Основні джерела екологічної кризи в Україні:

1. Великі промислові комплекси – ненажерливі споживачі сировини, енергії, води, повітря, землі, транспорту. Вони сконцентровані навколо родовищ корисних копалин, великих міст і водних об’єктів (Донеччина, Придніпров’я, Кривий Ріг, Прикарпаття, Керч, Маріуполь).

2. військова діяльність: за обсягами використання палива для техніки і забруднень від його спалювання у двигунах літаків, танків тощо, обсяги споживання енергії, витрати на утримування армії тощо.

3. Об’єкти енергетики – ТЕС, ГРЕС : поглинаючи велику кількість нафтопродуктів, газу, вугілля, викидають мільйони м³ шкідливих газів, аерозолей, сажі.

4. Транспорт (70-90 % забруднень від загального рівня).

5. Надлишок мінеральних добрив, пестицидів ( 90% змивається дощовими водами).

6. Потужні фізичні поля - електромагнітні, радіаційні, шумові, ультразвукові, вібраційні.

7. Діяльність військово-промислового комплексу: щільність розміщення військових частин, об’єктів оборонних підприємств, полігонів.

8. Хімічна промисловість (Прикарпаття, Донбас, Одеса. Вінниця, Суми, Рівне – заводи “Хімволокно”, “Хлорвініл”, “Укрнафтохім” і ін.

9. Машинобудівна промисловість (Величезна кількість відходів та забруднення стічних вод).

10. Цементна промисловість (Донецька, Дніпропетровська, Харківська обл.).

11. Сільськогосподарське виробництво: меліорація, мінеральні добрива, пестициди, тваринницькі комплекси).

12. Ерозія грунтів.

13. Транспорт.

14. Екзогенні геологічні процеси – зсуви, ерозія, засоленість грунтів.

15. Демографічна криза.

3. Екологічна ситуація на Закарпатті

Закарпаття має унікальні природно-кліматичні умови. Це – неурбанізований край. Тільки 40% населення проживає в містах. Однак, екологічні проблеми ,які виникли з ряду причин, призвели до того, що в 2001 році Закарпаття проголошено зоною екологічного лиха:

1. аварійна ситуація в системі магістральних трубопроводів;

2. стан зберігання та утилізації промислових та побутових відходів: відходи ртутного виробництва (80 тис. тонн), 234 т заборонених отрутохімікатів, 187 т відходів гальваніки, 80 тис т осаду очисних споруд з важкими металами;

3. погіршення хімічної та бактеріологічної якості підземних та поверхневих вод:

• у водойми області за рік скидається понад 20 млн м³ забруднених стічних вод, 10 млн м³ – у підземні водоносні горизонти ( наприклад, в м. Ужгороді потужність очисних каналізаційних споруд – 50 тис м³ на добу, а на очистку йде 90 – 110 м³, в Уж – 10 млн м³ за рік;

4. діяльність лісохімкомбінатів: потребує реконструкції зворотня система водопостачання у В.Бичкові, Сваляві, Перечині;

5. не встановлені пилогазоочисні на Ужгородському ФМК, заводі “Турбогаз” , Берегівському залізобетонному заводі, Виноградівському ФМК (в області близько 50 підприємств);

6. автотранспорт;

7. проблема збереження лісів.