1. Предмет і завдання курсу «Історія українського суспільства». Його роль у підготовці фахівців економічного і юридичного профілю.

План : предмет вивчення курсу,об’єкт, суб’єкти, завдання, роль у підготовці фахівців.

Тези : предмет : тенденції процесів, історія України від давнини до сьогодення, визначні особи, які впливали на розвиток історії та суспільства; об’єкт вивчення, суб’єкти, проблемно-хронологічний підхід : визначення головних тенденцій розвитку укр. Сусп. , надання студентам фундаментальних знань з історії Укр, для формування свідомості, навичок і вмінь для майбутньої професії економіста чи юриста.

Розгорнута відповідь:

Предмет : тенденції націогенетичних, політичних, соц.-культурних процесів, а також діяльність державних і громадських інституцій, визначних осіб, які характеризували розвиток суспільства Укр. Від найдавніших до сучасних часів.

Об’єкт : націогенетичні, політ. процеси укр. Сусп. В найбільш виразних етапах його становлення і розвитку від давнини до сучасності.

Суб’єктами виступають держава, народ, індивіди, лідери і т.д.

Важливі складові дисципліни : політ ідеї, погляди, течії, рухи.

Предмет і об’єкт спрямовані на поглиблений аналіз подій та фактів. Застосовують подвійний, саме проблемно-хронологічний підхід до структури і логіки викладання дисципліни.

Проблемно-хронологічний підхід надає можливість визначити головні тенденції розвитку укр. Народу.

Мета дисципліни : надання студентам фундаментальних знань з історії укр. Суспільства, формування історичної свідомості майбутніх фахівців. Історичне мислення формує свідомість людей, вчить творчо опрацьовувати і критично переосмислювати історичні події, формувати на цій основі власні переконання, громадянську позицію, здобути навички і вміння, необхідні для практичної діяльності.

Висновок : отже, майбутні спеціалісти економ і юридичного профілю мають вивчати історію свого народу, тенденції його розвитку протягом віків для того, щоб уміти аналізувати історичні події та факти; щоб сформувати історичну свідомість та здобути вміння та навички для практичної діяльності в майбутньому.

2.Методологічні засади, джерела вивчення курсу «Історія українського суспільства»(іус).

План: методи вивченя історії, джерела вивчення ІУС

Тези : сукупність пізнавальних принципів, методів; пізнання істор процесу; підходи ( формаційний, цивілізаційний, прогресистське сприйняття історії, політологічний підхід, теорія ментальностей, синергетичний підхід, хвильовий підхід), принципи (детермінізму, цілісності, об’єктивності, історизму, альтернативності); методи (системний, функціональний, логіко-хронологічний); Конкретно-історичні методи ( проблемно-хронологічний, порівняльний, ретроспективний, синхроністичний) ; функції ІУС (пізнавальна, інтелектуально-розвиваюча). Джерела вивчення історії : 4 групи : речові, зображальні, вербальні та поведінкові. Писемні пам'ятки - хроніки, літописи, історичні твори, документи; речові - археологічні знахідки.

Розгорнута відповідь:

Методологія історичної науки – сукупність пізнавальних принципів та дослідницьких методів; теорія пізнання історичного процесу.

Підходи до вивчення історії :формаційний (рад часи –боротьба класів, класова структура), цивілізаційний (циклічний розвиток), прогресистське сприйняття історії (поступовий розвиток), політологічний підхід (порівняння політ систем), теорія ментальностейсусп психологія, поведінка), синергетичний підхід (самовідтвор., прискорення, уповільнення розв.), хвильовий підхід (альтернативний характер, піднесення, спад).

Принципи : детермінізму (розгляд б/я сусп.-політ процесів, явищ, тенденцій), цілісності (багатовимірний підхід), об’єктивності (неупереджений розгляд, чесність), історизму (розгляд явищ у взаємозв’язку), альтернативності (альтернативні шляхи розвитку).

Методи : системний, функціональний, логіко-хронологічний

Конкретно-історичні методи : проблемно-хронологічний, порівняльний, ретроспективний, синхроністичний

Функції ІУС : пізнавальна, інтелектуально-розвиваюча

структура ІУС : 1. стародавня історія (первісна доба, перші держ утворення, сх. слов’яни, КР); 2.середньовічна(КР, Г-В держ, укр. Землі у складі ін. держ); 3. нова історія (укр. Землі у складі РП, козацька доба, революція сер. 17 ст., Австрія і Росія); 4. новітня історія (нац. Революція 1917-1920 рр., рад. Укр., Укр в 20-30 рр., Друга Св війна, післявоєнні роки, Укр. Незалежна).

Джерела вивчення історії : 4 групи : речові, зображальні, вербальні та поведінкові. Писемні пам'ятки - хроніки, літописи, історичні твори. Особливого значення набуває використання документальних писемних джерел, насамперед актових, а також археологічних, нумізматичних, геральдичних, етнографічних та інших груп пам'яток минулого, що зумовлює формування комплексу спеціальних історичних дисциплін джерелознавчого характеру. Висновок : методологія вивчення історії укр. Сусп. Має важливе значення для організації навчального процесу. Важливо застосовувати усі підходи та методи для того, щоб здобути ґрунтовні знання.