3. Первинний облік виробітку, нарахування заробітної плати. Розрахунки за невідпрацьований час. Створення і використання резерву на оплату відпусток

Відрядна форма оплати праці вимагає обов’язкового підтвердження обсягу виконаної роботи методом відображення даних у первинних документах. У міру виконання обсяги робіт фіксуються в індивідуальних або бригадних нарядах. Наряд – це комбінований документ, в якому вказується завдання на виконання певних робіт і підтвердження фактичного обсягу виконаних робіт. Наряд містить такі реквізити: номер наряду, дату видачі, ПІП, табельний номер робітника, шифр цеху, дільниці, вид оплати, операції, деталі, виробничі витрати, кількість виробітку в натуральному виразі, норму часу, розцінку за розрядом роботи. Первинними документами з обліку виробітку є рапорти або відомості виробітку бригад. В них зазначають прізвище, табельний номер робітника, розряд і кількість відпрацьованих годин. При розподілі бригадного заробітку враховують і коефіцієнт трудової участі (КТУ) кожного члена бригади.

Крім оплати відпрацьованого часу, виконаного обсягу робіт і виготовленої продукції, заробітну плату нараховують відповідно до чинного законодавства, а також виходячи з інших умов або причин, що мають відношення до діяльності даного підприємства. Так, операції, які передбачені технологічним процесом, оплачуються за нарядами на відрядні роботи, а різні доплати – за листками на доплату. Оплата часу простоїв, які сталися не з вини працівника, оформляється листком обліку простоїв. На оплату робіт із виправлення браку продукції виписується окремий наряд з відміткою “Виправлення браку”.

Для нарахування основної заробітної плати працівникам з погодинною оплатою праці необхідно мати відомості про посадові оклади (на основі штатного розкладу); про присвоєні розряди (на основі наказів директора підприємства), а також дані табельного обліку відпрацьованого ними часу за відповідний період (місяць тощо). Для нарахування основної заробітної плати робітникам, яким встановлена відрядна оплата праці, необхідно мати обсяг їх виробітку за відповідними розцінками.

Для нарахування заробітної плати, яка належить кожному працівникові, розраховують заробіток за місяць у розрахунковій або розрахунково-платіжній відомостях. Розрахунково-платіжна відомість – це зведений документ, який відображає розрахунки з робітниками та службовцями з оплати праці. Містить наступні дані: ПІП, посада, оклад, суму нарахованої зарплати, премії, доплати, утримання із заробітної плати, сума до виплати. Розрахунково-платіжні відомості складають щомісячно по кожному цеху, допоміжних і підсобних службах, відділах з групуванням прізвищ працюючих у розрізі категорій.

Дані про суму заробітної плати, яка належить виплаті працівникам, з розрахунково-платіжної відомості переносять до платіжної відомості, яка є основою для виплати заробітної плати. Платіжна відомість містить лише дані про табельний номер, ПІП, сума до видачі, підпис в одержанні. Основою для нарахування і виплати заробітної плати може слугувати також розрахунково-платіжна відомість, до якої додатково вноситься графа “підпис про одержання або відмітка про видачу”.

Відповідно до Кодексів законів про працю оплата за невідпрацьований час і за особливі умови праці передбачається за певних умов і включає різноманітні види виплат:

• поєднання (суміщення) професій чи посад;

• робота в понаднормовий час: оплачується при відрядній формі оплати праці – 100% тарифної ставки працівника-відрядника відповідної кваліфікації, при погодинній – у подвійному розмірі годинної тарифної ставки.;

• робота у святкові дні та неробочі (оплачується у подвійному розмірі);

• оплата браку: з вини працівника – не здійснюється, частковий – залежно від ступеня придатності продукції за зниженими розцінками, брак у результаті прихованого дефекту в матеріалі і не з вини працівника – оплачують нарівні з придатними виробами;

• оплата часу простою, допущеного не з вини працівників: оплачують з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівнику розряду або окладу. Час простою з вини працівника оплаті не підлягає.

Підставою для призначення допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю є виданий у встановленому порядку лікарняний лист (лист непрацездатності). Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю призначається у наступних випадках: 1) при захворюванні (травмі), пов'язаному з втратою працездатності; 2) при санаторно-курортному лікуванні; 3) при хворобі члена сім'ї у випадку необхідності догляду за ним; 4) при карантині; 5) при тимчасовому переведенні на іншу роботу у зв'язку із захворюванням туберкульозом або професійним захворюванням; 6) при протезуванні із перебуванням у стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства.

Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю обчислюється, виходячи із загального стажу роботи працівника в розмірах, які визначаються залежно від загального трудового стажу працівника: до 5 років – 60 % середньої зарплати, від 5 до 8 років – 80 %, більше 8 років – 100%. Сума допомоги визначається шляхом множення середньоденної зарплати за попередні 6 місяців (або фактично відпрацьований час) на кількість робочих днів, а у випадках, передбачених законодавством, – на число календарних днів, пропущених у період непрацездатності, та на відсоток, визначений на підставі загального трудового стажу працівника. Середній заробіток визначається виходячи з розміру оплати праці за останні шість місяців роботи працівника шляхом ділення суми заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом шести місяців робочі (календарні) дні на число робочих днів (годин), тобто знаходиться середньоденна чи середньогодинна заробітна плата. Оплата праці за середнім заробітком визначається методом множення днів чи годин, які підлягають оплаті, на середньоденну чи середньогодинну заробітну плату.

Відпустка – тимчасове звільнення від роботи для відпочинку. Право на відпустку не залежить від місця роботи, форми власності підприємства, посади, системи оплати праці, тривалості та періодичності робочого часу, терміну трудового договору. Законом України “Про відпустки” встановлено такі види відпусток: щорічна (основна, додаткова за роботу в шкідливих і важких умовах праці, додаткова за особливий характер праці, інші додаткові відпустки), додаткова у зв’язку з навчанням, творча, соціальні відпустки (у зв’язку з вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, додаткова для працівників, які мають дітей, інші види соціальних відпусток), без збереження зарплати. Порядок обчислення суми відпускних: 1) розраховується середньоденна зарплата; 2) встановлюється тривалість відпустки в календарних днях; 3) обчислюється сума відпускних. Середньоденна зарплата = заробіток за останні 12 міс. перед наданням відпустки або за менший фактично відпрацьований період / відповідна кількість календарних днів року або меншого відпрацьованого періоду (за виключенням 10 святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). З метою рівномірного розподілу витрат на виплату відпусток протягом звітного періоду на підприємствах створюються резерви на виплату відпусток. Порядок його створення розглянуто в темі 12 п. 3.