Тема 7. Виробнича і транспортно - експедиційна діяльність План

7.1. Суть виробничої діяльності у сфері обігу

7.2.Характеристика транспортно-експедиційної діяльності.

Концепція маркетингу припускає орієнтацію економіки на повніше й ефективніше задоволення споживчого попиту за ра­хунок розвитку необхідних сервісних послуг та орієнтацію на них споживачів.

Частка послуг у валовому національному продукті розви­нених індустріальних країн сьогодні сягає понад 2/3 загально­го обсягу, а число тих, що працюють у сфері послуг, досягло 77% загальної кількості зайнятих.

Широке надання сервісних послуг є основним чинником, що визначає кінцевий результат ефективного функціонування виробництва та обігу.

Поняття «послуга» має два значення:

1) дія, що приносить користь іншому;

2) господарські зручності, що надаються кому-небудь.

Надання послуг поступово перетворюється на самостійний

вид діяльності комерційно-посередницьких структур, які за своєю спрямованістю можна поділити на дві великі самостій­ні групи:

1. послуги, що направлені на індивідуальне споживання і звичайно надаються юридичними особами;

2) послуги, що направлені на індивідуальне кінцеве спожи­вання і надаються, як правило, фізичним особам.

З цього виходить, що послуги є об'єктом комерції і розгля­даються як конкретний товар, що впливає на результати еко­номічної корисної діяльності комерційної фірми. Чим вища якість послуг, тим більшу корисність (дохід) вони приносять фірмі, яка надає їх.

Згідно зі стандартом ISO 8402-86 якість послуги визнача­ється як сукупність її властивостей і характеристик, які нада­ють їй здатність задовольняти обумовлені потреби.

Склад і види торговельних послуг можуть бути найрізно­манітнішими, виходячи з умов руху товару й інформаційно-комерційного обслуговування учасників ринкових відносин.

При цьому діяльність оптових підприємств, крім функцій реалізації товарів, включає широкий спектр послуг, оплачува­них як постачальникам-виробникам товарів, так і підприєм­ствами роздрібної торгівля та іншими споживачами.

Послуга як товар, має характерні відмінні риси:

1) невловимість, невідчутність або нематеріальний характер;

2) нерозривність виробництва і споживання послуги, тоб­то на відміну від товарів, послуги не можна виробити про запас. Їх можна реалізувати в основному при появі замовлень клієнтів;

3) неоднорідність, або неоднакова якість виконання по­слуг, пов'язана з кваліфікацією працівників чи ж з відсутністю конкуренції, недоліком функціонування системи зв'язків з громадськістю;

4) незбережуваність.

Виробнича діяльність у сфері обігу зв'язна з наданням по­слуг технологічного характеру, так званих виробничих по­слуг. До цих послуг належать всі операції, направлені на під­вищення ступеня технологічної готовності матеріально-тех­нічних ресурсів до виробничого споживання.

Стосовно продукції виробничо-технічного призначення виробничі послуги включають:

1. нарізку та розкрій сортового та листового прокату чор­них і кольорових металів, труб, кабельних виробів, довгомір-них гумотехнічних виробів;

2) нарізку та розкрій паперу, картону, неметалевих матері­алів, рулонних матеріалів;

3) виготовлення та розмноження бланків, форм, схем та ін­ших форм документації і звітності;

4) розфасовку, дозування та спеціальну упаковку сипких продуктів, рідин, штучних виробів;

5) підбір комплектів продукції за замовленнями споживачів.

Надання оптовими посередниками послуг виробничого ха­рактеру сприяє зниженню відходів промислової продукції пі­сля попередньої переробки, а також призводить до зосере­дження цих відходів у сфері обігу, що в свою чергу дозволяє більш оперативно використовувати їх як додаткові ресурси для реалізації споживачам.

Не маючи в своєму розпорядженні відповідного устатку­вання для розкрою та нарізки металу, дрібні споживачі виму­шені одержувати металопродукцію зі складів оптової фірми в кількостях не менше одного стандартного листа, однієї балки, одного швелера тощо. Якщо ж споживачі мають можливість ко­ристуватися послугами оптової фірми з попереднього розрі­зання металопродукції, необхідність в утворенні запасів мета­лів на складах в колишніх розмірах відпадає. Надання послуг споживачам, поза сумнівом, вигідне і для оптових підпри­ємств. Адже діяльність з надання споживачам послуг є рента­бельною. Ці послуги мають попит, перш за все, у дрібних і се­редніх промислових підприємств і організацій невиробничої сфери.

Користуючись послугами виробничого характеру, спожи­вачі дістають можливість:

1) скоротити потребу в чисельності, а у ряді випадків і ви­вільнити виробничих робітників, зайнятих заготовчими опе­раціями;

2) зменшити витрати на підготовку матеріальних ресурсів до споживання;

3) зменшити виробничі запаси продукції за рахунок отри­ мання її дрібнішими партіями в підготовленому вигляді;

4) заощадити складські площі, відведені під зберігання продукції;

5) зменшити відходи продукції за рахунок раціональніших методів її обробки та концентрації у сфері обігу.

Розвиток послуг з підготовки продукції до виробничого споживання залежить від обсягу складських постачань і умов заготовчих виробництв у споживачів, що знаходяться в районі діяльності оптового підприємства.

Початковими даними при визначенні потреби в послугах виробничого характеру є:

1) число укрупнених груп і кількість споживачів, розташо­ваних в районі діяльності оптового підприємства;

2) замовлення споживачів із вказівкою обсягу і виду по­слуг на продукцію в специфікованому вигляді.

Основним способом отримання інформації для визначен­ня потреби у виробничих послугах є анкетне опитування спо­живачів.

Початковими даними для визначення структури та розмі­ру витрат, що підлягають включенню в калькуляцію собівар­тості відповідного виду послуг, є наступні:

1) склад операцій і робіт з виконання послуг виробничого характеру;

2) склад виконавців цих робіт і необхідних технічних засобів;

3) обсяг робіт з надання окремих видів послуг;

4) вибір калькуляційної одиниці;

5) нормативи праці та матеріалів.

Собівартість послуг виробничого характеру формуєть­ся на основі наступної номенклатури калькуляційних статей витрат:

1) допоміжні матеріали (витрати на технологічні та допо­міжні матеріали, використовувані при виконанні робіт з надання послуг. Технологічні матеріали - кисень під час нарізки ме­талів; допоміжні - пакувальний папір, шпагат, етикетки та ін.);

2) основна і додаткова заробітна платня виробничих робіт­ників з відрахуваннями на соціальне страхування;

3) паливо й енергія на технологічні цілі;

4) витрати на зміст і експлуатацію устаткування;

5) цехові витрати (зарплата апарату управління цеху або дільниці, амортизація та витрати на зміст будівель і споруд загальноцехового призначення, витрати на поточний ремонт бу­дівель та ін.);

6) загальногосподарські витрати.

Доходи оптових підприємств від виконання послуг з підго­товки продукції до виробничого споживання формуються за рахунок платежів, що стягуються із споживачів продукції у вигляді цін (тарифів), а за відсутності їх - на підставі кальку­ляції вартості цих робіт.

Прибуток від надання послуг з підготовки продукції до виробничого споживання визначається як різниця між сумою одержуваних доходів за послуги даного виду та собівартістю.

Рентабельність щодо послуг визначається як відношення прибутку, одержаного від послуг з підготовки продукції до ви­робничого споживання, до собівартості.

Ціни на послуги з підготовки продукції до виробничого споживання визначаються з розрахунку на калькуляційні оди­ниці, прийняті для планування та обліку собівартості окремих видів послуг. Застосування калькуляційних одиниць поєдну­ється з диференціацією цін за кожним видом послуг.

Характер диференціації цін на різні види послуг визнача­ється обсягом і складністю робіт з виконання конкретних замовлень споживачів. Наприклад, ціна розкрою та нарізки 1 т листової сталі диференціюється з урахуванням її товщини та довжини розкрою; різних профілів прокату - з урахуванням кількості виконуваних розрізів та їх товщини (діаметру); паперової продукції - з урахуванням щільності паперу та розмірів на­різуваних листів. Ціна розфасовки 1 т сипких і рідких продук­тів встановлюється з урахуванням дози розфасовки, а підго­товки 1 км кабельної продукції до виробничого споживання -з урахуванням діаметру дротів, кабелів і кількості виконува­них розрізів, характеру виконуваних операцій (нарізка на мір­ні довжини; нарізка та закладення кінців дротів і кабелів і т. д.).

Для розробки цін, диференційованих за цими ознаками, всі замовлення, що робляться споживачами на даний вид послуг, розбиваються на декілька ціннісних груп, для кожної з яких встановлюється своя ціна.

Кількість ціннісних груп залежить від міри трудомісткості виконання замовлень споживачів за даним видом послуг.

Трудомісткість виконання послуг зі всіх замовлень спо­живачів визначається підсумовуванням затверджених (про­ектних) норм робочого часу (у годинах) для виконання плано­вого обсягу робіт та операцій з розрахунку на встановлену калькуляційну одиницю послуги.

На основі даних про трудомісткість виконання одиниці по­слуги визначаються межі диференціації цін. Для цього всі замовлення споживачів, що розрізняються технічними пара­метрами продукції, що допрацьовується, обсягом і складом ви­конуваних при цьому операцій, ранжируються у порядку зро­стання питомої трудомісткості, за якою диференціюються ціни.

Кількість ціннісних груп формується так, щоб трудо­місткість сусідніх груп відрізнялася не більше ніж у 1,5 разу.

Для визначення меж, а, отже, і складу ціннісних груп при встановленні диференційованих цін, мінімальну трудомі­сткість замовлення множать на коефіцієнт коливання трудо­місткості. Одержаний результат визначає першу ціннісну гру­пу послуги, в яку включаються всі види замовлень, що мають меншу або рівну трудомісткість. Наступні види замовлень на виконання послуги, що мають велику трудомісткість, служать початком іншої ціннісної групи, склад якої, як і всіх подаль­ших, визначається аналогічно.

За кожною ціннісною групою розраховується середня тру­домісткість, виходячи з рівня трудомісткості окремих видів замовлень, що входять до даної групи, і планованого обсягу послуги.

При визначенні диференційованих рівнів цін на послуги питому собівартість і ціну знаходять тільки за базовою цінніс­ною групою замовлень - тією ціннісною групою, трудомі­сткість виконання робіт за якою близька до середньої трудомі­сткості даної послуги.

Щоб розрахувати собівартість одиниці послуги з базової групи, обсяг послуг з решти груп замовлень переводиться за допомогою коефіцієнтів відносної трудомісткості в так званий розрахунковий обсяг послуг. Для цього плановий обсяг послуг з кожної ціннісної групи множиться на відповідний коефіці­єнт трудомісткості, який визначається як відношення се­редньої трудомісткості виконання послуги з кожної ціннісної групи до її величини щодо базової групи.

Собівартість одиниці послуги визначається часткою від ділення суми витрат за всіма калькуляційним статтями на роз­рахунковий обсяг послуги.

Ціна послуги з підготовки продукції до виробничого спо­живання визначається як сума питомої собівартості та розмі­ру прибутку. Якщо на даний вид послуги розраховуються ди­ференційовані ціни за групами замовлень споживачів, а каль­куляція собівартості та прибутку здійснюється лише за базо­вою групою, то ціна одиниці послуги з кожної з решти наці-ночних груп може бути визначена множенням відповідного їй коефіцієнта трудомісткості на ціни послуги з базової групи продукції.