6. Облік короткотермінових зобов`язань в міжнародній практиці.

Облік короткотермінових зобов’язань (4),

Зобов’язання – це заборгованість підприємства іншим підприємствам, організаціям та особам, яка виникає внаслідок здійснення фірмою різних угод. Заборгованість передбачає сплату в майбутньому грошима, товарами або іншими послугами.

Заборгованість називають також пасивами підприємства (кредиторською заборгованістю). Це – залучені засоби, які формують частину активів.

Заборгованість поділяють на:

- короткотермінову (поточні пасиви);

- довготермінову (довготермінові пасиви).

Короткотермінові зобов’язання (кредиторська заборгованість) включає в себе борги, які мають бути погашені впродовж року або одного господарського циклу, незалежно від його тривалості.

Загальним правилом є те, що зобов’язання реєструються в обліку тільки тоді, коли по них виникає заборгованість. Зобов’язання, які підлягають виконанню в майбутньому, не є заборгованістю і не відображаються в обліку (наприклад, зобов’язання фірми виплачувати $30000 на рік тому чи іншому працівнику).

оцінка та види (5).

Оцінка зобов’язань. Кредиторська заборгованість оцінюється сумою грошей, необхідних для сплати боргу, або вартістю товарів і послуг, які необхідно надати для погашення боргу.

Для більшості зобов’язань сума боргу відома, крім тих випадків, коли вона має бути розрахована (наприклад, зобов’язання щодо гарантійного обслуговування запасними частинами).

Залежно від порядку сум заборгованості усі зобов’язання поділяють в американській літературі на:

1 – фактичні;

2 - оцінкові або умовні.

1. Фактичні зобов’язання включають у себе заборгованість з рахунків постачальників, виданих векселях, дивідендах до сплати, податку з продажу, акційних зборах, нарахованій заробітній платі, по одержаних авансах, по поточній частині довготермінових зобов’язань.

Характерною ознакою фактичних зобов’язань є знання фактичної суми заборгованості. Фактичні зобов’язання виникають на основі договору, контракту або законодавства.

2. Оцінкові зобов’язання – це такі зобов’язання, точна сума яких не може бути визначена до настання певної дати. До них належать: заборгованість з податку на прибутки, на майно, гарантійні зобов’язання, заборгованість з оплати відпусток. Сюди можуть бути віднесені так звані умовні зобов’язання (наприклад, зобов’язання по судовому позову до нашої фірми) тощо.

Якщо умовні зобов’язання обґрунтовані (доведено їхню можливість), а також обґрунтовано (оцінено) їхню суму, то вони повинні відображатися в обліку. Коли ж обґрунтовано тільки їхню можливість, але сума не відома, це зазначають тільки в Пояснювальній записці до фінансового звіту.

Облік заборгованості за рахунками постачальників (5)

Заборгованість постачальників виникає при купівлі в них складських запасів (товарів, матеріалів) та інших матеріальних цінностей (основних засобів нематеріальних активів тощо).

Сума заборгованості визначається на основі рахунків постачальників. Придбання складських запасів відображається на рахунку витрат «Витрати на купівлю» (за видами складських запасів).

Цей метод називається «Метод періодичного обліку матеріалів» (періодичної інвентаризації).

За методом безперервного обліку запасів (безперервної інвентаризації) куплені матеріали (складські запаси) можуть бути повернуті (частково або повністю). Можливий також варіант, коли матеріали бувають невідповідної якості і покупець вимагає знижки ціни.

За наявності вказаних обставин покупець виписує на адресу постачальника «Повідомлення (Дебет меморандум)». Для обліку повернення товарів і такого виду знижки в ціні передбачений (в США) рахунок «Повернення покупок та знижки». Він є регулюючим рахунком (контрактивним, пасивним) до рахунка «Витрати на купівлю».

На суми повернених товарів або знижок зменшується заборгованість постачальникові.

Покупець може одержати від постачальника купівельну розрахункову знижку за прискорення оплати (дострокову оплату). У США ця умова вказується безпосередньо в рахунку постачальника. Якщо покупець дотримувався умов, то він одержує знижку суми боргу (платить менше), а якщо не дотримав – платить усю суму боргу.

Купівельна знижка розраховується на підставі фактурної вартості товарів (за «-» повернутих товарів і знижок на ціну, якщо вони мали місце).

У західноєвропейських країнах в розрахунках клієнтів (покупців) з постачальниками практикують комерційні та розрахункові знижки.

Загальне правило таке:

1) на рахунку «Витрати на купівлю» відображається сума купленого за «-« комерційних знижок (тобто нетто комерційне);

2) розрахункові знижки відображаються в покупця як фінансові доходи «»Одержані розрахункові знижки»).

Проте вони можуть надаватися клієнтові пізніше, після того, як купівлю запасів уже було відображено в обліку. Для обліку комерційних знижок у цьому разі використовується регулюючий контрактивний рахунок (сам – пасивний) рахунок «Комерційні знижки по купівлях одержані». Одержані пізніше розрахункові знижки відносяться (як і ті, відразу вказані в рахунках постачальників) на рахунку «Фінансові доходи» («Розрахункові знижки одержані»).

та по векселях виданих (4).

Розрахунки з постачальниками, а також з банками підприємства можуть здійснювати за допомогою векселів. Вексель виступає як засіб платежу і як засіб кредитування.

Для обліку розрахунків з кредиторами на вексельній основі застосовують рахунок «Векселі видані». Цей рахунок пасивний, розрахунковий.

Підприємства – боржники платять по векселях, здебільшого, крім номінальної вартості, ще й відсотки за відтермінування платежів. Для підприємства – боржника відсотки по векселях є фінансовими витратами.

Векселі, видані терміном оплати до 1 року, числяться серед короткотермінової заборгованості.

Векселем часто оформляють банківські кредити. При цьому розрізняють два види векселя залежно від способу сплати відсотків:

1) векселі з окремо зафіксованими відсотками від номінальної вартості («+» відсоток);

2) векселі без зазначення % до номінальної вартості. Відсотки включають у номінальну вартість векселя.

Облік зобов’язань по заробітній платі (6).

Заборгованість по заробітній платі і пов’язаних з нею додаткових пільгах є значною частиною короткотермінової заборгованості (зобов’язань).

За кордоном застосовують оплату праці почасову і відрядну. Із заробітною платою пов’язані три види зобов’язань:

1 - заборгованість по виплаті заробітної плати;

2 – заборгованість по податках, що утримуються із заробітної плати;

3 – заборгованість по інших утриманнях із заробітної плати.

Нараховану персоналу підприємства заробітну плату включають у витрати підприємства. Витрати обліковуються на рахунку елементів витрат «Витрати на оплату праці». Цей рахунок поділяється на субрахунки за видами витрат (заробітна плата базова, оплачу вальна відпустка, премії, додаткові винагороди, витрати на соціальне страхування тощо0. У США виділяють також витрати на заробітну плату адміністративно-управлінського персоналу і витрати на оплату праці робітників та службовців.