- •27. Грунтово-географічне районування Волиньської обл..
- •28. Повітряний режим грунту
- •29. Грунтовий профіль, його будова.
- •30. Материньські породи
- •31. Теплопровідність грунту
- •32.Вплив рельєфу на ґрунтоутворення
- •33. Водні властивості грунту
- •51. Болотні грунти, типи і іх еволюція
- •52. Охорота грунтів від забруднення агрохімікатами
- •53. Утворення боліт
- •54. Використання торфово-болотних грунтів
- •55. Дернові грунти їх поширення
- •56. Захист грунтів від забруднення радіонуклідами
- •57.Сірі лісові грунти
- •58. Вплив техногенезису на деградацію грунту
- •59. Поширення меліоративних грунтів Волині
- •60. Чорноземи і їх характеристика
- •61. Торфово-болотні грунти
- •62.Завдання охорони грунтів
59. Поширення меліоративних грунтів Волині
60. Чорноземи і їх характеристика
Характеристика чорнозему
Чорнозем - це тип грунтів, що формуються під степовій і лісостеповій рослинністю субореального пояса. Утворюються в основному на карбонатних материнських породах - лесах, лесовидних глинах і суглинках, іноді на більш давніх вапняках, пісковиках, глинах мергелистих в умовах непромивного або періодично промивного водного режиму. Для чорнозему характерні накопичення органічних речовин у гумусово-акумулятивний горизонті, високий вміст у ньому гумусу, добре виражена грудкувате-зерниста структура, висока потенційна родючість. 1
Перші наукові положення про походження чорнозему є в працях М.В. Ломоносова (середина 18 ст.), Який вважав, що ці грунти сформувалися в результаті розкладання рослинних і тваринних організмів. В кінці 18 - початку 19 ст. П. Паллас і ін висунули гіпотезу морського походження чорнозему і розглядали його як морської мул, що залишився після відступу Каспійського і Чорного морів. Ця гіпотеза має тільки історичне значення, вона відображає існувала в той час уявлення про грунт як про геологічну освіту. Неспроможною виявилася і гіпотеза болотного походження чорнозему. Прихильники її (Е. І. Ейхвальд та ін, середина 19 ст.) Вважали, що в минулому зона чорноземних грунтів представляла собою тундрові сильно заболочені простору; розкладання болотної рослинності в умовах усталеного згодом теплого клімату і зумовило формування чорнозему. Теорія рослинно-наземного походження чорнозему (Ф. І. Рупрехт, В. В. Докучаєв і ін) пов'язує їх утворення з поселенням і розвитком лучно-степової і степової трав'янистої рослинності. Найбільш повно ця теорія викладена в роботі В.В. Докучаєва «Російський чорнозем» (1883), де чітко доведено, що чорнозем сформувалися в результаті тісної взаємодії трав'янистої рослинності, клімату, рельєфу місцевості, материнської породи та ін факторів грунтоутворення; наслідок цьогопроцесу - накопичення гумусу. 2
Трав'яниста рослинність щорічно залишає в грунті велику кількість опаду - рослинних залишків, 75-85% яких становлять коріння.Гідротермічні умови степової та лісостепової зон сприяють процесу гуміфікації, в результаті якого утворюються складні гумусові сполуки (в основному гумінові кислоти), які надають грунтовому профілю темне забарвлення. Найкращі умови для процесу гуміфікації створюються навесні та на початку літа. У цей час в грунті достатній запас вологи від осінньо-зимових опадів і сніготанення, сприятливий температурний режим. У період літнього висушення мікробіологічні процеси помітно слабшають, що охороняє гумусові речовини від швидкої мінералізації.При розкладанні рослинних залишків, багатих зольними елементами і азотом, утворюються підстави (особливо багато кальцію), якими насичуються гумусові речовини. Це сприяє закріпленню їх у грунті у вигляді гуматів і збереженню у верхніх горизонтах чорнозему нейтральною або близькою до неї реакції.
Черноземообразованіе найбільш інтенсивно протікає в лісостеповій зоні, де краще зволоження сприяє більш потужному розвитку трав'янистої рослинності, активної гуміфікації її залишків. У степовій зоні недостатнє зволоження визначає меншу глибину проникнення коренів, зниження кількості надходить у грунт, опаду і більш повне його розкладання.