21. Бібліографічна характеристика документів у джерелах вторинної інформації з суспільствознавства, призначених для забезпечення професійних потреб з суспільствознавства.

Для розкриття змісту суспільно-політичної літератури у вторинних документах з суспільствознавства використовуються такі способи: анотації (довідкового характеру), реферати, огляди, витяги основних фрагментів із текстів первинних документів у дайджестах.

У джерелах поточної вторинної інформації з суспільствознавства найчастіше використовуються довідкові анотації та реферати. У анотаціях потрібно подати відомості в якому аспекті розглядається предмет публікації, який матеріал вміщує публікація.

При довідковому анотуванні слід не тільки розкрити зміст первинного документа а й подати відомості про формальні характеристики документа, а саме його вид, жанр, відомості про автора.

При анотуванні літератури історичного характеру слід підкреслити якому історичному періоду присвячена публікація і про які регіони йдеться у публікації.

Досить повно зміст суспільно політичної-літератури розкривається у поточних реферативних виданнях. З цією метою використовується такий спосіб бібліографічної характеристики документа, як реферат. Досить часто на видання суспільно-політичного характеру складають розширені інформативні реферати, обсяг яких становить 10-15% від обсягу первинного документа. Ці реферати можуть замінити фахівцям читання первинного документу.

При підготовці таких рефератів використовують метод екстрагування. Цей же метод використовують при створенні дайджестів суспільно-політичної тематики. У ретроспективних джерелах вторинної інформації з суспільствознавства використовують довідкові анотації та огляди. При складанні анотацій на видання статистичного характеру слід чітко сформулювати тематичні, хронологічні та географічні межі статистичного матеріалу, показати специфіку статистичної таблиці.

При складанні аналітичних анотацій на видання статистичного характеру не слід характеризувати видання в цілому, а лише підкреслити основні параметри відповідного розділу або статистичної таблиці. Найчастіше в такому випадку застосовують прийом перерахування таблиць статистичного матеріалу, які стосуються теми вторинних документів.

При анотації вторинних документів крім вище вказаних особливостей, слід охарактеризувати особливості їх видання. Зокрема вказати академічне, навчальне, чи масове дане видання, текст у ньому подається повністю чи в уривках.

22. Особливості групування матеріалу в інформаційних документах з суспільствознавства для задоволення професійних інформаційних потреб.

Питання про групування матеріалу у вторинних документах суспільно-політичної тематики залежить від типу вторинних документів. Основна схема систематизації матеріалу, як поточного так і в ретроспективних джерелах вторинної інформації з суспільствознавства повинна відповідати структурі науки, групі суспільних наук або структурі практичної діяльності. Дана схема класифікації будується на основі універсальної класифікації, але ці класифікації не забезпечують необхідної деталізації матеріалу і потребують виділення спеціальних для даної галузі суспільствознавства рубрик. В ретроспективних джерелах вторинної інформації з суспільствознавства основні розділи повинні відповідати тематичним межам галузі, теми або проблеми. У вторинних документах історичної тематики використовують, як основний - історико-хронологічний спосіб групування матеріалу. Такий же принцип використовують для систематизації матеріалу у вторинних документах історико-економічної тематики, а в межах розділів даних вторинних документів виділяють проблемно-тематичні підрозділи.

Отже основним способом групування інформації у загально-галузеві та галузеві вторинні документи суспільно-політичної тематики є систематичне групування. Даний спосіб групування матеріалу забезпечує тісний зв'язок між розділами і поєднує розділи в єдине ціле.

У дайджестах суспільно-політичної тематики використовують проблемно-тематичне групування матеріалу.

У персональних джерелах вторинної інформації (персональні бібліографічні посібники) спочатку подаються відомості про праці певного діяча, а потім інформація про його життя та діяльність.

У джерелах вторинної інформації, що адресовані фахівцям в галузі суспільствознавства схема класифікації матеріалу більш деталізована ніж у вторинних документах, що призначено непідготовленим споживачам, що обумовлено складністю інформаційних потреб фахівців.

У вторинних документах будь-якого типу та жанру правові першоджерела розташовані у наступній послідовності:

1. Конституція України. 2. Закони України(в хронологічній послідовності). 3. Укази президії Верховної ради України (в хронологічній послідовності). 4. Постанови Кабміну. 5. Спільні постанови Кабміну з іншими установами. 6. Тематичні збірники державних документів.

23. Виявлення та відбір документів при підготовці джерел вторинної суспільно-політичної інформації, що призначені нефахівцям. Вторинна інформація містить дані, зібрані раніше для цілей, відмінних від пов'язаних з вирішенням досліджуваної проблеми. Вторинна інформація—це або дані, отримані із інших (зазвичай зовнішніх) джерел, або особиста інформація, раніше отримана з іншого приводу, з іншими цілями. Така дослідницька інформація загалом оперативна, обходиться недорого та її легко отримати. Першим етапом, звичайно, є пошук і відбір інформації" При збиранні вторинних даних можуть виникнути проблеми. По-перше, необхідної інформації може просто не виявитися—дослідники рідко отримують всю необхідну їм інформацію із вторинних джерел.