7. Облік довготермінових зобов`язань в міжнародній практиці.

Довготермінові зобов’язання (6).

Довготермінові зобов’язання – це пасиви підприємства або кредиторська заборгованість, яка має бути сплачена впродовж терміну, що перевищує один рік. До них належать: зобов’язання з випущених облігацій, з векселів виданих, з лізингу тощо.

Важливою ознакою довготермінових зобов’язань є те, що підприємство виплачує кредиторові не тільки одержану суму боргу, але й відсотки. Відсотки здебільшого сплачуються періодично впродовж усього терміну дії довготермінових зобов’язань.

Довготермінові зобов’язання є джерелом фінансування довготривалих проектів фірми.

Векселі можуть видаватися на термін до 10 років, а облігації – до 50 років.

Види облігацій (7).

Для фінансування довготривалих проектів, розширення виробничої діяльності компанії можуть випускати акції (Stock) або довготермінові облігації (Bonds). При цьому перевага надається саме облігаціям.

Облігації можуть випускатися різних видів:

1. Залежно від наявності забезпечення (гарантії): забезпечені (Secured) і незабезпечені (unsecured) облігації.

Забезпечені облігації мають гарантію їх погашення. Забезпечуватись вони можуть майном підприємства, тобто будівлями, устаткуванням тощо. Такі облігації ще називають закладними облігаціями.

Незабезпечені облігації – це звичайні кредити, що не забезпечуються активами, тобто по них компанія не видає гарантійного зобов’язання.

2. Залежно від порядку погашення: фіксовані та серійні облігації.

Фіксовані облігації – по них встановлюється один термін погашення. Наприклад, компанія випустила облігації на один млн.. дол.. Усі вони мають бути погашені через десять років.

Серійні облігації – погашаються серіями, частковими сумами впродовж усього терміну дії облігації.

3. Залежно від порядку реєстрації облігації: реєстровані і не реєстровані (купонні) облігації.

На реєстрованих облігаціях компанія записує ім’я та адресу власника облігації, веде їх облік, сплачує відсотки.

Купонні облігації – безадресні, їхні власники корпорацією не реєструються. Такі облігації мають відривні купони, де вказано суму відсотків до одержання і дату одержання. Купон відривається і здається в банк. Тобто відсотки платять тому, в кого є цей купон на дату виплати.

4. Конвертовані і неконвертовані облігації (Convertible and nonconvertible bonds).

Конвертовані облігації дають право їхньому власникові перетворити (конвертувати) їх на акції цієї компанії на певних умовах.

5. Виділяють ще облігації відкличні, тобто такі, що передбачають умови їх дострокового викупу, погашення компанією (Collable bonds).

Випуск облігацій відбувається за рішенням Ради директорів та згодою усіх акціонерів. Також необхідно отримати дозвіл влади.

Облік довготермінових векселів виданих (6).

Довготермінові векселі до оплати (видані) використовуються також і для фінансування проектів фірми, для залучення фінансування.

Загалом довготермінові векселі мають ту саму природу, що й короткотермінові. Але термін їхньої дії становить більше ніж один рік.

Довготермінові векселі можуть також забезпечуватися заставою, тобто активами. Заставні векселі широко використовують при купівлі будинків фізичними особами, а також основних засобів як малими, так і великими компаніями.

Заборгованість за довготерміновими векселями виплачується періодично (за періодами), весь термін дії векселя. Кожна виплата включає:

1. Відсоток по залишку несплаченої суми заборгованості.

2. Зменшення заборгованості по векселю (номінальної вартості).

Сума відсотків зменшується в кожному періоді.

Довготермінові заставні векселі відображаються в обліку за їхньою номінальною вартістю.

У балансі зменшення суми заборгованості по векселю для наступного року показується як поточна заборгованість (короткотривала), а залишок несплачений після цього – як довготермінова заборгованість.

Облік довготермінових орендних зобов’язань (6).

Оренда – це надання однією стороною (орендодавцем) іншій стороні (орендареві) майна в тимчасове користування на визначений термін за певну плату на підставі договору оренди. Довготермінова оренда називається лізингом (оренда на термін від трьох і більше років).

Розрізняють два види лізингу: операційний і фінансовий (або капітальний). За операційного лізингу те чи інше майно береться в оренду на коротший термін. Право власності при цьому залишаться за орендодавцем. Оренда відображає в обліку орендну плату (і операційні витрати , пов’язані з використанням об’єкта, наприклад, витрати пального для автомобіля).

Орендна плата відображається в орендаря таким бухгалтерським проведенням:

Дт рахунку «Витрати на оренду»

Кт рахунку «Грошові кошти».

За кордоном широко застосовується довготерміновий фінансовий лізинг як засіб формування довготривалих активів. Якоюсь мірою він схожий на купівлю основних засобів у кредит.

Фінансовий лізинг – це оренда, за умовою якої орендар бере на себе весь ризик та усі витрати, пов’язані з використанням орендованого майна. За фінансового лізингу орендар обліковує лізингові об’єкти, як свої активи.

За міжнародними стандартами обліку лізинг вважають фінансовим, якщо договір оренди передбачає хоча б одну з таких чотирьох умов:

1. Право власності на майно, що орендується, після закінчення терміну оренди цілком переходить до орендаря.

2. Орендареві надається можливість після закінчення терміну оренди придбати майно за ціною, нижчою від ринкової, або відновити оренду.

3. Термін оренди охоплює більшу частину терміну корисного використання орендованого майна.

4. Теперішня вартість (PV) мінімальних орендних виплат більша або дорівнює ринковій вартості об’єкта оренди.

Критерії фінансового лізингу в різних країнах різні. Нижче наведено критерії фінансового лізингу в деяких країнах.

Велика Британія

- договір оренди укладено на термін не менше 75 % від терміну амортизації.

- в договорі передбачено повну або практично повну виплату вартості майна.

Франція

- майно має бути спеціально куплене для подальшого здавання в оренду.

- орендар має право після закінчення терміну дії договору купити майно за ціною, яка встановлюється на момент укладення договору.

Німеччина

- термін договору оренди охоплює від 40 до 80 % терміну амортизації майна.

- вартість опціону має співвідноситися з вартістю обладнання.

Україна

- придбання орендодавцем майна на замовлення орендаря з подальшою передачею орендареві права користування цим майном.

- термін оренди майна має бути не меншим за термін його повної амортизації.

- обов’язкова передача права власності на майно орендареві після закінчення терміну оренди.

Лізингові операції вигідні усім учасникам угоди, а саме:

1. Постачальник реалізує устаткування на умовах повної оплати його вартості.

2. Орендодавець (лізингова компанія) отримує дохід у формі відсотків, які включають в орендну плату.

3. Орендар має змогу починати або розширювати виробництво зі значно меншими початковими капітальними вкладеннями (в тому числі валютними) і не платить податку на майно, що орендується.

Як наслідок, у світовому масштабі в загальному обсязі капітальних вкладень зростає питома вага лізингу машин та обладнання.

Періодичні виплати з фінансового лізингу включають виплату відсотків і виплату основного боргу.

У балансі основні засоби з лізингу показуються окремою позицією серед основних засобів, а заборгованість – в пасиві серед довготермінової заборгованості.

Частина заборгованості, яка має бути сплачена наступного року, показується під час складання балансу як короткотермінова заборгованість, а решта – як довготермінова.