Тема 6 Оплата праці на підприємстві

1. Поняття і принципи оплати праці.

2. Тарифна система оплати праці.

3. Форми і системи заробітної плати та формування фонду оплати праці.

4. Безтарифна ситема оплати праці.

5. Мотивація оплати пращ" на підприємстві.

Розподіл результатів виробництва в умовах ринку регулюється рядом економічних законів, таких як:

• закон розподілу за капіталом (дивіденди);

• закон розподілу за результатами найманої праці (заробітна плата);

• закон розподілу за земельною власністю (рента);

• закон розподілу за результатами підприємницької діяльності (підприємницький доход);

• закон розподілу з суспільних фондів споживання (пенсії та інші виплати);

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір зарплати залежить:

• від складності та умов виконуваної роботи;

• професійно-ділових якостей працівника;

• результатів його праці;

• господарської діяльності підприємства.

Важлива роль заробітної плати в механізмі функціонування ринкової економіки зумовлена тим, що вона має виконувати 4 основні функції:

- відтворювальиа функція, ( джерело коштів для розширеного відтворення робочої сили (робітника і членів його сім'ї)

У зв'язку з цим розрізняють два види заробітної плати: номінальну і реальну.

Номінальна зарплата - це грошовий вираз тієї заробітної плати, яку гірацівник одержує за свою працю відповідно до її кількості та якості.

Реальна зарплата - це сукупність матеріальних і духовних благ, які можна реалізувати за номінальну заробітну плату і якими користуються люди із суспільних фондів споживання. Іншими словами, можна сказати, що це те, що люди отримують не у грошовому, а в матеріальному виразі. При цьому видно, що реальна зарплата має два джерела: особисту працю - те, що можна реалізувати за номінальну зарплату і суспільні фонди споживання:

стимулююча функція (інструмент мотивації високоефективної праці (залежність зарплати від кількості та якості праці, від

трудового внеску працівника); регулююча функція ( засіб перерозподілу робочої сили з врахуванням ринкової кон'юнктури) соціальна функція ^забезпечення соціальної справедливості, однакової винагороди за однакову працю

Основними принципами орі^зашї заробітної плат декларованими державою, є:\

1. Оплата за кількістю та якістю праці.

2. Випереджаюче зростання продуктивності праці порівняно зі зростанням заробітної плати. Дотримання цього принципу при орішізації оплати праці необхідне, в зв'язку з тим, що виробництво повинно нагромаджувати засоби для розіїшреного відтворення.

3. Диференціація рівня оплати праці різних груп і категорій пращвників.

Тарифна система - це інструмент диференціації заробітної плати залежно від таких чинників, як складність і умови праці Основними елементами тарифної системи є:

• тарифнс-кваліфікаційнийдовідник;

• кваліфікаційні довідники посад керівників, спеціалістів і службовців;

• тарифні сітки та ставки і схеми посадових окладів або єдина тарифна сітка

Перший елемент тарифної системи - єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник (ЄТКД) робітників здійснює кваліфікаційні характеристики робіт і професій, згруповані в розділи за виробництвами та видами робіт. Він служить для:

• тарифікащїробіт;

• присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам;

• формування програм для підготовки та підвищення кваліфікації робітників.

Другий елемент тарифної системи - кваліфікаційний довідник посад керівників і службовців вміщує загально галузеві кваліфікаційні характфистики, де зазначено: посадові обов'язки, вимоги до знань і стажу роботи за спеціальністю, вимоги до рівня і профілю підготовки керівних спеціалістів і службовців.

Відрядна форма оплати праці має такі системи:

• пряму відрядну,

• відрядно-преміальну,

• відрядно-прогресивну,

• колективну(бригадну),

• непряму відрядну,

• акордну.

При прямій відрядній системі робітник за кожну одиницю виробу отримує оплату, яка дорівнює відрядній розцінці, незалежно від того, виконана чи перевиконана норма виробітку.

Ця система більше, ніж система почасової форми оплати стимулює кількісні показники. Однак цього часто недостатньо і тому використовують відрядно-преміальну систему, при якій заробітна плата нараховується за формулою:

Відрядно-прогресивна система оплати праці передбачає прогресивне збільшення розцінок залежно від перевиконання норм виробітку. Існують різні методи розрахунку відрядно-прогресивної заробітної плати.

Хоча при цьому підвищений розцінок визначають надалі за формулою, процент зростання розцінку визначають уже за іншою шкалою, що передбачає значно нижчий процент зростання, наприклад такий як подано в табл 3

Безтарифна система оплати праці

Основний недолік тарифної системи оплати праці - складність позбутися зрівнялівки в оплаті праці працівників.

Частково усунути цей недолік можна, використовуючи безтарифну систему оплати праці, яку застс<ювують на багатьох підприємствах в умовах переходу до ринку. Відповідно до даної системи заробітна плата всіх працівників підприємства (від директора до робітника) є часткою працівника в фонді оплати праці (ФОП) підприємства (підрозділу). Окрім цього, фактична величина заробітної плати працівника залежить від таких факторів:

• кваліфікаційного рівня працівника;

• кс^фщієнга трудової участі;

• фактично відпрацьованого часу.

Мотивація оплати праці на підприємстві

Мотивація оплати праці різних функціональних груп спеціалістів і службовців має суттєві відмінності. Так, -враховуючи, що підрозділи управління підприємством (відділи заводоуправління) створюють для виконання відповідних управлінських ф>тгкцій - преміювання спеціалістів і службовців цих підрозділів слід здійснювати залежно від результатів діяльності підприємства в цілому

Використовують такі варіанти організації преміювання спеціалістів:

а) за показниками, що характеризують результати роботи певного підрозділу, з використанням як додаткових показників (умов преміювання) основних результатів діяльності підприємства;

б) за показниками, що відображають основні результате діяльності підприємства, з використанням як додаткових показників (умов преміювання) результатів роботи підрозділу;

в) за показниками, що відображають результати роботи як підрозділу, так і підприємства в цілому. Преміювання спеціалістів і службовців основних підрозділів (цехів, дільниць) рекомендується

здійснювати за результатами виконання конкретних завдань, що стоять перед цими підрозділами, незалежно від результатів роботи підприємства в цілому. Тут показники преміювання повинні передбачати досягнення високих кінцевих результатів роботи підрозділу:

• інтенсивніше використання виробничого потенціалу;

• прискорення впровадження досягнень НТП; -впровадження прогресивних методів організації виробництва;

• зростання продуктивності праці;

• зниження собівартості гпродутщії;

• забезпечення ритмічності виробництва;

• підвищення якості продукції.

Доплати і надбавки - це самостійні елементи заробітної плати, які є складовою тарифної системи. Вони призначені для компенсації або винагороди за суттєві відхилення від умов роботи. Відмінність доплат і надбавок від тарифу:

• необов'язковість;

• рухливість;

- непостійність; Основними надбавками є:

• за високу професійну майстерність робітників;

• за високі досягнення у праці службовців;

• за вислугу років;

• за виконання особливо важливої роботи на певний термін;

• за знання і використання у роботі іноземних мов.

Доплати класифікують за ознакою сфери трудової діяльності на дві групи. 1. Доплати, які не мають обмежень за сферами трудової діяльності:

• за роботу в наднормовий час;

• підліткам;

• за роботу за нижчим розрядом;

• за час простою не з вини робітника;

• за випуск бракованої продукції не з вини робітника.

2. Доплати, що виюрисговують у певних сферах діяльності:

а) доплати стимулюючого і компенсаційного характеру:

• за суміщення професій;

• за розширення зони обслуговування;

• за заміну відсутніх;

• на час освоєння нових норм праці;

• бригадирам;

• завгоспам;

• за навчання учнів;

• за ведення обліку і діловодства;

• за обслуговування обчислювальної техніки.

б) доплати за умови праці:

• за роботу в нічний час;

• за перевезення небезпечних вантажів;

• за інтенсивність праці.

в) доплати за особливий характер виконуваних робіт:

• за роботу в вихідні;

• за багатозмінний режим роботи;

• водіям за ненормований робочий день;

• за відгули;

• за роз'їзний характер праці.