69. Витрати на робочу силу: сутність та склад елементів за міжнародними класифікаціями та вітчизняними нормами.

Роботодавці і наймані працівники мають свої критерії визначення вартості робочої сили. Для роботодавця вартості робочої сили. Для роботодавця вартість робочої сили обумовлюється величиною витрат на робочу силу, які він спроможний здійснити, за умов гарантії відшкодування витрачених засобів і предметів праці та одержання суспільно необхідної величини прибутку на вкладений капітал. Для найманого працівника вартість його робочої сили працівника і членів його родини.

За своєю економічною природою витрати на робочу силу є тією частиною новоствореної в процесі суспільного відтворення вартості, що формує фонд життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили у конкретних соціально-економічних та історичних умовах. Отже, витратами на робочу силу є видатки на відтворення робочої сили, що здійснюються протягом усього життєвого циклу працівників і забезпечують нормальну життєдіяльність як їх самих, так і членів їхніх родин.

Витрати на відтворення робочої сили, що реалізуються у масштабі всього сус-ва, утворюються так звані повні, або сукупні, витрати на робочу силу. Джерелом відшкодування сукупних витрат є витрати роботодавців на робочу силу (заробітна плата, нарахована найманим працівникам, і всі додаткові витрати, пов’язані з зайнятістю, а саме з залученням, утриманням і використанням персоналу), бюджетні видатки на соціальні програми, індивідуальні витрати громадян на формування і розвиток здібностей до праці, задоволення різноманітних потреб як у період трудової дія-сті, так і поза нею.

Відповідно до резолюції Міжнародної організації праці всі витрати роботодавців на робочу силу об’єднано в десять груп: 1) Пряма заробітна плата; 2) Оплата за невідпрацьований час; 3) Премії та грошові подарунки; 4) Видатки на харчування, напої, паливо та ін. натуральні виплати; 5) Видатки роботодавця на забезпечення працівників житлом; 6) Видатки роботодавця на соціальний захист; 7) Видатки на професійне навчання; 8) Видатки на культурно-побутове обслуговування; 9) Витрати на робочу силу, що не належать до раніше наведених класифікаційних груп; 10) Податки, що належать до витрат на робочу силу.

В Україні розроблено і надано чинності інструкції з визначення вартості робочої сили у 1997 р. Згідно з даним документом стандартна класифікація витрат на робочу силу містить такі групи: 1) Пряма оплата; 2) Оплата за невідпрацьований час; 3) Премії та нерегулярні виплати; 4) Заробітна плата в натуральній формі, пільги, послуги, допомоги в натур. і грош. формі; 5) Витрати під-в на забезпечення працівників; 6) Витрати під-в на соціальне забезпечення працівників; 7) Витрати на професійне навчання; 8) Витрати на культурно-побутове обслуговування; 9) Інші витрати на робочу силу; 10) Податки, що їх відносять до витрат на робочу силу.

70. Сутність та структура сукупного доходу працівника.

Трудовий дохід – це сукупність винагород, що їх одержує працівник від роботодавця у грошовій та не грошовій формі, зокрема: а) винагорода за виконану роботу (заробітна плата: основна, додаткова, інші заохочувальні та компенсаційні виплати); б) винагорода у формі соціального пакета; в) нематеріальні винагороди як форма нематеріальної мотивації (блага).

В свою чергу сукупний дохід працівника включає в себе трудовий дохід працівника та доходи, що не пов’язані з трудовою діяльністю.

Аналіз міжнародної класифікації витрат на робочу силу дає підстави стверджувати, що до доходів працівників слід відносити виплати, які відповідають таким розділам типової класифікації: оплата виконання трудової функції – пряма зар. плата; оплата за невідпрацьований час; премії та грошові подарунки; видатки на харчування, напої, паливо та інші натуральні виплати; видатки на забезпечення працівників житлом; видатки на соціальний захист, крім відрахувань у соціальні фонди.

Не включеними до доходів працівників залишаються: витрати роботодавців на забезпечення умов виконання працівниками своїх трудових функцій (видатки на проф. навчання та ін. видатки роботодавців, які можна віднести до проміжних витрат на вир-во); відрахування у соціальні фонди; податки, що належать до витрат на робочу силу.