Література

1. Акимова Т.А., Хаскин В.В. Экология: Учебник. - М. –ЮНИТИ, 2000. – 105-122с., 160-193с.

2. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Основи екологічних знань.- К.: «Либідь»,- 1997.- 63-70 с.

3. Дорогунцов С.І., Коценко К.Ф.,Аблова А.К., Хусаїнов Д.А., Чук Л.Г. Екологія: навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни.- К.: видавництво КНЕУ,1999.- 17-37 с.

4. Злобін Ю.А. Основи екології: Підручник.- Київ «Лібра».- 1998.- 52-77с., 77-95 с., 131-139с.

5. Киселев В.Н. Основы экологии: Учебное пособие.- Минск “Універсітэцкае”.- 1998.-229-273 с.

6. Кормилицын В.И., Цицкишвили М.С., Яламов Ю.И. Основы экологии: Учебное пособие.- М.- 1997.- 23-26 с., 27-29с., 85-86с., 115-125 с., 143-145с., 293-298с.

7. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.- Київ: Право, 1996.

8. Чернова Н.М., Билова О.М. Екологія.- К.: «Вища школоа»,1986.- 174-188с., 189-205с.

9. Чистик О.В. Экология: Учебное пособие. – Минск. ОО «Новое знание».-2000.-15-29с., 33-41с., 41-47с., 66-67с., 75-81с., 154-159с.

10. Экология и экономика : Справочник.- //Под ред. К.М.Сытника.- К.- Издательство политической литературы Украины,- 1986.- 193-241с.

Тема 4 Основні екологічні закони

Згідно з новими екологічними довідниками існує близько 40 різних екологічних законів, більшість яких має біоекологічний характер. Це – правила природно-історичного характеру (внутрішньо стійкі зв’язки природних явищ і процесів), які не мають виключень і не припускають альтернативних тлумачень. Прийнято вважати, що в біології закони – це середньостатистичні прояви якихось причиннообумовлених явищ і неадекватні законам фізики, математики чи хїмії.

Всі закони важливі, але наведемо декілька.

Американський еколог Баррі Коммонер у 1974 році вдало узагальнив екологічні закони, звівши їх до чотирьох:

1. “усе пов’язане з усім”;

2. “усе повинно кудись дітися” (закон збереження енергії);

3. “природа знає краще”;

4. “ ніщо не дається задарма” (за всі втручання в природні процеси треба платити).

Слід згадати також важливі екологічні закони, сформульовані в працях американського еколога Д.Чіраса у 1991/93 р.р. Він підкреслює, що природа існує вічно (з точки зору людини) й опирається деградації завдяки дії чотирьох екологічних законів:

1. рециклічності або повторного багаторазового використання найважливіших речовин;

2. постійного відновлення ресурсів;

3. консервативного споживання ( коли живі істоти споживають лише те і в такій кількості, скільки їм необхідно);

4. популяційного контролю (природа не допускає “вибухового” росту популяцій, регулюючий кількісний склад того чи іншого виду шляхом створення відповідних умов для його існування й розмноження. Найважливішим завданням екології Чірас вважає вивчення структури та функцій екосистем, їх врівноваженості або неврівноваженості.

Існує ряд інших законів;

Закон біогенної міграції атомів (В.Вернадський) : міграція хімічних елементів на земній поверхні і в біосфері в цілому відбувається або за безпосередньої участі живої речовини , або в середовищі, геохімічні особливості якого (О₂, СО₂, Н₂ і ін.) зумовлені живою речовиною – тією, що існує сьогодні, і тією, що діяла на Землі за всю її геологічну історію.

Закон константності (В.Вернадський) – кількість живої речовини біосфери (для одного геологічного періоду) є константа.

Закон необоротності (Долло) – організм (популяція, вид) не може повернутися до попереднього стану, вже здійсненого в ряду його предків.

Закон толерантності (Шелфорд) – лімітуючим фактором процвітання організму (виду) може бути як мінімум, так і максимум екологічного фактора, діапазон між якими визначає межу витривалості – толерантності організма.

Закон максимізації енергії (Одум) - збереження однієї системи в суперництві з іншими визначається найкращою організацією поступлення до неї енергії і використання її максимальної кількості найбільш ефективним способом.

В кожній системі для реалізації закона максимізації енергії містяться такі характерні положення:

- створення накопичувачів високоякісної енергії;

• затрати накопиченої енергії для забезпечення поступлення нової енергії;

• забезпечення кругообігу різних речовин;

• створення механізмів регулювання, які підтримують стійкість системи і її здатність пристосування до умов, що змінюються;

• налагодження з іншими системами обміну. необхідного для забезпечення потреб в енергії спеціальних видів.

Закон мінімуму (Лібіх) – життєві можливості організма лімітують екологічні фактори, кількість і якість яких близькі до необхідного для організма або екосистемі мінімуму. При подальшому їх зниженні проходить загибель організму. Закон мінімуму доповнюється правилом взаємодії факторів, згідно з яким організм у значній мірі здатний замінити дефіцитну речовину або інший діючий фактор іншою функціонально близькою речовиною чи фактором. Наприклад, одна речовина замінюється іншою, яка являється функціонально і хімічно близькою до першого.

Закон обмеженості природних ресурсів

Правило 1% - Зміна енергетики природної системи в межах 1%, як правило, не виводить природну систему із врівноваженого стану. Всі природні ресурси Землі є обмеженими. Закон обмеженості природних ресурсів базується на тому, що, оскільки планета Земля являє собою природне органічне ціле, то на ній не можуть існувати нескінчені частини. Наприклад. всі великомасштабні явища на поверхні Землі (циклони, вулкани, глобальний фітосинтез тощо) як правило мають сумарну енергію, що не перевищує 1% від енергії сонячного випромінювання, що падає на поверхню планети.

Закон піраміди енергій.

Правило 10% - середньомаксимальний перехід з одного трофічного рівня екологічної піраміди на інший, який складає приблизно 10% енергії, як правило, не призводить до негативних для екосистем наслідків. У відповідності до закону піраміди енергій з одного рівня екологічної піраміди на другий її рівень переходить в середньому не більше 10% енергії. Закон піраміди енергій дозволяє робити розрахунки необхідної земельної площі для забезпечення населення продуктами та інші еколого-економічні розрахунки. Перевищення 10% енергії недопустимо, так як можуть пройти повні знищення популяцій.

Закон мінімуму видів – парадокс солонуватих вод, згідно з яким мінімум морських і прісноводних видів тварин спостерігається в солонуватій зоні водойми .

Правило обов’язковості заповнення екологічних ніш – екологічна ніша, що пустує, завжди буває природно заповненою.