5. Облік довгострокових активів і амортизація в міжнародній практиці.

Економічний зміст основних засобів, їх склад та оцінка (7).

Довготермінові активи – це такі активи, які:

- мають термін служби більше одного року;

- придбані для використання в господарській діяльності (в бізнесі);

- не призначені для реалізації (в останньому випадку вони відносяться до складських запасів).

До довготермінових активів належать основні засоби, земля, нематеріальні активи, природні ресурси.

Класифікація довготермінових активів:

1. За класифікаційною ознакою «матеріальності».

- матеріальні - ОЗ,земля, природні ресурси,

- нематеріальні – права користування майновою і індивідуальною власністю.

2. За ознакою «підлягає амортизації».

- довготермінові активи, що амортизуються

- довготермінові активи, що не амортизуються(земля)

3. За ознакою «процесу відтворення»

- відтворювані (оз, нематеріальні активи, земля)

- не відтворювані (природні ресурси)

Довготермінові активи під час їх придбання оцінюють за їхньою собівартістю.

Собівартість довготермінових активів включає ціну купівлі та витрати, необхідні для доведення об’єктів до стану використання за прямим призначенням.

Якщо купується будівля, то крім договірної ціни, у фактичну собівартість включають витрати на її ремонт, переобладнання, тобто на приведення до споживчого вигляду.

Якщо купується обладнання, то фактична собівартість включає договірну ціну, витрати на транспортування, встановлення і монтаж.

Можуть бути випадки, коли за один раз купується декілька об’єктів на загальну суму, без поділу ціни за об’єктами. Розподіл загальної вартості між окремими об’єктами здійснюється передусім пропорційно до експертної оцінки.

Об’єкти, що збудовані підприємствами, оцінюються за фактичними витратами будівництва.

Об’єкти, одержані безкоштовно, оцінюються за їх закупівельною вартістю.

Методика розрахунку та облік амортизації основних засобів (10)

Амортизація – це витрати, що їх включають у витрати виробництва та у собівартість продукції, з іншого, - амортизаційні відрахування – це джерело для інвестицій, модернізації обладнання та інших основних засобів.

У країнах з ринковою економікою застосовують декілька методів нарахування амортизації:

1) лінійної амортизації;

2) нарахування амортизації за кількістю випущеної продукції;

3) подвійної норми амортизації;

4) суми цифр всіх років експлуатації.

Метод лінійної амортизації – річна сума амортизації залежить від терміну служби об’єкта. До уваги береться очікувана ліквідаційна вартість.

Необхідно зазначити, що в багатьох країнах Західної Європи (Франції) під час розрахунку амортизації нехтують очікуваною ліквідаційною вартістю об’єктів основних засобів.

Метод нарахування амортизації за кількістю випущеної продукції застосовують у тому разі, якщо об’єкт основних засобів використовується нерівномірно за періодами, тобто у кожному періоді кількість випущеної продукції істотно коливається. Тоді визначається ставка амортизації на один виріб.

Метод подвійної норми амортизації (або прискореної амортизації). Норми прискореної амортизації визначаються множенням норми лінійної амортизації на встановлений коефіцієнт для прискореної амортизації. У США прийнятий єдиний коефіцієнт прискореної амортизації – 2,0. У Франції, наприклад, застосовують три рівні коефіцієнтів прискореної амортизації, залежно від терміну служби об’єктів основних засобів:

1,5 – якщо термін експлуатації – 3-4 роки;

2,0 – якщо термін експлуатації 5-6 років;

2,5 – якщо термін експлуатації – понад 6 років.

Метод суми цифр всіх років експлуатації. Методика розрахунку амортизації така. У нашому прикладі термін експлуатації становить 5 років. Сума цифр становитиме: 1+2+3+4+5=15.

Облік надходження, наявності та вибуття основних засобів (8).

Для обліку руху ОЗ ведеться рахунок основних засобів, який має субрахунки за їхніми класифікаційними групами (будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби тощо).

У зарубіжних країнах з високорозвиненою економікою не створюються спеціальні джерела фінансування капітальних вкладень, тому ОЗ, які надійшли в результаті купівлі, відображають в обліку як надходження матеріалів.

Витрати на власне будівництво об’єктів попередньо обліковуються на рахунку «Незавершене будівництво».

Проте у деяких країнах є особливості у відображенні обліку об’єктів, що надійшли в результаті будівництва (Франція, Бельгія). Вартість таких об’єктів зараховується на доходи підприємства, для обліку яких відведено рахунок доходів «Іммобілізована продукція». Доходи, що відображаються на цьому рахунку компенсують витрати на будівництво об’єкта.

В остаточному підсумку таке відображення не має впливу на формування фінансових результатів.

Наприкінці звітного періоду на дебет рахунка «Фінансові результати звітного періоду» буде віднесено витрати (з рахунка «Незавершене будівництво») та на його кредит доходи (з рахунка «Іммобілізована продукція»).

Вибуття ОЗ відбувається в результаті їх ліквідації внаслідок зношення або реалізації.

За МСБО (стандарт №16) результати вибуття ОЗ повинні відображатися на фінансових результатах діяльності підприємства – в розділі інших або надзвичайних результатів.

Прибутки чи збитки від ліквідації або реалізації ОЗ визначають як різницю між чистими надходженнями та залишковою вартістю об’єктів ОЗ. Це – міжнародний стандарт. Проте техніка відображення в обліку операцій, пов’язаних з вибуттям ОЗ, в різних країнах може бути різною.

Методики відображення вибуття ОЗ однакові для різних напрямків вибуття (ліквідація, реалізація) і для усіх підприємств, незалежно від форм власності та господарювання.

До природних ресурсів відносять:

- ліс;

- родовища нафти та газу;

- родовища мінеральної сировини.

За кордоном вони є об’єктом купівлі-продажу.

В балансі природні ресурси їх відображають як довготермінові (необоротні) активи («Запаси нафти і газу», «Ліс»).

Характерні особливості природних ресурсів:

- під час видобутку вони стають матеріальними (складськими) запасами;

- запаси природних ресурсів не відновлюються, тому природні ресурси ще називаються виснажуванні активи.