18.Роль художнього стилю у формуванні інтелектуального потенціалу фахівця-економіста.

Худ.стиль – різнобічний вплив на думки і почуття за допомогою художніх образів, формування ідейних переконань моральних якостей та естетичних смаків. Застосовується у мистецтві слова, творчій діяльності, літературі, різних видах мистецтва, культури, освіти. Художній стиль реалізується в таких жанрах : трагедія, комедія, драма, водевіль роман, повість, оповідання, поема, вірш. Байка, епіграма. Ознаками художнього стилю є образність, поетичність, естетика мовлення, експресія. Художній стиль виходить за межі не тільки інших стилів, а й літературної мови, бо він включає в себе і поза літературні мовні засоби – діалектизми, жаргонізми тощо. Однак переваги художнього мовлення визначаються не тільки незвичайною широтою охоплення засобів загальнонародної мови. Художнє мовлення – це ще й зразкове мовлення. Художній стиль поєднує в собі окремі ознаки інших стилів. Це пояснюється насамперед змістом художнього твору, його ідейним спрямуванням, а не довільним використанням елементів наукового, публіцистичного чи офіційно-ділового стилів. Основним завданням художнього стилю є творення за допомогою мовних засобів художніх образів. При цьому широко використовуються всі можливі експресивно-емоційні засоби мови, її лексичне, фонетичне багатство, уся різноманітність граматичних форм і конструкцій. Широко використовуються синоніми, антоніми, омоніми, пароніми, слова в переносному значенні, а також різні типи мовлення і зв’язки речень у тексті. Отже, завдяки багатству мовних засобів та широкій сфері застосування художній стиль відіграє значну роль у формуванні інтелектуального рівня фахівця - економіста, допомагає покращити пам’ять та уяву, стимулює розумову діяльність.

19. Класична українська література як етап формування й утвердження норм літературної мови.

Література (лат. — написане, рукопис) — це:

1) сукупність писаних і друкованих творів того чи іншого на­роду, епохи або людства;

2) література художня — різновид мистецтва, мистецтво слова, що відображає суспільне життя в художніх образах;

3) сукупність творів писемності для вивчення якогось предме­та або питання.

Художня література вивчає дійсність у художніх образах, формує відповідно до того чи іншого часу відповідний естетич­ний ідеал, тобто певний взірець досконалості, найвищу мету праг­нень. Художня література як одна з форм суспільної свідомості відіграє значну роль у становленні особистості, виконуючи такі функції: естетичну (вона дає нам змогу насолоджуватися худож­нім твором, формує наші уявлення про світ за допомогою систе­ми художніх образів, художніх узагальнень); пізнавальну (ми пі­знаємо світ через емоції, почуття); інформаційну (художніми засобами повідомляє про естетичний розвиток, культуру певних епох) та інші функції.

Мова художньої літератури є важливою складовою творення національної свідомості, національної мовної моделі світу. Тож талановитий письменник є не лише носієм літературної мови, а й активним її творцем.

Сучасне розуміння поняття «украї­нська література» об'єднує творчість письменників, які народи­лися і працювали у політичних межах сучасної України, а також на етнографічних територіях, що входили до складу Росії (напри­клад, творчість кошового кубанських козаків, друга Т.Шевченка Якова Кухаренка, літературна діяльність Василя Барки, який на­прикінці 20-х р. навчався і працював на українському відділенні філологічного факультету Краснодарського педінституту на Ку­бані), Польщі (на Лемківщині народився Б. І. Антонич, уроджен­цем Холмщини був історик, письменник і літературознавець М. Грушевський), письменників діаспори — Канади, СІЛА, Ла­тинської Америки, Австралії, Німеччини. Саме у творах української класичної літератури сформувалися основні ознаки української літературної мови.