15.1 Сутність власного капіталу

При створенні підприємства інвестується капітал у придбання майна (матеріальних цінностей, основних засобів, необоротних і нематеріальних активів) та у фінансові ресурси, які в сукупності становлять статутний капітал. Крім нього в процесі діяльності підприємства нагромаджується інший капітал. У сукупності сума різних капіталів має назву власного капіталу.

Утворення власного капіталу дає гарантію для інвесторів, кредиторів, постачальників, позичальників, що підприємство є кредитоспроможним і йому можна довіряти, мати з ним ділові й партнерські стосунки.

Після утворення підприємства власний капітал може поповнюватися за рахунок внесення засновниками грошей та іншого майна, а також за рахунок отриманого у процесі операційної, фінансової чи інвестиційної діяльності прибутку, який залишається у його розпорядженні.

До власного капіталу належать:

- статутний капітал;

- пайовий капітал (у кооперативних організаціях);

- додатковий капітал;

- резервний капітал;

- вилучений капітал;

- неоплачений капітал;

- нерозподілений прибуток (непокриті збитки при поганій роботі).

До власного капіталу прирівнюється забезпечення таких витрат і платежів, які створюються за рахунок коштів підприємства і служать гарантією покриття деяких витрат підприємства:

- забезпечення виплат персоналу (створення резерву);

- інші забезпечення (гарантійний ремонт тощо);

- цільове фінансування.

15.2 Облік статутного та пайового капіталу

Облік статутного капіталу. При створенні нового підприємства затверджується його статут, в якому зазначається розмір виділених грошей, основних і оборотних засобів із детальним їх описом, звідки цей капітал і отримав назву статутного.

Статутний капітал не повинен змінюватися у процесі господарської діяльності (збільшуватися або зменшуватися) після державної реєстрації. Сальдо рахунка 40 ˮСтатутний капіталˮ повинно відповідати розміру статутного капіталу, відображеному в установчих документах і статуті підприємства, незалежно від форми власності. Зменшення чи збільшення статутного капіталу можливе лише після внесення змін до установчих документів та перереєстрації статуту підприємства.

Формування статутного капіталу на державному підприємстві оформляється записом:

Д 31 ˮРахунки в банкахˮ (на суму виділених грошових коштів);

Д 30 ˮКасаˮ (на суму готівки);

Д 20 ˮВиробничі запасиˮ (на закріплені матеріальні цінності);

Д 10 ˮОсновні засобиˮ (на виділені підприємству основні засоби) та інші рахунки;

К 46 ˮНеоплачений капіталˮ.

Одночасно на загальну суму виділених засобів утворюється статутний капітал:

Д 46 ˮНеоплачений капіталˮ;

К 40 ˮСтатутний капіталˮ.

При ліквідації підприємств з різних причин (в тому числі через банкрутство) складається запис на списання статутного капіталу:

Д 40 ˮСтатутний капіталˮ;

К 46 ˮНеоплачений капіталˮ.

Погашення боргів при ліквідації підприємства відображається записами в дебет рахунка 46 ˮНеоплачений капіталˮ із кредита 30 ˮКасаˮ, 31 ˮРахунки в банкахˮ, 20 ˮВиробничі запасиˮ тощо.

Формування статутного капіталу за рахунок вкладів засновників є обов'язковою умовою при реєстрації установчих документів.

Сума статутного капіталу залишається незмінною, а додаткові внески реєструються як додатковий капітал. Ця обставина має принципове значення при банкрутстві підприємства, оскільки учасники відповідають лише в частині коштів, зареєстрованих у статутному капіталі, а внески коштів до додаткового чи резервного капіталу не беруться до уваги.

Внесення змін до статутного капіталу пов'язане з перереєстрацією установчих документів.

Вкладами у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю чи акціонерного товариства можуть бути гроші, будівлі, машини, устаткування, інвентар, худоба, цінні папери, права користування землею, водою, надрами, нематеріальні активи та ін. Статутний капітал акціонерного товариства ділиться на певну кількість акцій, які викуповуються акціонерами.

Товариства з обмеженою відповідальністю відповідають перед боржниками в межах зареєстрованого статутного капіталу, а акціонерні товариства - у межах належних їм акцій.

Статутний капітал на приватному підприємстві формується з майна, яке доцільно оформити актом інвентаризації і на його основі відобразити наявність майна на рахунках бухгалтерського обліку:

Дт 30 ˮКасаˮ;

Дт 31 ˮРахунки в банкахˮ;

Дт 20 ˮВиробничі запасиˮ;

Дт 10 ˮОсновні засобиˮ;

Кт 46 ˮСтатутний капіталˮ.

На внесене майно складається запис на суму затвердженого статутного капіталу:

Дт 46 ˮНеоплачений капіталˮ;

Кт 40 ˮСтатутний капіталˮ.

Акціонерним називається товариство, яке має статутний капітал, поділений на визначену вартість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном підприємства.

Акціонери відповідають за зобовязання товариства тільки в межах належних їм акцій (при ліквідації підприємства акції повністю втрачають свою номінальну, а тим більше ринкову вартість). Акціонери, які не повністю оплатили акції, відповідають за зобовязання товариства тільки у межах несплаченої суми, якщо це передбачено статутом.

Збільшення суми статутного капіталу здійснюється шляхом випуску нових акцій, якщо раніше випущені акції реалізовані за вартістю не нижчою від номінальної.

Збільшення капіталу відбувається шляхом нової емісії (випуску), обміну облігацій на акції, збільшення номінальної вартості акцій. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства не більше як на 1/2 може бути здійснено за рішенням правління за умови, якщо таке передбачено статутом. Підписка на додатково випущені акції здійснюється, в першу чергу, через зареєстрованих акціонерів.

Рахунок 40 ˮСтатутний капіталˮ є закритим рахунком, який не кореспондує з рахунками бухгалтерського обліку, крім рахунків 4-го класу - з 41 по 46 і рахунка 67 ˮРозрахунки з учасникамиˮ; який не належить до рахунків капіталу. Такий порядок обумовлений тим, що статутний капітал не повинен змінюватися, за винятком випадків, передбачених законом з обов'язковою перереєстрацією статуту підприємства. Це стосується господарюючих суб'єктів усіх форм власності (державної, колективної, приватної).

Синтетичний облік статутного капіталу ведеться в журналі 7 (кредит рахунка 40), аналітичний облік - за видами капіталу у розрізі засновників, учасників, акціонерів та за іншими ознаками, для чого ведеться оборотна відомість із такими графами: порядковий номер, дата і номер документа про внесення майна чи грошей, найменування майна, сума внесена до статутного капіталу, сума видана, нарахування дивідендів, видача дивідендів, сальдо на кінець періоду. Таку відомість бухгалтер розробляє самостійно, а її кредитове сальдо переносить у журнал 7.

Облік пайового капіталу. Пайовий капітал утворюється за рахунок пайових внесків членів спілок, кооперативних підприємств і організацій. Члени кооперативу чи спілки - це фізичні та юридичні особи, котрі формують юридичну особу - підприємство. Пайовий капітал формується у споживчій кооперації, колективних сільськогосподарських підприємствах, житлово-будівельних кооперативах, кредитних спілках, виробничих кооперативах промисловості, будівництва та інших сферах господарської діяльності.

Формування пайового капіталу та його використання відображається такими проводками (таблиці 42, 43).

Таблиця 42

Типові кореспонденції з обліку формування пайового капіталу

1. Внесення пайових внесків при формуванні пайового капіталу

- у вигляді основних засобів

- інших матеріальних необоротних активів

- у вигляді нематеріальних активів

– у вигляді довгострокових фінансових інвестицій від юридичних осіб 14

– у вигляді незавершеного будівництва – у вигляді запасів

– у вигляді товарів

– готівковими чи безготівковими коштами

– цінними паперами

– зменшення статутного капіталу – поповнення з додаткового капіталу – поповнення за рахунок прибутку – поповнення за рахунок позик банку

Кооперативні організації і підприємства утворюються й організовують свою роботу, відповідно до якого члени кооперативу не відповідають своїм майном за справи кооперативу; джерелами пайового капіталу є обов'язкові та додаткові пайові внески членів кооперативу як грошима, так і майном.

Розмір пайового капіталу визначається загальними зборами пайовиків. При вибутті з членів кооперативу обов'язково повертаються пайові внески. При розподілі прибутку щорічно, за рішенням зборів пайовиків, повинні нараховуватися дивіденди, які можуть бути зараховані на поповнення паю за згодою власників.

У кооперативах можливі два види реєстрованого капіталу - статутний і пайовий. Пайовий капітал, на відміну від статутного, може утворюватися безпосередньо за рахунок майна членів кооперативу, а також використовуватися на передбачувані статутом цілі.

Синтетичний облік ведеться у журналі 7 (за кредитом рахунка 41 ˮПайовий капіталˮ), аналітичний - у відомості за видами капіталу (види майна, надходження внесків членів кооперативу) та у розрізі колективних та індивідуальних членів. Оборотна відомість повинна відображати дані розрахунків кожного члена кооперативу за пайовими внесками, дивідендами та їх отриманням, сальдо заборгованості на початок та кінець періоду.