- •1. Предмет і завдання курсу «Історія українського суспільства». Його роль у підготовці фахівців економічного і юридичного профілю.
- •2.Методологічні засади, джерела вивчення курсу «Історія українського суспільства»(іус).
- •3. Історичні та етнокультурні витоки формування східнослов’янської спільноти на території України.
- •14. Релігійне життя Київської Русі. Історичне значення прийняття християнства. Роль монастирів
- •15. Суспільно-політичні рухи. Ідеологія правителів Київської Русі
- •16. Централізація Київської Русі за часи Володимира Мономаха
- •17. Причини та наслідки феодальної роздробленості Київської Русі
- •18. Зародження передумов формування української народності.
- •19. Культура, освіта Київської Русі.
- •20. Історичний вплив держави Київська Русь на формування європейської цивілізації.
- •21. Історичні та політичні обставини утворення Галицько-Волинської держави. Князь Роман Мстиславич.
- •22. Внутрішня і зовнішня політика князя Данила Галицького.
- •23. Культура Галицько-Волинської держави.
- •24. Причини занепаду Галицько-Волинської держави. Роль Галицько-Волинської держави в історії Європи хіі - першій половині хіv століть.
- •25. Початок, основні етапи та наслідки захоплення Литвою територій давньоруських удільних князівств. Роль і місце в Литовській державі українських земель.
- •61. Національне відродження Наддніпрянської України. Діяльність перших політичних організацій. Кирило-Мефодіївське братство.
- •64. Національно-політичний рух українців у Галичині і Буковині під час революції 1848–1849 рр.
- •94. Суперечливість соціально-економічного розвитку українського суспільства в умовах сталінізму. Економічні перетворення у промисловості: індустріалізація, її передумови, хід здійснення, наслідки.
- •96. «Культурна революція», її зміст та шляхи реалізації в Україні.
- •97. Діяльність українських політичних партій і рухів на західноукраїнських територіях у 1930-ті рр. Комуністичний рух. Особливості функціонування націоналістичних організацій.
- •98. Карпатська Україна як спроба створення Української держави у 1938-1939 рр.
- •99. Українське питання в політиці держав Європи напередодні Другої світової війни.
- •100. Українські землі у військово-політичних планах Німеччини та срср. Наслідки реалізації німецько-радянських домовленостей стосовно України.
- •101. Радянізація західноукраїнських земель (1939-1941 рр.).
- •102. Напад фашистської Німеччини на срср. Причини поразок Червоної Армії у перші місяці війни. Оборонні бої в Україні 1941-1942 рр.
- •103. Всенар. Боротьба проти нім.-фаш. Окупантів на тер. України. Партиз. І підпіл. Рух. Внесок укр. Народу у ста-ня радян. Тилу в роки Вел. Вітч. Війни.
- •104. Створення та діяльність в роки Другої світової війни оун-упа.
- •105. Україна в дипломатії країн-учасниць антигітлерівської коаліції.
- •106. Визволення України від фашистських загарбників. Формування кордонів урср під час та по закінченні Другої світової війни.
- •107. Депортація населення з території України та Криму (1944 р.).
- •108. Внесок українського народу в перемогу над нацистською Німеччиною.
104. Створення та діяльність в роки Другої світової війни оун-упа.
План: утворення ОУН та УПА; їх стратегічні цілі; діяльність ОУН-УПА; орієнтації УПА.
Тези: УПА (Укр. повстанська армія) – військове політ. формування, що діяло в Укр. в 1942-1950-х рр. У ході війни вела боротьбу як проти фашистської Німеччини, так і проти радянських військ. 14 жовтня 1942р. – офіційна дата заснування УПА. УПА діяла на: Волині, Поліссі, Галичині. Командир – Роман Шухевич. На поч. УПА налічувало30-40 тис. бійців. Липень 1944р. – на таємних зборах ОУН і представники політ. партій Зх. Укр. заснували Українську Галицьку визвольну Раду (УГВР). Березень 1944р. – чисельність УПА становила 100 тис. бійців. В УПА багато людей різних національностей, що переходити туди протестуючи проти політ. режимів Німеччини та Росії. З поч. 50-х рр. за рішенням ОУН ефективні бої не розгортаються. Останній бій УПА – 1956р. на кордоні з Угорщиною.
Розгорнута відповідь: Складовою Руху опору стало створення ОУН та УПА. 1940 р. сформ.Револ.Провід. ОУН на чолі з Бандерою. З цього моменту існують ОУН-Б та ОУН-М. Їхня спільна мета: незалежність України. ОУН-М розраховували на допомогу Німеччини, рішучі дії. Німці ж хотіли використати нац рух у власних цілях для підриву могутності СРСР. В результаті співпраці між ОУН та німцями було створено два батальйони «Нахтігаль» і «Роланд». 30 червня 1941 р ОУН(Б) проголосили у Львові становлення укр. держави. Проте через кілька днів С.Бандеру та його прибічників німці заарештували. ОУН-Б - нац. революція, робили ставку на поступове встановлення українського контролю на власних землях. ОУН пішла в підпілля.
14 жовтня 1942 р створено УПА, яка вела боротьбу як проти німців , так і проти радянської влади. Очолював її Р.Шухевич. За зонами дії УПА поділялася на три групи: УПА-Північ, УПА-Захід та УПА-Південь. Основними суб’єктами їх партиз. дій були німці та їх союзники радян.партиз.загони та підрозділи Червоної армії.
Спочатку їх осн.завданням була протидія вивозу робочої сили. У лютому 1943 ОУН-Б прийняла рішення про перехід до збройної боротьби. Перший бій з німцями відбувся 7 лютого 1943. Розгромлювали табори військовополонених .Це викликало занепокоєння у фашистів і вони здійснили каральні акції. Рад. Командування теж намагалися не втратити з-під свого контролю тер-ії. Але їм не вдалося. Повстанці змушені були воювати ще й проти поляків. Ця вйня тривала аж до 1947 р.
Лави УПА зростала. Це змусило ОУН-Б проголосити курс на боротьбу проти московс.-більшов. та нім. ярма. Та побудову Укр.незалеж.держави. В основу програм.положень було покладено принцип бпгптоукладності ек-ки, держ. захисту найм. забезпечених верств, визнання інших політ. течій. Відбувалася еволюція в демократичному напрямі.
Німеччина вже не мала ілюзій щодо укр. Руху опору. Їхні сутички тривали. Остання сутичка відбулася 1 вересня 1944 р.
Висновок: Отже, основною метою ОУН-УПА було відновлення укр. державності. Намагалися відіграти роль третьої сили, яка відстоювала права українців. Така позиція зумовила боротьбу одразу на три фронти. Оскільки УПА не підтримувала жодна держава, вони дотримувалися своєї власної тактики, в основі якої:збереження і зміцнення власних сил, поширення контролю, вичікування слушного моменту для вирішального удару.