58. Господарська система Західної України та її еволюція під впливом реформ Йосипа іі

В останній третині XVIII ст. в Австрії було проведено ряд реформ, якими передбачалося внести зміни у феодально-кріпосницьку систему відповідно до тих зрушень, що відбувалися в житті, й цим сприяти розвиткові сільського господарства.

Перші реформи були здійснені у Закарпатті, яке входило до складу Угор­щини. Тут проводиться так звана урбаріальна регуляція (1766 р.), за якою поміщики повинні були забезпечити селян землею у достатній кількості для ведення господарства. Але земля за­лишалася власністю феодала, і за користування нею за селянами закріплю­валися повинності, зокрема панщина, яка обмежувалася. Дещо обмежив владу панів над селянами указ від 1783 р. Ще один указ (1785 р.) звільняв селян Закарпаття від особистої залежності, надавав право на вільне пересування по країні. Але ці реформи мало в чому поліпшили життя закарпатського селянства, адже збережено було повинності.

У 80-х роках приймається ряд законів, які досить істотно вплинули на становище галицьких селян. Так, указ 1782 р. розширив цивільні права селян та дещо обмежив їх кріпосну залежність. Указом від 1787 р. рустикальні (селянські надільні) землі були відділені від домініальних (поміщицьких). Селянин отримував право на передавання наділу у спадщину, але не мав права продати або розподілити його.

Останній указ Йосипа II скасовував панщину, а єдиною повинністю вста­новлював чинш, розмір якого залежав від доходів селянського господарства.

Деякі реформи були поширені й на Буковину. Так, селянські зе­млі закріплюються за селянами, унормовуються їхні повинності, селяни отримують ряд прав, зокрема право скаржитися на поміщиків, тощо.

Однак усі ці реформи залишили незмінним велике землеволодіння. Рівень сільськогосподарського виробництва, особливо селянського, за­лишався надзвичайно низьким. Головними його напрямами були хлібороб­ство та вирощування технічних культур.

Втягування поміщицьких господарств у товарно-грошові відносини при­зводило до зростання панщини. У результаті панщина досягла наприкінці XVIII ст. у багатьох фільварках шести-семи днів на тиждень.

Щодо розвитку промисловості, то тут у першій половині XIX ст. розви­валися традиційні галузі: шкіряна, соляна, залізорудна, тютюнова, лісова, полотняна, суконна, паперова, скляна тощо. Але з початком промислового перевороту в інших провінціях Австрії галицькі ремесло та мануфактурне виробництво занепадають, за винятком хіба що ґуральництва та сірчаної промисловості.

59. Основні прояви елементів ринкового господарства в господарській системі країни наприкінці XVIII - початку хіх ст.

Остання третина XVIII ст. позначилася значними соціально-економічними змінами в Україні. Дедалі більшого розвитку набирають товарно-грошові відносини, поширюється запровадження вільно­найманої праці в окремих регіонах і галузях, зок­рема в Степовій Україні, де вже не існувало Запо­розької Січі.

Землі, що раніше належали запорожцям, почали заселяти колоністами, а також значна частина земель була роздана російським та українським можновладцям. Поселен­цям надавалася земля і допомога: грошові позики, звільнення на деякий час від податків, право продажу горілки і солі, безмитної торгівлі із закордо­ном тощо.

Така політика дала свої наслідки. У Південній Україні посилився розвиток хліборобства, скотарства, будувалися підприємства, виникали міста. Господарст­ва відразу ж набирали товарних рис, їх продукція в основному йшла на експорт. Здебільшого господарська система, що сформу­валася у Південній Україні, відразу ж формувалася як капіталістична.

Мануфактурне виробництво, що виникло в україн­ських землях у XVI - XVII ст., у XVIII ст. досягло значних успіхів. Тут створюються мануфактури, що використовують примусову працю, - вот­чинні (у маєтках великих землевласників, у тому числі й української стар­шини), а також посесійні, до яких приписували значну кількість робітників. З'являються й мануфактури суто капіталістичного типу, на яких використо­вується вільнонаймана праця і які належать купцям (купецька) або селянам (селянська). Капіталістичний характер мають мануфактури, що виникають на Півдні.

Ярмарки відігравали велику роль в економіці України, вони сприяли розширенню торгівельних зв'язків між окремими регіонами.

З розвитком торгівлі відбувався процес формування фінансово-грошової системи. Протягом XVIII ст. російські гроші поширювалися на Україну і поступово витісняли з обігу польсько-литовські.

У XVIII ст. поглиблюються зв'язки з ринком шляхетських господарств Правобережної України. Наслідком цього було зростання селянських повинностей та кріпосного гніту. Як і в Східній Україні, землевласники-феодали збезземелювали селян, збільшували панщину, чинш. Але поряд з примусовою працею по­чинають використовувати й вільнонайману. У таких фільварках власники їх уже забезпечують свої господарства тягловою худобою та реманентом, роблять спроби раціоналізації господарства, нарешті використовують різні заохочення до праці не лише най­маних робітників, а й селян-кріпаків.

Зростання товарності поміщицьких господарств призводить до зростання посівів технічних культур. У маєтках зростає промислове виробництво з пере­робки сільськогосподарської продукції. Як правило, майстрами були наймані робітники, але основною робочою силою – кріпаки.

Безперервні війни другої половини XVII ст. призвели до помітного зане­паду українських міст Правобережжя. А слабкий розвиток міст обмежував внутрішній ринок, а продукція магнат­ських господарств та мануфактур в основному експортувалася.

У Галичині та на Волині значно швидше відновилися порядки, які існува­ли перед Визвольною війною. Магнатські та шляхетські господарства, які не були зруйновані в роки війни, і далі спрямовувалися на розвиток фільварків, характер яких дедалі більше набирав товарних рис. Зростає спеціалізація го­сподарств. Товарна продукція фільварків йшла на внутрішній ринок Польщі, а також за кордон.

Усі ці зміни у господарському розвитку українських земель, безумовно, означали поступове формування тут певних елементів ринкової системи господарства. І хоча це відбувалося в умовах зростання феодальних утисків, посилення особистої залежності та експлуатації селянства, ці зміни означа­ли, що господарська система краю ставала на новий шлях ринкових пере­творень.