До зменшення нерівності

Країни, що розвиваються, докладають величезні зусилля, щоб розширити ЗМІ. Так кількість радіоприймачів в Африці зросла більш ніж в 7 разів, телевізорів – більш ніж в 20 разів; у Латинській Америці ці показники відповідно рівні 4 і 10 раз. Це набагато більше, ніж в розвинених країнах, але високий рівень розвинених країн зберігає нерівність.

Країни, що розвиваються, сьогодні стурбовані також ще одним фактом: розвинені країни використовують 90% електромагнітного спектру і геостаціонарної орбіти Землі, що повинне бути ресурсом всього людства і порівнюватися з культурними і соціальними потребами країн, а не з потужністю і кількістю радіопередавачів.

Але слід помітити, що кількісні диспропорції, на подолання яких робиться упор в країнах, що розвиваються, не є єдиною проблемою і її рішення шляхом надання технологій, фінансової і іншої допомоги не може привести до встановлення нового інформаційного порядку, який був би кращим існуючого.

Програма «Шлях Європи до Інформаційного Суспільства. План Дій» (Europe’s Way to the Information Society. An Action Plan)

Програма була прийнята в Брюсселі 19.07.1994.

В Програмі сказано, що Інформаційне Суспільство знаходиться на шляху свого розвитку. «Цифрова революція» щойно розпочалася і вже починають відбуватися структурні зміни, які можна порівняти хіба що зі змінами після індустріальної революції минулого століття з відповідною реакцією світової економіки.

Цей процес не можливо зупинити і він обов’язково приведе до економіки, що буде базуватися на знаннях, на володінні тією чи іншою інформацією.

Цей процес є надзвичайно складним, підкреслюється у Програмі, він вимагає чіткого дотримання існуючих правил і міжнародних угод, контролю з боку усього міжнародного співтовариства.

Важливим аспектом у Програмі є роль Європи в майбутньому Інформаційному Суспільстві.

В Програмі наголошено, що розвиток Європейського Співтовариства на сучасному етапі значною мірою буде мати відображення в майбутньому. Тому, не слід зволікати час, адже у Європи є усі можливості для того, щоб стати центральною частиною майбутнього Інформаційного Суспільства.

В Програмі сказано, що гонка за це місце вже почалася і в ній, очевидно, лідерами є США та Японія.

Європі, сказано у Програмі, необхідно досягти їхнього розвитку, і, особливо в комунікаційній та інформаційній сфері, адже, ті країни, які вирвуться в лідери de facto, будуть диктувати технологічні стандарти тим країнам, які будуть за ними слідувати.

Значна увага в Програмі приділяється розвитку інформаційних та телекомунікаційних мереж, захисту продуктів інтелектуальної праці, широкому розповсюдженню аудіовізуальної та мультимедійної продукції, соціальним та культурним аспектам розвитка Інформаційного Суспільства, передачі інформації на відстань та її захисту та іншим проблемам, що виникли та проблемам, що можуть виникнути при переході суспільства до Інформаційного.

Загалом, ця Програма є підсумком багатьох відомих Програм та Документів, що стосуються Інформаційного Суспільства, узагальненням матеріалів, що були викладені в попередніх Програмах та Документах і являє собою план дій для світового співтовариства, а в першу чергу – для Європи щодо подальшого розвитку суспільства та його трансформування у Інформаційне.