- •1. Поширення пірогенних грунтів області.
- •2. Антропогенно утворенні грунти та їх характеристика
- •3. Класифікація грунтової структури
- •4. Поняття про грунт
- •6. Грунтове повітря
- •7. Поглинальна здатність грунтів
- •8. Грунтознавство як наука його основні положення.
- •9.Основні морфологічні елементи грунту
- •10. Тепловий режим грунту
- •11. Історія вивчення грунту
- •12. Болотний процес ґрунтоутворення
- •13. Основи грунтово-географічного районування
- •14. Закономірності розміщення ґрунтів
- •15. Завдання охорони грунтів
- •16. Баланс води у грунті
- •17.Грунтово-кліматичні пояси, області, зони, провінції, округи, райони.
- •18.Структура грунту
- •19.Методологія і методи дослідження грунту
- •20. Значення ґрунтознавства для фізичної географії, екології та охорони навколишнього середовища.
- •21. Поняття про чинники ґрунтоутворення
- •22. Основні фізичні властивості грунту
- •23. Грунтово-географічне районування України
- •24. Роль клімату у ґрунтоутворенні
- •25. С/г використання чорноземів
- •26. Біологічні чинники ґрунтоутворення
- •27. Грунтово-географічне районування Волиньської обл..
- •28. Повітряний режим грунту
- •29. Грунтовий профіль, його будова.
- •30. Материньські породи
- •31. Теплопровідність грунту
- •32.Вплив рельєфу на ґрунтоутворення
- •33. Водні властивості грунту
- •51. Болотні грунти, типи і іх еволюція
- •52. Охорота грунтів від забруднення агрохімікатами
- •53. Утворення боліт
- •54. Використання торфово-болотних грунтів
- •55. Дернові грунти їх поширення
- •56. Захист грунтів від забруднення радіонуклідами
- •57.Сірі лісові грунти
- •58. Вплив техногенезису на деградацію грунту
- •59. Поширення меліоративних грунтів Волині
- •60. Чорноземи і їх характеристика
- •61. Торфово-болотні грунти
- •62.Завдання охорони грунтів
27. Грунтово-географічне районування Волиньської обл..
28. Повітряний режим грунту
Ґрунтове повітря, незважаючи на його постійний зв'язок з атмосферним, має свої особливості. Постійним є лише відносний вміст азоту, але це не стосується кисню і вуглекислого газу, оскільки їх кількісний стан неоднаковий. З глибиною кількість кисню зменшується (деколи до нуля), вміст вуглекислого газу, навпаки, зростає (від 0,03% біля поверхні до 20% в глибині достатньо багатих на гумус ґрунтів). Приблизною межею переходу від аеробних до анаеробних умов життя в ґрунті приймається 5%-й вміст кисню в ґрунтовому повітрі дерново-підзолистих ґрунтів і 2,5%-й в повітрі чорноземів (див. табл. 3.5). На цій межі відбувається зміна ґрунтової флори з аеробної на анаеробну, що зумовлює збільшення захисних форм заліза, сповільнення розкладу органічних речовин та ін. Якщо кисень дифундує від поверхні в глибину, то вуглекислий газ – з глибини до поверхні. Виділення СО2 з поверхні ґрунту є мірою його активності: вона нижча в сосновому лісі (близько 3,1г СО2/м кв) і вища в листяних лісах (17-19 г). Виділення СО2 з ґрунту в приземний шар атмосфери прийнято називати диханням ґрунту. СО2, який надходить з ґрунту, споживається рослинами в процесі фотосинтезу. Ґрунтове повітря відрізняється динамічністю, особливо динамічними, як бачимо з попередніх прикладів, є О2 і СО2. їх вміст в ґрунті, а також швидкість газообміну між ґрунтом і атмосферою сильно коливаються залежно від інтенсивності споживання кисню рослинами і продукування вуглекислого газу ґрунтовими мікроорганізмами. В ґрунтовому повітрі може міститись СО2 в десятки і сотні разів більше, ніж в атмосферному повітрі, а концентрація кисню може знижуватись з 20,9 до 15 – 10% і нижче. В ґрунтовому повітрі в невеликих кількостях постійно присутні леткі органічні сполуки (етилен, метан та ін.), концентрація яких збільшується з погіршенням аерації. Відомо, що підвищення концентрації етилену в повітрі понад 0,01% є токсичним для коріння. В ґрунтовому повітрі заболочених і болотних ґрунтів у помітних кількостях трапляється аміак, водень, метан. Важливим показником умов місцезростання рослин є газообмін або аерація, які здійснюються через пори ґрунту, що з'єднані між собою і атмосферою. До факторів газообміну належать: дифузія (переміщення газів відповідно до їх парцелярного тиску), надходження вологи до ґрунту з опадами або при зрошуванні, зміна температури ґрунту і атмосферного тиску, вплив вітру, зміни рівня ґрунтових вод. Усі ці фактори стосуються повітряного режиму ґрунтів – сукупності усіх явищ надходження повітря до ґрунту, переміщення його в профілі ґрунту, зміни складу і фізичного стану при взаємодії з твердою, рідкою і живою фазами ґрунту, а також газообміну ґрунтового повітря з атмосферним. Повітряний режим, який є чутливим до добової, сезонної, річної і багаторічної мінливостей, найсприятливіший у структурних ґрунтах, які характеризуються пухким складом, здатним швидко проводити і перерозподіляти воду і повітря. Повітряний режим регулюють за допомогою агротехнічних і меліоративних заходів.