1. Матричні принтери.

Друкуюча голівка принтера має 9 чи 24 металічних голки, що розташовуються близько одна до одної по вертикалі. Отримавши сигнал від комп’ютера, голки б’ють по фарбуючій стрічці і залишають на папері відмітки-крапки. Потім голівка переміщується на один крок лівіше чи правіше та друкує наступний стовпчик крапок. Сукупність таких стовпчиків створює зображення символу.

Інформація для рядка, що друкується, зберігається в спеціальній пам’яті принтера в закодованому вигляді. Кожній крапці рядка в пам’яті принтера відповідає свій біт. При цьому 1 відповідає наявністю крапки, а 0 – її відсутності. В кожному положенні друкуючої голівки удар наносять тільки ті голки, в пам’яті яких відповідають 1.

Шрифти, якими друкуються символи, заносяться в ПЗП принтера при його виготовленні. Крім того, інші шрифти можуть завантажуватись в спеціальну пам’ять, а потім використовуватись при друці.

Швидкість: максимальна швидкість матричних принтерів досягається при використанні “вшитих” шрифтів (1 сторінка за 1 хвилину). В графічному режимі матричні принтери друкують 1 сторінку за 2-5 хвилин.

Якість: 9-гольчаті – 244dpi, 24-гольчаті – 360dpi.

2. Струменеві принтери.

Зображення одержується шляхом нанесення фарбуючої речовини. В них друкуюча голівка – це форсунки, що вибризкують фарбу на папір. Струменеві принтери бувають чорно-білі та кольорові.

Швидкість: 3-6 сторінок за хвилину

Якість: 300-1200 dpi.

3. Лазерні принтери.

Принцип дії: лазерний промінь електризує поверхню друкуючого барабану. При цьому ступінь електризації залежить від виду зображення. Порошок тонера наноситься на електризовані ділянки барабану. При цьому щільність нанесення порошку визначається величиною електричного заряду відповідної ділянки барабану.

Швидкість: до 20 сторінок за хвилину

Якість: 300-1200 dpi.

Зовнішні ЗП: дисководи, вінчестери, CD-ROM, CD-R, CD-RW, магнітооптичні, ZIP-приводи, DVD-приводи, мінідиск.

Для зберігання програм і даних використовують зовнішні накопичувачі. Вони діляться на 2 групи: зовнішні та внутрішні (вбудовані). Зовнішні Н мають власний корпус та джерело живлення, що економить простір всередені системного блоку та зменшує навантаження на його блок живлення. Вбудовані Н кріпляться в спеціальних відсіках і дозволяють створювати компактні системи, які суміщають в системному блоці всі необхідні пристрої.

Самий Н розглядають як сукупність носія та відповідного приводу. В зв’язку з цим розрізняють Н за змінним та незмінним носієм.

В залежності від типу носія всі Н можна розділити на Н на магнітній стрічці та дискові Н. Перші є Н послідовного доступу, другі – прямого доступу.

За способом запису та читання інформації дискові Н діляться на магнітні, оптичні та магнітооптичні.

1. Вінчестер містить один чи декілька дисків, які змонтовані на вісі та приводяться в рух спеціальним двигуном. Швидкість обертання двигуна для звичайних моделей – 3600 об/хв, 7200 об/хв, 9400 об/хв та більше. Самі диски являють собою оброблені з високою точністю керамічні або алюмінієві пластини, на які нанесений спеціальний магнітний шар. Кількість дисків може бути різною – від 1 до 5 та більше. Число робочих поверхонь відповідно в 2 рази більше, але в деяких випадках зовнішні поверхні не використовуються. Найбільш важливою частиною є голівки читання-запису. Вони знаходяться на спеціальному позиціонері (грампластинка). Є три типи голівок: монолітні, композитні та тонкоплівчасті. Монолітні виготовляються з фериту, який є хрумким та не допускає високої щільності запису. Композитні голівки менші та легші, виготовляються зі скла на керамічній основі. При виготовленні тонкоплівчастих голівок використовують метод фотолітографії, вони вважаються найбільш перспективними. Голівки працюють на відстані долі мікрона від поверхні дисків, не торкаючись їх. Всередені довільного вінчестера є печатна плата з електронними компонентами, які необхідні для нормального функціонування приводу. Вони розшифровують команди контролера, стабілізують швидкість обертання двигуна, генерують сигнали для голівок запису і т.д. Обов’язковими компонентами вінчестерів є барометричні фільтри, які вирівнюють зовнішній та внутрішній тиски, та звичайні повітряні фільтри. Габаритні розміри вінчестерів характеризуються форм-фактором (горизонтальний та вертикальний розміри вінчестера). Горизонтальний розмір визначається одним з наступних значень: 1.8, 2.5, 3.5, 5.25 дюйма. Вертикальний розмір: Full Height (FH, 3.25 дюйма), Half-Height (HH, 1.63 дюйма), Third-Height або LOW Profile (LP, 1 дюйм).

Інтерфейси вінчестерів: ST506/412 (MFM), IDE (Integrated Drive Electronics), ESDI (Enchanced Small Computer Interface), SCSI (Small Computer System Interface).

Форматування. Поверхня носія в новоствореному вигляді – це магнітний шар, не готовий до роботи. Для того, щоб одержати на магнітному носіїї структуру (доріжки, сектори, циліндри) над ним має бути виконана операція фізичного, або низькорівневого, форматування (low-level formatting). Під час цієї операції контролер записує на носій службову інформацію, яка визначає розмітку циліндрів диску на сектори та нумерує їх. Структура формату включає в себе байти синхронізації, що вказують на початок кожного сектора, ідентифікаційні заголовки, що складаються з номерів голівки, сектора та циліндра, а також байти циклічного контролю парності (CRC) та коди, призначені для виявлення помилок. До форматування низького рівня відноситься також маркування дефектних секторів. Розмір сектора ДОС 512 байтів. Процедура низькорівневого форматування виконується ще на заводі; на доріжці з номером –1 записується ідентифікаційна інформація.

Логічна структура диску. Під логічним форматом розуміється те, що на диску резервуються спеціальні області для зберігання службової інформації, необхідної ОС для роботи з цими пристроями. Процес створення та заповнення цих областей називається логічним форматуванням. Кожен диск містить: завантажувальний сектор (Boot Record), 1 або 2 таблиці розміщення файлів (FAT), кореневий каталог (Root Directory) та область даних (Data Area). Зав. сектор займає 1 сектор з номером 0. В ньому міститься інформація про диск: тип носія, кількість байтів на сектор, секторів на кластер, кількість копій FAT та ін. FAT розташований наступним і має змінний розмір, використовується для зберігання відомостей про розміщення файлів на диску. Ця таблиця складається з елементів, кожний з яких відповідає певній ділянці дискового простору і характеризує його стан відповідним кодом: зайнятий, вільний, дефектний. Кореневий каталог займає завжди строго фіксоване місце – за останнєю копією FAT. Складається з обмеженого числа записів, кожна з яких містить інформацію про файл чи про інший каталог, а також про мітку диска. Все решта місця відведено для даних. Кожний жорсткий диск містить ще одну область, яка називається головним завантажувальним записом (Master Boot Record). Єдиний жорсткий диск може бути розбитий на логічні диски, до яких ОС звертається як до окремих пристроїв. Тому фізичні сектори на жорсткому диску можуть характеризуватися в двох системах координат: фізичній (сектор, доріжка, циліндр) та логічній (номер логічного сектора). Для MBR завжди виділяється фізичний сектор 1 (сектор 1, доріжка 0, циліндр 0). Логічного номера він не має, так як є спільним для всіх логічних дисків. Він містить таблицю розділів диску (Partition Table), яка складається з 4-х елементів, розбитих на поля. Поля містять інформацію про номери початкового та кінцевого секторів, номери доріжок та циліндрів для відповідного розділу, число секторів, що передують розділу та включених в розділ. З 4-х припустимих розділів один є первинним (Primary), а інші – розширеним (Extended).

2. Флопі-диск: 5.25 дюйма, 3.5 дюйма. Привод флопі-диска має 2 двигуни: один забезпечує стабільну швидкість обертання вставленої дискети, а інший переміщує голівки читання-запису. Швидкість обертання 300-360 об/хв. Роботою всіх вузлів приводу керує контролер. Дискети двобічні, але мають ріну щільність запису доріжок, яка міряється в кількості доріжок на дюйм (track per inch) або в бітах на дюйм (bit per inch). Одинарна щільність запису (SD) – 48tpi, подвійна (DD) – 96tpi, висока (HD) - >100tpi. Ємність дискет: DS/DD – 360 або 720 Кбайт, DS/HD – 1.2 або 1.44 Мбайт.

3. CD-диски або WORM (Write Only Read Much). Процес виготовлення CD-диска включає етапи підготовки інформації для мастер-диска, виготовлення мастер-диска і матриць, тиражування CD-дисків. Закодована інформація наноситься на мастер-диск лазерним променем, який створює на його поверхні мікроскопічні ямки, що розділяються плоскими ділянками. Цифрова інформація представляється чергуванням ямок (невідбиваючих плям) та відбиваючих світло островків. CD-диск має тільки одну доріжку, яка має форму неперервної спіралі, що іде від зовнішнього діаметра диска до внутрішнього. Зчитування інформації з CD-диска відбувається з доп. лазерного променя. Промінь, попадаючи на відбиваючу світло ділянку, відбивається на фотодетектор, який інтерпретує це як двійкову 1. А промінь, що попадає в ямку поглинається – фотодетектор фіксує логічний 0. CD-диск обертається зі змінною кутовою швидкістю: внутрішні сектори зчитуються скоріше, ніж зовнішні. Диски CD-R основані на принципі переходу речовини з кристалічного стану в аморфний та навпаки.

4. Магнітооптичні носії об’єднують портативність флопі-дисків, середню швидкість роботи вінчестера, надійність оптичного CD-диска та велику ємність. Вони записують дані у вигляді коливань магнітного поля на відповідний носій з допомогою додаткового маг. поля та лазерного променя. Поверхня носія покрита магнітним матеріалом, який при звичайній тем-рі не змінюється, а при нагріванні – перемагнічується. Запис іде в 2 етапи: стирання та новий запис. Зчитування відбувається з доп. променя меншої потужності. У МО-диска використовуються 2 поверхні, загальна ємність – 1 Гбайт, швидкість доступу – 17-40 мс та вище.

USB (Universal Serial Bus - універсальна послідовна магістраль) - новий інтерфейс для підключення різних зовнішніх пристроїв. Передбачає підключення до 127 зовнішніх пристроїв до одного USB-каналу (за принципом загальної шини), реалізації звичайно мають по два канали на контроллер. Обмін по інтерфейсу - пакетний, швидкість обміну - 12 Мбіт/с.

AGP (Accelerated Graphics Port - прискорений графічний порт) - інтерфейс для підключення відеоадаптера до окремої магістралі AGP, що має вихід безпосередньо на системну пам'ять. У системній пам'яті розміщуються переважно параметри тривимірних об'єктів (текстури, альфа-канал, z-буфер), що вимагають швидкого доступу із сторони як процесора, так і відеоадаптера. Інтерфейс виконаний у вигляді окремого роз'єму, в який встановлюється AGP-відеоадаптер.

ACPI (Advanced Configuration Power Interface - інтерфейс розширеної конфігурації по живленню) - запропонована Microsoft єдина система управління живленням для всіх комп'ютерів, на зразок використовуваної в NoteBook. Зокрема, передбачене збереження стану системи перед відключенням живлення, з подальшим його відновленням без повного перезавантаження.

Infrared Connector - роз'єм для інфрачервоного випромінювача/приймача. Підключений до одного з вбудованих COM-портів (звичайно - COM2) і дозволяє встановити бездротовий зв'язок з будь-яким пристроєм, забезпеченим подібним випромінювачем і приймачем. Працює за тим же принципом, що і пульти управління побутовою радіоапаратурою.

Підключити звичайну мишу для COM-порту (Serial Mouse) до порту PS/2 і навпаки в загальному випадку неможливо унаслідок різних типів інтерфейсу. Деякі моделі Serial Mouse (наприклад, Logitech) і PS/2 Mouse (MouseMan) мають можливість роботи по обох інтерфейсах і можуть підключатися до інтерфейсу іншого типа через спеціальний перехідник. Приблизно визначити підтримку двох інтерфейсів можна по кількості задіяних контактів в роз'ємі - для роботи по кожному типу інтерфейсу використовується чотири сигнали.