38. Правопис складних слів

Складні слова мають два й більше коренів. Вони утворюються або без сполучного звука (педуніверситет, три-ічний), або за допомогою сполучних звуків [о], [е], які на нсьмі передаються буквами о, е, (є).

Сполучний голосний [о] виступає у складних словах, коли основа першого слова закінчується на твердий приголосний: лісовоз, вертоліт (але очевидно, овочесховище). Якщо прикметникова основа закінчується на м'який приголосний, то перед о пишеться м'який знак: давньоруський, ранньостиглий.

Коли першою частиною слова є іменник, основа якого закінчується на м'який приголосний, то виступає сполучний голосний [е]: місяцехід, землеволодіння.

У словах вищезгаданий, нижчепідписаний, нижчезазначений, вищеподаний, вищепоказаний і т. ін. першою частиною є вищий ступінь порівняння прислівника, тому е в ньому виступає суфіксом і не виконує функції сполучного голосного.

Коли першою частиною складного слова є іменник, основа якого закінчується на подвоєний м'який приголосний або [й], то сполучною літерою виступає є: змієлов, боєздатність, життєдайний.

Складні слова пишуться або разом, або через дефіс. Разом пишуться:

1) складні слова, утворені за допомогою сполучних голосних о, е (є): клиноподібний, сонцепоклонник, краєзнавство;

2) складноскорочені слова і похідні від них: завгосп, автомеханічний;

3) складні слова, першою частиною яких є кількісний числівник: шестигранник, п'ятикілометровий.

Через дефіс пишуться:

1) словосполуки, що становлять повторення одного й того ж слова для підсилення його основного значення: скакав-скакав, рубав-рубав, високо-високо, давним-давно;

2) синонімічні словосполуки: тишком-нишком, часто-густо;

3) слова, що передають одне поняття: хліб-сіль (їжа), батько-мати (батьки).

Два іменники або займенники, один з яких у формі називного відмінка, а другий — у формі орудного, пишуться окремо: кінець кінцем, раз за разом;

4) словосполуки, що означають приблизність: рік-два, день-два;

5) буквені та часткові скорочення слів незалежно віл повного їхнього написання (разом чи через дефіс): с.-г. (сільськогосподарський), с.-д. (соціал-демократ). Буквені скорочення, утворенії від словосполучень, пишуться окремо: с.-г. (сільське господарство).

Правопис складних іменників

Складні іменники пишуться разом або через дефіс. Разом пишуться складні іменники:

1) утворені поєднанням двох і більше іменникових основ, одна з яких дієслівного походження: золотовидобування, землеволодіння;

2) утворені поєднанням іменникових основ: Ужгород, законопроект;

3) утворені поєднанням прикметникової та іменникової основ: важкоатлет, білоручка;

4) поєднанням дієслова у другій особі однини наказового способу з іменником: горицвіт, котигорошко;

5) утворені поєднанням кількісного числівника й іменника: століття, трикутник;

6) утворені поєднанням частин пів-, напів-, полу-, спів- з іменником: піввідра, напівголоса, полумисок, співрозмовник;

7) утворені з трьох і більше іменникових основ: авіагеостанція, гідроенергоресурси;

Через дефіс пишуться складні слова: 1) утворені з двох іменникових основ без сполучної букви. Вони означають:

а) близькі за змістом поняття: мечі-шаблі, південь-північ;

б) назви людей за родом занять, посадою, званням: педагог-дослідник, секретар-друкарка;

в) фольклорні персонажі: Івасик-Телесик, Лисичка-сестричка,

г) державні посади, військові звання: генерал-лейтенант;

д) складні одиниці виміру: кіловат-година,

2) Назви людей з першою частиною віце-, екс-, лейб-, унтер-, штаб-(-с-): віце-консул, екс-чемпіон, лейб-гусар, унтер-офіцер; штаб-офіцер.

3) Іменники з частиною пів- (у значенні половина) перед власною назвою: пів-Африки, пів-Києва.

4) Іншомовні назви міжнародного позначення проміж них частин світу, назв вітрів: норд-вест, норд-ост.

5) Сполуки, що означають переважно назви рослин: рута-м'ята, сон-трава.

6) Скорочення, що складаються з початку і кінця слова: ф-ка, ін-тут.

7) Через дефіс пишуться також прикладки: дівчина-калина, технік-стажер.

Правопис складних прикметників

Складні прикметники пишуться разом і через дефіс. Разом пишуться прикметники:

1) утворені від складних іменників: радіотехнічний (радіотехніка), електрофізичний (електрофізика),

2) утворені від підрядних словосполучень: а) прикметника та іменника: червонозоряний, східнослов'янський; б) іменника та дієслова: металоплавильний природоохоронний,

3) в яких першим компонентом виступає прислівник: швидкостиглий, малозабезпечений.

Прислівники, утворені від відносних прикметників, як правило, зберігають на собі логічний наголос і з наступним прикметником пишуться окремо: суспільно корисний, вічно юний.

Через дефіс пишуться складні прикметники:

1) утворені від складних іменників, що пишуться чере дефіс: дизель-моторний (дизель-мотор);

2) утворені з двох і більше прикметникових основ, що виражають рівноправні поняття: історико-філологічний, фізико-технічний.

Складні прикметники військовозобов'язаний і військо­вополонений пишуться разом;

3) утворені з двох чи більше основ, які означають якість додатковим відтінком: кисло-солодкий.

Через дефіс також пишуться складні прикметники, що означають поєднання кількох кольорів в одному предметі: червоно-зелено-синій

Правопис складних прислівників

Складні прислівники пишуться разом і через дефіс, а прислівникові сполучення — окремо. Разом пишуться прислівники:

а) утворені сполученням прийменників і повнозначних частин мови: назавжди, (на завжди), дочиста (до чиста);

б) утворені поєднанням двох повнозначних слів: водносталь, стрімголов.

Через дефіс пишуться прислівники:

а) утворені від прикметників та займенників за допомогою прийменника по- і закінчуються на -му, -ки: по-анг-ійському і по-англійськи,

б) утворені від прикметників числівникового поход­ження та прийменника по: по-перше, по-друге;

в) утворені повторенням одних і тих же або різних ос­нов: тяжко-важко, любо-мило;

г) утворені від займенникових основ та часток -то, будь-, небудь-, де-, казна-, хтозна-: колись-то, будь-де,хтозна-коли.

Більшість прислівників в українській мові утворилася на основі сполучень прийменників та повнозначних частин мови. Внаслідок чого виникла часткова чи повна омонімія в перше – вперше, по українському – по-українському.

Деякі з них відрізняються наголосом: здалека – з далека. Іноді треба розрізняти прислівники й однозвучні з ними інші частини мови за синтаксичними зв'язками, тобто в контексті. Наприклад втрьох — в (у) трьох вікнах світилося.

В українській мові є значна кількість сполучень іменників з прийменниками, які ще повністю не перейшли в прислівники. Вони називаються прислівниковими сполученнями і пишуться окремо. Найчастіше вживані з них такі: без кінця, без краю, в ногу (крокувати), до краю, за кордоном, на самоті.

Правопис складних службових слів і вигуків

Складні службові слова пишуться разом і через дефіс. Разом пишуться:

1) прийменники, утворені з двох і більше первинних чи похідних прийменників, крім тих, що починаються на з-, із-: понад, напроти;

2) складні сполучники, утворені переважно поєднанням повнозначних слів з частками: адже, отже, тож тощо;

3) частки ані, нехай, аж, якраз;

4) вигуки: добридень, добривечір, спасибі, ага, ого, еге.

Через дефіс пишуться:

1) складні прийменники з початковим з-, із-; з-за, із-за, з-перед, з-під, з-понад, з-поміж, з-попід, з-проміж, з-поза;

2) сполучники тому-то, якби-то, як-от, тим-то, тільки-але щойно;

3) частки бо, но, то, от, таки, коли вони підсилюють значення окремого слова: іди-бо, давай-но, поклич-но, тільки-но;

4) частки будь-, -небудь, казна-, хтозна- у складі зай­енників і прислівників: будь-хто, будь-чий;

5) вигуки, коли вони повторюються, та звуконаслідувальні слова: О-хо-хо, ціп-ціп-ціп, тра-та-та-та!

Якщо службові слова не виконують словотворчої функції, то вони з повнозначними частинами мови пипіуться окремо: зробили б; хто ж піде.

Частки аби-, ані-, де-, що-, як- пишуться зі словами разом, бо вони виконують словотворчу функцію префіксів: абияк, дехто, щоразу (але окремо пи­шуться дарма що, хіба що, тільки що, що ж до, так що, тому що та ін.).

Частки не і ні, коли вони виступають у функції префік­сів, теж пишуться разом: неправда, ніколи, ніщо.

Правопис складнжх географічних назв і прізвищ

У мові є багато географічних назв, які являють собою складні слова. Вони пишуться разом і через дефіс.

Разом пишуться географічні назви:

1) першою частиною яких є прикметник: Новосілки, Суходоли;

2) першою частиною яких є числівник: Семигори, Трилісиці.

3) першою або другою частиною яких є дієслово: Звенигородка, Богуслав;

4) з обома іменниковими частками: Раймісто, Уст й луг;

5) з обома іменниковими основами, другою з яких є -град, -город, -піль, -поль, -ціле, -абад: Павлоград, Тернопіль, Бориспіль.

Через дефіс пишуться складні географічні назви:

1) утворені з двох повних іменникових основ без сполучної літери: Пуща-Водиця, Австро-Угорщина;

2) утворені від поєднання двох особових імен або імені й прізвища чи прізвиська: Івано-Франківськ.

3) утворені з двох прикметникових основ: Західно-Сибірська рівнина.

4)сполучення іменника і прикметника, який стоїть після нього (постпозитивне означення); Рава-Руська, Новгород-Сіверський;

5) утворені поєднанням повнозначних іншомовнн слів: Нью-Йорк, Лас-Вегас.

6) словосполучення, до складу яких входять службові слова: Ростов-на-Дону. Географічні назви нерідко являють собою словосполучення, які пишуться окремо:

1) сполучення іменника з препозитивним узгоджувальним прикметником: Західна Європа, Далекий Схід;

2) сполучення іменника з препозитивним чи постпозитивним від прикмети й новим числівником: Третя Рота, Теремки Перші;

3) сполучення імені та прізвища, імені й по батькові: Івана Франка, станція Тараса Шевченка;

4) складні офіційні прізвища, псевдоніми: і прізвиська: Карпенко-Карий, Драй-Хмара.