1. Религиозное верование и мифология древнеславянских племён

Первісні релігійні вірування мали характер практичний, домашній і господарський. Вірування-натуралістичного спрямування. Відображено шанобливе ставлення людини до навколишнього середовища-сонця,води,землі,води,дерев(дуб,особливо старий,-символ міцності.ясень-символ Перуна.клен і липа-символи подружжя.),тварин і птахів(зозуля-провісниця майбутнього,голуб-кохання,ластівка-доля людини,ворони-священні птахи,сова-символ смерті та пітьми). Ранні релігії-анімістичні(людина вірила,що все навколо неї живе)основа світогляду 3 елементи:аніматизм-оживлення,анімізм-одухотворення,антропоморфізм-уособлення.ранні релігійні вірування пройшли такі стадії:фетишизм(віра в надприродні властивості різних предметів або об єктів),магія віра в існування надприродних засобів впливу на природу і людину),тотемізм(віра в те,що що людина має родинні зв язки з певним видом тварин),землеробські культури,шаманство.Особливу шану мали жіночі божества.матір світу-Лада.Професор Анічков твердить,що КР мала три релігії:князь і його дружина своїм головним богом мали Перуна,купці і міщани-бога торгівлі,Велеса,»скотья бога»,простий народ богів не визнавав.слов яни мали свій добре розроблений релігійний календар.Основний пантеон слов янських богів доповнювала низка божеств нижчого рангу:Лель,Леля,Діванія,Дівонія,Дана,русалії,домовики,водяники,лісовики.вагома складова частина світогляду-міфологія.вищий рівень міфології(найбільш узагальнений тип функцій богів,їх зв язок з офіційним культом)середній рівень(божества,пов язані з господарськими циклами робіт і сезонними обрядами)нижчий рівень(різні групи не антропоморфної нечистої сили,духів,тварин)творцем всесвіту виступає Род,і жіноче божество-Рожаниця.у цілому в культурі стар-х слов ян можні виділити дві групи реліг-х вірувань:обожнення природи і культ роду.слов яни вважали,що всі дії і вчинки в їх житті супроводжують предки.вони молились та приносили жертви богам.Релігійні вірування і міфологія стародавніх слов ян стали культурним полем,на грунті якого поширювалось християнство,запроваджене в КР.

2. Значение культуры Киевской Руси в становлении и развитии древнеславянских народов

Народ Київської Русі створив багату, самобутню і на той час високу матеріальну й духовну культуру, що розвинулась на основі попередніх здобутків східних слов'ян.

Здобутки в ремісницькій техніці, архітектурі й живопису. Київська Русь славилася своїми ремісниками, які майстерно виготовляли знаряддя праці, зброю, предмети домашнього вжитку.

Давньоруські гончарі, удосконаливши техніку виробницт­ва, виготовляли гарний глиняний посуд (глечики, горщики, миски, блюда та ін.), оздоблений кольоровою поливою й різ­ними візерунками.

Ковалі робили добротні залізні лемеші і чересла для плу­гів, ножі, сокири, серпи, підкови для коней, замки, мечі, щити, кольчуги, шоломи тощо. На поверхню усіх цих виробів часто накладалися художні оздоби й написи. Особливо славилося мистецтво ювелірів, які вміли обробляти дорогоцінні метали, робити з них чудові прикраси.

Будівельними матеріалами були в них цегла-плінфа, цементівка (розчин, що складався з вапна, тов­ченої цегли, кераміки), камінь тощо. Окрасою Києва стали такі споруди, як Десятинна церква, Софійський собор. Золоті во­рота (головний в'їзд до міста), Успенський собор, ряд кам'яних князівських теремів, Відомими стали архітектурні споруди Чернігова (Спаський собор), Переяслава (Михайлівський со­бор), Галича та багатьох інших міст. Чимало споруд збереглося до наших днів. Вони засвідчують високий розвиток архітектури наших предків.

Архітектура дала поштовх поширен­ню живопису. Князівські палаци й куль­тові храми прикрашалися різьбою по дереву і кості, настінними мозаїками, фресками, різьбленими ' кам'яними де­талями, іконами. Таке оздоблення мож­на побачити сьогодні в Софійському соборі в Києві. Давньоруські худож­ники майстерно оздоблювали шкіряні оправи рукописних книжок. За часів Київської Русі у Печерському мона­стирі діяла навіть майстерня живопису, де працював талановитий художник Аліпій.

Усна народна творчість і музика. З давніх часів у східних слов'ян існу­вала багата усна народна творчість: обрядові пісні, билини, казки, легенди, прислів'я, приказки тощо. У Київській Русі значного поширення набули били­ни — поеми, присвячені важливим по­діям, особливо боротьбі з ворогами.[ З курсу літератури відомі билини «Ілля Муромець і Соловей-розбійник», «Добриня Нікітич і Змій», «Альоша Попович і Тугарин Змієвич» та інші, в яких оспівувалися подвиги богатирів

Розвивалося музичне мистецтво. Се­ред музичних інструментів були відо­мі дудки, сопілки, флейти, гуслі, лют­ні, бубни тощо. Вони поділялися на духові, щипкові й ударні. Музика записувалась нотними знаками. При дворах князів створю­валися музичні ансамблі, а при церквах — хори. Писемність, літописання та література. Писемність у Київ­ській Русі з'явилася задовго до запровадження християнства. Про це свідчать документи — договори київських князів з імператорами ' Візантії другої половини IX і першої поло­вини X ст., а також берестяні грамоти, знайдені й прочитані ученими.» Після введення християнства на Русі з давньорусь­кої і церковнослов'янської мов утворилася писемна мова, з'явилося більш досконале слов'янське письмо — кирилиця, створене болгарським просвітителем Ки­рилом у IX ст

У Київській Русі з'явилася й худож­ня література переважно церковного змісту. І Найбільш визначні твори — «Слово про закон і благодать» митро­полита Іларідна, «Повчання дітям» Володимира Мономаха, «Ізборники» Святослава Ярославича.