1.Суть, зміст та значення цивілізаційної парадигми для пізнання суспільних процесів.

Суспільство є однією з найбільш складних форм об’єктивної реальності. На відміну від неживої природи, суспільні процеси проходять у свідомо створеному людьми середовищі та наповненні цілеспрямованою діяльністю людей. Їх пізнання ускладнюють швидкі зміни умов та чинників, що впливають на суспільне життя, яке потребує урахування фактору часу, коли історія стає ареною їх розгортання та перебігу. Зазначенні вимоги до наукового пізнання суспільства зазвичай називають парадигмою суспільства. Парадигма ( з грец. Зразок, образ)-сукупність історично сформованих методологічних, світоглядних, наукових, управлінських та ін. установ, прийнятих в певному суспільстві, як зразок, норма, рішення певної проблеми (Т. Кун).

Цивілізаційна парадигма почала утверджуватись відносно недавно і спирається на фундаментальні зміни в розвитку методології науки, у застосування якісно нових загальнонаукових підходів та принципів дослідженні. Вона передбачає розгляд суспільства як об’єктивного процесу послідовного проходження стадій первіснообщинної, рабовласницької, феодальної, капіталістичної, та комуністичної суспільно-економічних формацій. В основу цивілізаційної парадигми покладено системно-синергетичний підхід (модель Лейбніца, Гьоте, дарвіна, Енштейна та ін..), яка передбачає дослідження будь-якого об’єкта як системи:

1)    яка має власну структурну будову; 2) знаходиться в складі іншої системи; 3) складові цих систем взаємоповязанні і взаємозалежні; 4) головною метою системи є забезпечення цілісності, недопущенні її розпуску.

Основні положенні цивілізаційної парадигми :

1)    одиницею дослідженні є суспільство, що має власні, лише йому притаманні ознаки, яке розглядається як цілісне утворення, що входить до більш широких систем( сх. або зх. цивілізації).

2)    Сутісними характеристиками є взаємозалежність суспільного індивіда і суспільства та емерджентні властивості суспільства ( якість цілого, яка не дорівнює сумі якостей складових).

3)    Суспільство, як і кожне системне утворення, має власну структуру із політичної, економічною, соціальною, та духовно-культурною підсистемами. Вони пов’язані між собою та впливають одна на одну.

4)    Розвиток суспільства здійснюється через розгортання двох взаємозв’язаних процесів-диференціація(адаптація) та інтеграція(обєднання)-що забезпечують розвиток суспільства.

5)    Головна мета суспільства- збереження його від розпаду як передумови існування суспільних індивідів-досягається його організацією.

6)    Принцип людино центризму-посідає центральне місце людина, свідома діяльність якої виступає рушійною силою розвитку суспільства.

Використання положень цивілізаційної парадигми для дослідження господарської сфери суспільства стає центральним завданням економічних наук. Так, досліджують її генезис, розвиток господарської системи На різних етапах.