Тема 7 Собівартість і ціна продукції підприємства.

1. Поняття і види собівартості продукції і класифікація витрат на виробництво.

1. Планування собівартості продукції підприємства.

2. Поняття і види цін на продукцію підприємства.

Управління витратами -процес іплеспрямованого формування витрат за місцем їх виникнення і на випуск різних видів продукції при постійному контролі їх рівня і стимулюванні зниження.

Дана система управління включає в себе: нормування затрат; планування; облік; аналіз; стимулювання зниження затрат.

Собівартість продукції -це виражені в грошовій формі затрати на виробництво і реалізацію продукції.

Собівартість товарної продукції визначають:

Собівартість як показник використовують для :

• оцінки діяльності підприємств та їх виробничих підрозділів;

• контролю за ефективністю витрачання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів;

• визначення економічної ефективності впровадження нової техніки, технології та інших заходів;

• розробки і встановлення цін на продукцію;

• визначення економічної доцільності та вигідності виробництва різних видів продукції.

Види собівартості:

1, Залежно від часу* формування витрат:

планову собівартість визначають перед початком планового року на основі прогресивних норм витрат усіх видів ресурсів на одиницю продукції, цін на сировину, матеріали, паливо, електроенергію, які діють на момент розробки плану.

• фактичну собівартість визначають після завершення певного періоду роботи підприємства на основі даних бухгалтерського обліку. Вона відображає фактичні витрати підприємства на виробництво і збут продукції.

• нормативна собівартість виражає затрати на вирсбницгво і реалізацію, які розраховані на основі поточних норм використання ресурсів.

• кошторисна собівартість характеризує затрати на виробництво і реалізацію, які розраховані на основі поточних норм використання ресурсів.

• кошторисні калькуляції використовують для розрахунків із замовником. 2. Залежно від послідовності формування витрат і місця виникнення:

• технологічна собівартість - витрати, безпосередньо пов"язані із технологією виробництва продукції.

• цехова собівартість - це вся сума грошових затрат на виробництво ггоодукції у даному цеху.

• виробнича собівартість - це сукупність усіх грошових затрат на виробництво продукції у межах усього підприємства

• повну собівартість характеризує уся сума грошових затрат не тільки на виробництво, а й на збут готової продутаїдї підприємства (сума виробничої собівартості та позавиробничих витрат).

3. Залежно від тривалості розрахункового періоду:

• місячна;

• квартальна;

• річна,

4Залежно від складу продукції:

• собівартість валової продукції;

• собівартість товарної продукції;

• собівартість реалізованої продукції.

5. Залежно від рівня формування:

• індивідуальна собівартість - це собівартість продукції, яка формується на рівні окремого підприємства.

• середньогалузева собівартість характеризує рівень затрат на продукцію у середньому за сукупністю підприємств галузі. її визначають як середньозважену величину, де як вага є обсяг випуску продукції на підприємствах галузі.

• галузева собівартість дає характеристику суми затрат у галузі.

Зниження собівартості відбувається під впливом певних факторів:

• підвищення технічного рівня виробництва;

• удосконалення організації виробництва і праці;

• зміна обсягу і структури продукції;

• галузеві та інші фактори.

Під елементами затрат розуміють окремі види затрат, однорідні за своїм економічним змістом, а під статтями - групи затрат, які відрізняються за їх функціональною роллю у виробничому процесі і місцем виникнення.

До складу елементів витрат включають:

• вартість матеріальних витрат (витрати на придбання сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, енергії, комплектуючих виробів і купованих напівфабрикатів);

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні потреби (відрахування органам соціального страхування, до пенсійного фонду, в фонд зайнятості і т.д);

• амортизаційні відрахування;

• інші грошові витрати.

Важливе значення для обліку, аналізу затрат і планування собівартості продукції мають такі ознаки класифікації затрат:

• спосіб віднесення на одиницю щродукції. Залежно від цього затрати поділяють на прямі і непрямі. Прямі безпосередньо пов"язані з виробництвом конкретного виду продукції, непрямі - з виробництвом кількох або всіх видів продукції.

• участь у виробничому процесі. За даною ознакою затрати поділяють на основні, які беруть безпосередньо участь у процесі віфобншггва (сировина, матеріали, пряма заробітна плата, витрати на утримання і експлуатацію обладнання), та витрати на обслуговування і управління виробництвом',

• однорідність економічного змісту витрат. Сюди належать прості та комплексні статті затрат. Прості - це затрати, які не можна розчленувати на складові частини, комплексні - ті, що складаються з кількох елементів затрат;

• залежність від обсягу продутсції, що випускається. Якщо затрати змінюються пропорційно до зміни обсягу продукції, їх називають пропорційними або умовно - змінними ( сировина, матеріали, паливо, енергія на технологічні цілі..)Якщо затрати змінюються менше, ніж обсяг продукції, витрати мають назву непропорційних або умовно - постійних (цехові, загальнозаводські).

Планування собівартості продукції підприємства.

Планування собівартості продукції" включає:

а) розробку калькуляції і встановлення собівартості валової, товарної та реалізованої продутсції;

б) розробку кошторису витрат на виробництво за певний проміжок часу;

в) розрахунок зниження собівартості в цілому і за техніко - економічними факторами.

Розробка калькуляції. Під калькулюванням розуміють процес обчислення собівартості оддшиці продукції. Розрізняють: планову, нормативну, кошторисну і звітну калькуляції.

Планова калькуляція охоплює скупчення затрат на виріб за прогресивними нормами витрат сировини, матеріалів, палива, енергії, заробітної плати.

Нормативна калькуляція розраховується на базі діючих на даному підприємстві на початок місяця норм матеріальних і трудових затрат.

Звітна калькуляція відображає сукупність усіх затрат, яких фактично зазнало підприємство на виробництво і реалізацію відповідного виду продукції.

Об'єктом калькуляції є виріб, вузол, деталь. Калькуляційними одиницями можуть бути тонни, метри, штуки, кілограми, тобто вимірник обсягу калькуляцій.

Залежно від особливостей виготовлення продукції, використаних технологічних процесів і форм організації виробництва застосовують різні методи розробки калькуляції: прямого розрахунку, розрахунково - аналітичний, параметричний. Прямі витрати:

• сировина, основні матеріали;

• комплектуючі вироби і куповані напівфабрикати;

- відрядна заробітна плата, іт.д. Непрямі витрати:

• на підготовку і освоєння виробництва;

• на утримання і експлуатацію обладнання;

• цехові, загальнозаводські витрати.

Цехові витрати на окремі види продукції розподіляють пропорційно до заробітної плати виробничих робітники* і витрат на утримання та експлуатацію обладнання. Кошторис затрат на виробництво продукції складають у розрізі економічних елементів. Мета розробки кошторису - визначення усієї суми планових затрат на виробництво.

До кошторису зараховують витрати як основних, так і допоміжних структурних підрозділів з виробництва продукції і надання послуг непромислового характеру для свого підприємства і для інших організацій.

Планування зниження собівартості продукції Зниження собівартості продукції в цілому планують щодо затрат на 1 грн. товарної прод}тщії.

Крім цього, розраховують також зниження собівартості продукції за техніко-економічними факторами. Усі техніко-економічні фактори, які впливають на собівартість продукції, в практиці планування об'єднують у кілька укрупнених груп, а саме:

• підвищення технічного рівня виробництва;

-удосконалення організації виробництва і праці

• зміна обсягу і структури продукції, що виробляється;

• поліпшення використання природних ресурсів;

• галузеві й інші фактори.

Поняття і види цін на продукцію підприємства.

Одним з важливих важелів управління вигюбнищвом є ціна На її основі визначають результативність діяльності в усіх сферах виробництва.

Ціна - це норма обміну товару на гроші За своєю економічною суттю ціна відображає суспільно необхідні витрати праці, пов'язані з виробництвом і реалізацією товару.

Будь-яка ціна складається з окремих елементів.

Окремими елементами ціни є: -собівартість;

• прибуток;

• акцизний збір;

• податок на додану вартість;

• націнки постачальницько-збутових організацій;

• торговельні надбавки (знижки).

Собівартість і прибуток—це складові елементи усіх видів цін. Суть ціни найкраще виявляється у її функціях Основними функціями ціни є:

• планово-облікова;

• стимулююча;

• розподільча; -регулююча

Вільні ціни і тарифи встановлюють на всі види ітродукції, товарів і послуг за винятком тих, за якими здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Тобто підприємства мають право реалізувати свою продукцію і надавати послуги за цінами і тарифами, які вони самостійно встановлюють, або за цінами, які встановлюють на договірній основі.

Регулювання цін і тарифів держава здійснює шляхом встановлення державних фіксованих цін і тарифів, а також граничних рівнів щн (тарифів) або граничних відхилень від державних фінансових цін і тарифів. У практиці аналізу динаміки цін і їх структури виділяють дві великі групи цін: виробничі й споживчі.

Виробничі ціни - це ціни, за якими реалізують продукцію і надають послуги іншим підприємствам та організаціям. До виробничих щн відносять:

а) щни реалізації промислової продукції: оптова ціна підприємства і оптова ціна промисловості;

б) закупівельні ціни на сільськогосподарську' продукцію для реалізації державним, кооперативним, заготівельним організаціям і переробним підприємствам;

в) кошторисні ціни на продукцію будівництва;

г) тарифи на перевезення усіма видами транспорту;

д) щни і тарифи на виробничі послуги.

Споживчі ціни - це ціни на продукти виробництва і послуги, які реалізують населенню. Сюди відносять:

а) роздрібні піни - щни, за якими населення купує товари народного споживання у закладах державної і кооперативної торгівлі;

б) ціни на прод>тсцію громадського харчування;

в) комісійні та комерційні піни — ціни на предмети споживання, що реалізуються відповідно в комісійних і комерційних магазинах;

г) ставки квартирної плати та оплата за шм)тшльні послуги й ін.;

д) ціни і тарифи на послуги населенню (пасажирського транспорту, зв'язку, теле- і радіомовлення та ін.).

За способом встановлення ціни поділяються на:

• централізовані;

• договірні;

• вільні.

За територіальною ознакою ціни поділяють на:

• єдині;

-диференційовані.

Єдині ціни діють у межах країни. Диференційованими вважають ціни, що діють у межах певного поясу, зони, району і поділяють відповідно на поясні, зональні, районні. В основному ці ціни встановлюють на продукцію видобувних галузей промисловості (руда, вугілля, ін.).

За терміном дії ціни бувають:

• постійними;

• тимчасовими;

- разовими.

Постійні ціни - це ціни, затверджені в прейскурантах І термін дії яких попередньо не встановлено. Тимчасові ціни встановлюють на нову продукцію, призначену для серійного або масового випуску на період її освоєння. Разові ціни встановлюють на вироби, які виготовляють за Індивідуальним замовленням.

У вирішенні завдань науково-технічного прогресу важливу роль відіграють лімітні та ступеневі ціни. Лімітні ціни встановлюють на стадії розробки нової продукції і відображають гранично допустимий рівень її ціни. Ступеневі ціни - це оптова ціна, яку послідовно знижують в окремі періоди серійного випуску продукції у результаті збільшення обсягу виробництва, скорочення витрат і морального старіння виробів. На першому етапі, коли нова і високоефективна продукція освоюється, то на неї встановлюється максимальна ступінчаста ціна. У період серійного випуску іпюдутсції (другий етап) ступінчаста ціна, ж правило, співпадає з нижньою межею ціни, що забезпечує необхідний прибуток, На третьому етапі з метою скорочення, а надалі згортання виробництва застарілої іфодукції встановлюють мінімальну оптову ціну, яка різко знижує рентабельність виробництва

Для порівняння цін у часі, враховуючи, що змінюється їх номінальна величина, а також змінюється вартість грошей, використовують діючі (номінальні) і реальні (порівняльні) ціни. Діюча ціна товару відповідає її номінальній величині на певний момент часу.

Реальні (поршняльні) ціни — це ціни розраховані на основі єдиної бази порівняння і приведені до одного моменту часу. Як єдину базу порівняння при визначенні реальних цін використовують індекс споживчих цін (Ісц), який обчислюють державні органи статистики або який може бути обчислений заданими споживчого кошика. Реальні ціни, елімінуючи вплив інфляції, дають можливість порівнювати їх між собою.

Світова ціна - це грошовий вираз інтернаціональної вартості товару на світовому ринку, що складається у процесі конкурентної боротьби під впливом світової економічної кон'юнктури і може значно відхилятись від національної ціни виробництва.

Процент зниження собівартості товарної продукції в результаті зниження норми витрат матеріальних ресурсів та ціни на них

Питома вага умовно — постійних витрату собівартості товарної продукції.