22.8. Розгляд справ про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні

Стаття 50 Закону України від 2 вересня 1993 р. „Про нотаріат" встановлює можливість оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні і є процесуальним засобом, який забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу — громадян і організацій.

Згідно зі СТ.285 ЦПК заінтересована особа, яка вважає неправильно вчиненою нотаріальну дію або відмову у вчи­ненні нотаріальної дії, вправі подати про це скаргу до районного (міського) суду за місцезнаходженням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради чи робочого місця приватного нотаріуса.

Скарги на неправильне посвідчення заповітів і доручень або на відмову в їх посвідченні посадовими особами, зазначеними в СТ.40 Закону України „Про нотаріат", подаються до суду за місцем знаходження відповідно лікарні, іншого стаціонарного ліку­вально-профілактичного закладу, санаторію, будинку для

329

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

пристарілих і інвалідів, експедиції, госпіталю, військово-лікувального закладу, військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, місця позбавлення волі.

Скарги на неправильне посвідчення заповіту або на відмову в його посвідченні капітаном морського судна або судна внутрішнього плавання, що плаває під прапором України, подаються до суду за місцем порту приписки судна.

Прокурор може звернутися до суду з заявою на непра­вильно вчинену нотаріальну дію або відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Спір про право, заснований на вчиненні нотаріальної дії, розглядається судом у порядку позовного провадження. На подання скарги, заяви встановлюється десятиденний строк з дня вчинення неправильної нотаріальної дії або відмови вчинити нотаріальну дію (ст.286 ЦПК).

Скарга, заява через нотаріуса або посадову особу, яка вчинила нотаріальні дії, подаються до суду. Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, повинні передати скаргу, заяву зі своїм поясненням щодо суті скарги, заяви разом з оригіналами або копіями потрібних документів до суду не пізніше трьох днів з дня одержання скарги, заяви (ст.287 ЦПК).

У разі задоволення скарги, заяви суд постановляє рішення про скасування вчиненої нотаріальної дії або зобов'язує нотаріуса чи посадову особу, яка вчиняє нотаріальні дії, вчинити нотаріальну дію.

Копія рішення надсилається нотаріусу чи посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії (ст.288 ЦПК). Рішення суду до набрання ним законної сили може бути оскаржено в апе­ляційному порядку.

Контрольні запитання

1. Які справи розглядаються в порядку окремого про­вадження?

330

2. Визначте особливості окремого провадження та його відмінності від позовного.

3. За участю кого можуть розглядатися справи в окремому провадженні?

4. Як розглядаються справи про усиновлення дітей, які проживають на території України?

5. Які можуть бути встановлені юридичні факти в порядку окремого провадження?

6. За наявності яких умов можуть розглядатися справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення?

7. Що є предметом судового розгляду у справах про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні?

8. Хто може бути визнаний у порядку окремого про­ вадження обмежено дієздатним?

331

Цивільний процес

Розділ 23. АПЕЛЯЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

23.1. Загальна характеристика апеляційного провадження. Суди апеляційної інстанції

Інститут апеляційного провадження був включений до цивільного судочинства України Законом України від 21 червня 2001 р. „Про внесення змін до Цивільного проце­суального Кодексу України".

Суть апеляції полягає в новому (повторному) розгляді і перевирішенні справи судом апеляційної інстанції. Апеляційне оскарження й перевірка рішень і ухвал суду першої інстанції, що не набрали чинності (законної сили), як процесуальна гарантія захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін, інших осіб, які брали участь у розгляді справи, і зміцнення законності і виконання завдань цивільного судочинства досягається реалізацією ними права на оскарження судових актів і пере-віркою судом апеляційної інстанції їх законності та обґрунтованості шляхом повторного розгляду справи (пере-вирішення) з можливістю встановлювати нові факти, дослі­джувати нові докази, а також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням встановленого порядку.

Таким чином, при апеляційному оскарженні заінтере­совані сторони і інші особи, які беруть участь у справі, і вважають винесене судом першої інстанції рішення, ухвалу незаконними і необгрунтованими, переносять до апеляційної інстанції справу на новий (повторний) розгляд та перевірку такого рішення.

Одним із питань оцінки апеляційного розгляду є питання, чи всі рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

В західноєвропейських процесах не всі рішення суду першої інстанції можуть стати предметом розгляду апеляційної

332

інстанції. Так, у Франції апеляція не допускається у випадках, якщо предмет спору незначний, а саме, коли сума вимог менше 13 000 франків. Крім того, у французькому цивільному процесі по окремій категорії справ з метою процесуальної економії апе­ляція в загальному її розумінні взагалі не допускається. Прикла­дами є рішення щодо звернення стягнення на нерухоме майно, про банкрутство, про виправлення фактичних помилок тощо.

В Україні дотримуватись таких обмежень на реалізацію права апеляційного оскарження в цивільних справах недо­цільно. Апеляція за загальним принципом може бути подана на всі рішення суду першої інстанції.

Слід зазначити, що незначні за розміром позови подаються особами малозабезпеченими. Якщо виключити цю категорію справ із компетенції апеляційних судів з метою надання їм можливості зосередитись на розгляді майнових спорів з більшою ціною позову, то це призведе до обмеження можли­вості судового захисту малозабезпеченої категорії громадян, що суперечить принципу доступності до судового захисту.

Значення апеляційного провадження полягає в тому, що воно є однією з форм, що забезпечує однакове застосування судами законів при вирішенні цивільних справ. Розгляд справ за апеляційними скаргами і поданнями прокурорів дозволяє виправляти помилки судів першої інстанції і спрямовувати їх роботу, забезпечуючи правильний і однаковий підхід до норм матеріального і процесуального права, а також має превентив­ний характер - попереджує порушення норм права грома­дянами, організаціями, посадовими і службовими особами.

Аналіз норм глави 40 ЦПК дає підстави визначити, такі характерні риси інституту апеляції цивільного судочинства України:

• апеляція подається на рішення (ухвалу) суду першої інстанції, що не набрали чинності (законної сили);

• цивільна справа у зв'язку з поданою апеляційною скаргою направляється на розгляд до суду вищої інстанції (апеляційний суд);

333

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

• подача апеляційної скарги чи апеляційного подання прокурора обумовлена неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права чи порушенням процесуальних норм;

• суд апеляційної інстанції при розгляді справи вирішує як питання факту, так і питання права, тобто як юридичну, так і фактичну сторони справи, у тому ж обсязі, що і суд першої інстанції;

• розгляд справи в суді апеляційної інстанції здійснюється при встановленні меж судового розгляду (ст.301 ЦПК). Розглядаючи справу в апеляційному порядку, суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора. При цьому суд може встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, але тільки в тих випадках, коли визнає, що суд першої інстанції необгрунтовано відмовив у їх прийнятті чи коли неможливість їх надання була обумовлена поважними причинами.

Згідно зі СТ.29 Закону України „Про судоустрій" у системі судів загальної юрисдикції в Україні діють загальні і спе­ціалізовані апеляційні суди. Апеляційними загальними судами є апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва і Севастополя, Верховний суд Автономної Республіки Крим, спеціалізовані військові суди регіонів та Військово-Морських Сил України.

Новий ЦПК України закріплює, що апеляційною інстан­цією у цивільних справах є судові палати у цивільних справах апеляційних загальних судів, у межах територіальної юрисдикції яких знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується (ст. 291 нового ЦПК України).

Відповідно до СТ.38¹⁵ Закону України „Про судоустрій" вищі спеціалізовані суди у випадках, передбачених законом, діють як суди апеляційної інстанції щодо рішень апеляційних судів, постановлених у першій інстанції.

334

23.2. Право апеляційного оскарження рішень і ухвал суду першої інстанції та процесуальний порядок його

реалізації

Право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги та внесення на нього подання прокурором - це надана законом можливість на порушення функціональної діяльності суду апеляційної інстанції на новий (повторний) розгляд цивільної справи і перевірку постановлених по ній рішень і ухвал на відповідність їх вимогам законності і обґрунтованості.

Правом на подачу апеляційної скарги наділені сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а правом внесення апеляційного подання — прокурор, який брав участь у розгляді справи (ст.290 ЦПК).

Згідно з новим цивільно-процесуальним законодавством право апеляційного оскарження мають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду (ст. 292 нового ЦПК України).

До суб'єктів, які мають право апеляційного оскарження, насамперед відносяться сторони - позивач і відповідач. Оскільки в апеляційному провадженні вирішується питання про правильність рішення суду першої інстанції, то в цьому провадженні також присутні дві протилежні сторони, які відстоюють свої інтереси. Слід зазначити, що в апеляційному провадженні сторони повинні бути ті ж, що й у суді першої інстанції. Позивач не може в суді другої інстанції висувати вимоги до іншої особи, яка не брала участь як відповідач в суді першої інстанції, як і відповідач не вправі апелювати проти особи, що не брала участі в минулому провадженні.

Іншими суб'єктами апеляційного оскарження є треті особи, як ті, що заявляють самостійні вимоги на предмет спору, так і

335

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

22»

не заявляють таких вимог, незалежно від їх участі в судовому засіданні.

Оскільки третя особа із самостійними вимогами має в справі самостійний інтерес, висуває самостійні вимоги на предмет спору, вона може скористатися правом подання апеляційної скарги на рішення, що не задовольнило в тій чи іншій частині її вимог. Навіть якщо рішення не було оскаржено сторонами, третя особа із самостійними вимогами незалежно від цього, вважаючи, що даним рішенням порушені її права, вправі оскаржити його.

Третя особа без самостійних вимог, яка має процесуальний і матеріальний інтерес у результаті справи, також не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження, оскільки винесене в справі рішення безпосередньо впливає і на її права та обов'язки і згодом може мати преюдиціальне значення для ухвалення іншого рішення.

До суб'єктів апеляційного оскарження відносяться і правонаступники сторін та третіх осіб. Судові представники (адвокати, юрисконсульти й ін.) можуть оскаржити судове рішення тільки в тому випадку, якщо такі повноваження спеціально обговорені у виданому представникові дорученні. Ця вимога не відноситься до законних представників (батьків, усиновителів, опікунів, попечителів), які можуть здійснювати без спеціального доручення всі процесуальні дії від імені осіб, що ними представляються, у тому числі оскаржити в апеля­ційному порядку рішення суду першої інстанції.

Суб'єктом апеляційного оскарження є і прокурор, який реалізує своє право шляхом внесення апеляційного подання.

Новий цивільно-процесуальний кодекс України розши­рює коло суб'єктів, які мають право на апеляційне оскарження. Зокрема, до їх числа включені особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Нагадаємо, що згідно з чинним ЦП К особи, які не брали участі в справі, не названі як суб'єкти, що мають право на апеляційне оскарження дій судів першої інстанції. На практиці

336

робити їм це дозволяла Конституція України, зокрема ст. 55 Основного Закону, що гарантує право кожного на оскарження в суді рішення, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. З приводу застосування цієї статті було кілька рішень Конституційного Судові України, а також постанова Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 1 листопада 1996 р. Виходячи з цього, новий ЦПК привів норми цивільного апеляційного судочинства у відповідність з нормами Консти­туції в частині суб'єктів апеляційного оскарження, крім того, згідно з ст. 45, 46 нового ЦПК України до суб'єктів права апеляційного оскарження відносяться Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державного управління та місцевого самоврядування.

За правилами ст.294 ЦПК України апеляційна скарга, апеляційне подання прокурора подаються через суд першої інстанції, який розглянув справу. Такий порядок скорочує строки їх розгляду, тому що дозволяє судді негайно зробити процесуальні дії, передбачені ст.295 ЦПК України. У випадку надходження апеляційної скарги (апеляційного подання) безпосередньо до суду апеляційної інстанції ці процесуальні документи підлягають направленню до суду, що ухвалив рішення.

Новий ЦПК з метою посилення захисту прав громадян передбачив, що до заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги додаються копії заяви, скарги та доданих письмових матеріалів до кількості осіб, які беруть участь у справі (п.7 ст. 295 нового ЦПК України).

Порядок подачі апеляційної скарги (апеляційного по­дання) охоплює питання про строки здійснення цієї дії, про вимоги до форми і змісту таких процесуальних документів, а також про наслідки їх недотримання.

Апеляційні скарги, апеляційне подання прокурора на рішення суду першої інстанції можуть бути подані протягом

337

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

одного місяця з наступного дня після проголошення рішення (ч.і СТ.292 ЦПК). Додаткове рішення (ст.214 ЦПК) може бути оскаржене у цей строк, починаючи також з наступного дня його проголошення (ч.2 СТ.292 ЦПК).

Пропущений строк на подачу апеляційної скарги (по­дання) може бути поновлений судом на заяву особи, яка ЇЇ подала за наявності належних підстав. При їх відсутності скарга, подання залишається без розгляду, про що поста­новляється ухвала.

Новий цивільно-процесуальний кодекс дещо змінює строки апеляційного оскарження. Зокрема, заяву про апеля­ційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двад­цяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції може бути подано протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала (ст. 294 нового ЦПК України).

Право апеляційного оскарження і внесення подання обумов­лено об'єктом оскарження. Ним є рішення суду першої інстанції (повністю або частково), які не набрали чинності (ч. 1 ст.231 ЦПК). Обмеження в оскарженні окремих рішень суду першої інстанції в главі 40 ЦПК, якою врегульовано апеляційне провадження, не передбачено, але з аналізу норм ЦПК, які не допускають оскарження рішень суду першої інстанції, постановлених у справах з виборчих і адміністративно-правових відносин, можна зробити висновок, що вони не підлягають апеляційному оскарженню і перевірці. До них відносяться рішення судів,

338

постановлених по першій інстанції у справах по скаргах на неправильності у списках виборців і у списках громадян, які мають право брати участь у референдумі; по скаргах на рішення і дії територіальної, окружної (територіальної) виборчої комісії по виборах депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних міських, обласних Рад і заявах про скасування рішень виборчих комісій; по скаргах на рішення, дії або без­діяльність Центральної виборчої комісії, територіальної, дільничної виборчої комісії по виборах Президента України та заявах про скасування реєстрації кандидатом у Президенти України; по скаргах, заявах на рішення, дії або бездіяльність виборчих комісій по виборах народних депутатів України; по скаргах на рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії; по скаргах на дії органів і службових осіб у зв'язку з накладенням адміністративних стягнень.

Новий ЦПК України на відміну від чинного чітко закріпив перелік ухвал суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції:

1. відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасуванні судового наказу;

2. забезпечення позову, а також щодо скасування забез­ печення позову;

3. повернення заяви позивачеві (заявникові);

4. відмови у відкритті провадження у справі;

5. відкриття провадження у справі з недотриманням правил підсудності;

6. передачі справи на розгляд іншому суду;

7. відмови поновити або продовжити пропущений про­ цесуальний строк;

8. визнання мирової угоди за клопотанням сторін;

9. визначення розміру судових витрат;

10. внесення виправлень у рішення;

11. відмови ухвалити додаткове рішення;

12. роз'яснення рішення;

13. зупинення провадження у справі;

22'

339

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

14. закриття провадження у справі;

15. залишення заяви без розгляду;

16. залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду;

17. відхилення заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами;

18. видачі дубліката виконавчого листа;

19. поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання;

20. відстрочки і розстрочки, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення;

21. тимчасового влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу;

22. оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини;

23. примусового проникнення до житла;

24. звернення стягнення на грошові кошти, що зна­ ходяться на рахунках;

25. заміни сторони виконавчого провадження;

26. визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами;

27. рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби;

28. повороту виконання рішення суду;

29) відмови в поновленні втраченого судового провадження. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню

окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення (ст. 293 нового ЦПК України).

Не можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду, якщо це перешкоджає подальшому розгляду справи. Вони можуть бути оскаржені в апеляційному порядку тільки разом з рішенням суду.

Законодавством детально регламентовані вимоги, пред'яв­лені до форми і змісту апеляційної скарги (апеляційного подання прокурора). Згідно зі ст.293 ЦПК апеляційна скарга, апеляційне

340

подання прокурора викладаються чітким машинописним текстом і повинна містити: 1) назву суду, до якого подається скарга, апеляційне подання прокурора; 2) назву особи, яка подає скаргу, подання, її місце проживання або знаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку; 3) повну і точну назву інших осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або знаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку; 4) посилання на рішення, ухвалу, що оскаржується, та межі оскарження; 5) обґрунтування апеляційної скарги, апеля­ційного подання прокурора: у чому полягає неправильність рішення (ухвали) суду, обставини справи та закон, яким спростовується рішення; нові факти чи способи доказування, які мають значення для справи і заперечення проти доказів, коли суд першої інстанції необгрунтовано відмовив у їх прийнятті або коли неможливість їх подання раніше зумов­лена поважними причинами; перелік використаних судом першої інстанції доказів, що підлягають дослідженню в суді апеляційної інстанції; 6) прохання особи, яка подає скаргу, чи клопотання прокурора; 7) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги, апеляційного подання прокурора.

Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або ЇЇ представником, а апеляційне подання підписується проку­рором, що його подав.

До апеляційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає такого документа.

Апеляційна скарга, апеляційне подання прокурора, які не відповідають вимогам ст.293 ЦПК щодо її форми і змісту, а також апеляційна скарга, яка не оплачена державним митом, зали­шаються без руху, про що суд першої інстанції, до якого надійшла скарга, подання повідомляє суб'єкта оскарження, надаючи йому строк для усунення недоліків. Якщо у встановлений строк недоліки скарги, подання не будуть усунуті, останні вважаються неподаними і повертаються суб'єкту оскарження, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу (ст.ст. 294, 139 ЦПК).

341

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

Новий ЦП К передбачає подачу до суду спочатку апеля­ційної заяви, а потім - апеляційної скарги. В той же час особа не позбавляється права подати у визначені законом для подання апеляційної заяви терміни апеляційну скаргу. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються у письмовій формі.

У заяві про апеляційне оскарження мають бути зазначені:

1. найменування суду, до якого подається заява;

2. ім'я (найменування) особи, яка подає заяву, її місце проживання або місцезнаходження;

3. рішення або ухвала, що оскаржуються.

В апеляційній скарзі мають бути зазначені:

1. найменування суду, до якого подається скарга;

1. ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;

2. ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження;

2. дата подання заяви про апеляційне оскарження;

3. в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність встанов­ лення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необгрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин);

4. нові обставини, які підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів у суд першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;

3. клопотання особи, яка подала скаргу;

8) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього

подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

342

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга підписуються особою, яка їх подає, або її представником (ст. 295 нового ЦПК України).

Поділ терміну на апеляційне звернення на дві частини та запровадження поряд із апеляційною скаргою апеляційної заяви є складовою частиною процесуальної економії та спрямований на прискорення виконання судових рішень і ухвал. Коли протягом 5 днів на ухвалу і 10 днів на рішення суду не поступає апеляційна заява чи скарга, - вони можуть виконуватися.

Зникла вимога щодо викладу апеляційної скарги чітким машинописним текстом. Нове положення таке: „Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються у письмовій формі".

Прийняття судом скарги, подання породжує певні про­цесуальні правові наслідки — виникає процес у цій стадії. Особи, які беруть участь у справі, стають суб'єктами цивільно-процесуальних правовідносин в апеляційному провадженні і можуть здійснювати процесуальні права та обов'язки, визначені для них ЦПК в залежності від того, яким конкретним суб'єктом вони виступають. Вони мають право у встановлений судом строк подати пояснення або заперечення на апеляційну скаргу, подання до суду, рішення якого оскаржується, і до суду апеляційної інстанції. Такі пояснення і заперечення мають відповідати за процесуальною формою і змістом вимогам, що пред'являються до апеляційної скарги, подання, передбаченим СТ.293 ЦПК. їх мета - довести до відома суду суб'єктивні судження таких осіб з приводу підставності апеляційної скарги і переконливості їх обґрунтовування.

До апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора додаються їх копії з додатковими матеріалами в кількості екземплярів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Зазначене правило дає можливість таким особам підготуватися до судового засідання, ознайомитися з зазна­ченими в апеляційній скарзі (поданні) доводами і новими доказами, викласти свої заперечення в письмовій формі і т.д.

343

ЧорнооченкоС.І.

Цивільний процес

Суд не пізніше наступного дня після одержання належно оформленої апеляційної скарги чи апеляційного подання прокурора надсилає їх копії і додані матеріали особам, які беруть участь у справі, та встановлює строк, протягом якого вони можуть представити пояснення на апеляційну скаргу чи апеляційне подання прокурора (ст.295 ЦПК).

За новим ЦПК України термін призначення справи до розгляду в суді апеляційної інстанції скоротився в два рази. Так, справа має бути призначена до розгляду у розумний строк, але не пізніше п'ятнадцяти днів після закінчення дій по підготовці справи до розгляду (ст. 302 нового ЦПК України).

Новий ЦПК не встановлює вимоги для суду першої інстанції розсилати копії апеляційних скарг і доданих до них матеріалів особам, які беруть участь у справі. Відповідно суд першої інстанції не повинен встановлювати для них строк, протягом якого ці особи можуть представити пояснення на апеляційну скаргу. Трохи інакше новий ЦПК описує обов'язки суду першої інстанції з приводу апеляційного судочинства: суд першої інстанції після одержання всіх апеляційних скарг від осіб, що подали заяви про апеляційне оскарження, або через три дні після закінчення строку на подання апеляційної скарги надсилає їх разом зі справою до апеляційного суду. Апеляційні скарги, що надійшли після цього, не пізніше наступного робочого дня після їхнього надходження направляються до апеляційного суду (ч.2 ст. 296 нового ЦПК України).

Згідно зі СТ.296 ЦПК особи, які беруть участь у справі, вправі у встановлений судом строк подати пояснення або заперечення на апеляційну скаргу, подання як до суду, що постановив рішення, так і до апеляційного суду. За змістом і формою пояснення чи заперечення на апеляційну скгргу, подання повинні відповідати вимогам ст.293 ЦПК. По за­кінченні строку на апеляційне оскарження суд надсилає апеляційну скаргу чи апеляційне подання прокурора разом зі справою до апеляційного суду.

344

Співучасники, треті особи мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. Заява про приєднання до апеляційної скарги може бути подана в межах строку на апеляційне оскарження. Заява про приєднання до апеляційної скарги державним митом не оплачується (ст.297 ЦПК). Як видно, законодавець у цій статті чітко визначив, що приєднатися сторона (співучасник) може лише до апеляційної скарги, до апеляційного подання прокурора приєднатися не можна, хоча і мала місце співучасть.

Приєднання може мати місце лише при подачі апеляційної скарги суду першої інстанції, у межах місяця - на подачу апеляційної скарги на рішення суду та у межах п'ятнадцяти днів - на ухвалу. Законодавець таке приєднання до апеляційної скарги при слуханні справи в апеляційному суді не передбачив.

Порядок приєднання до апеляційної скарги чітко ви­значений — це заява, а не написання іншої апеляційної скарги. Як висловлено в юридичній літературі, приєднання припускає дві умови: 1) правове обґрунтування посилання на неза­конність чи необґрунтованість судового рішення в заяві про приєднання не повинне відрізнятися від обґрунтування, яке міститься в апеляційній скарзі; 2) вимоги заяви про при­єднання до апеляційної скарги повинні бути однакові; якщо в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд, а в заяві про приєднання - про скасування рішення і припинення прова­дження в справі, таке приєднання не може бути прийняте судом.

Новим цивільно-процесуальним законодавством за­кріплено також право осіб, які беруть участь у справі, на приєднання до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До апеляційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Заяву про приєднання до апеляційної скарги може бути подано до початку розгляду справи в апеляційному суді. За

345

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

подання заяви про приєднання до апеляційної скарги судовий збір не сплачується (ст. 299 нового ЦПК України).

Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, відкликати її до початку розгляду справи в апеляційному суді, а друга сторона має право визнати апеляційну скаргу об­ґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині, частково.

При відкликанні апеляційної скарги суддя, який готував справу до розгляду в апеляційному суді, постановляє ухвалу про повернення скарги.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право протягом усього часу розгляду справи відмовитися від неї повністю або частково. Питання про прийняття відмови від апеляційної скарги і закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження вирішується апеляційним судом, який розглядає справу, в судовому засіданні. Повторне оскарження рішення, ухвали з тих з самих підстав не допускається.

Визнання апеляційної скарги другою стороною врахо­вується апеляційним судом у частині наявності або відсутності фактів, які мають значення для вирішення справи (ст.300 нового ЦПК України).