Тема 14. Облік розрахунків з оплати праці та розрахунків зі страхування

1. Заробітна плата та її регулювання. Поняття про персонал підприємства й облік відпрацьованого часу.

2. Організація оплати праці, тарифна система, системи оплати праці, форми та структура заробітної плати.

3. Первинний облік виробітку, нарахування заробітної плати. Розрахунки за невідпрацьований час. Створення і використання резерву на оплату відпусток

4. Аналітичний та синтетичний облік заробітної плати.

5. Утримання із заробітної плати.

6. Облік розрахунків зі страхування.

1. Заробітна плата та її регулювання. Поняття про персонал підприємства й облік відпрацьованого часу

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконання роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Держава здійснює регулювання оплати праці підприємств усіх форм власності і господарювання шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій, умов та розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються з бюджету, регулювання фондів оплат праці працівників підприємств-монополістів згідно з переліком, що визначається КМУ, а також шляхом оподаткування доходів працівників. До нормативних документів та законодавчих актів, що регулюють питання оплати праці та оформлення трудових відносин, відносяться: Кодекс законів про працю України, Господарський кодекс України, ЗУ “Про оплату праці”, “Про колективні договори і угоди”, “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”, Постанова КМУ “Про перелік товарів, не дозволених для виплати заробітної плати”, Інструкція зі статистики заробітної плати, Постанова КМУ “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати”, ЗУ “Про відпустки” та ін.

Кадри підприємства – це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають практичний досвід і навики роботи. Крім постійних працівників, в роботі підприємства можуть брати участь на основі контракту інші працездатні особи. Персонал – особовий склад підприємства, установи, організації тощо. Всі кадри підприємства поділяються на промислово-виробничий персонал (ПВП) і непромисловий персонал (НПП). До ПВП відносяться зайняті в основних і допоміжних підрозділах підприємства, в заводських лабораторіях, дослідних установах, апарат заводоуправління, працівники охорони. До НПП належать зайняті у невиробничій сфері підприємства. В залежності від виконуваних функцій весь персонал підприємства поділяється на чотири категорії: робітники (основні і допоміжні), службовці, спеціалісти і керівники.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), яка включена до штату підприємства, для виконання певної роботи (функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівнику гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації. Працівник підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку тощо. За цивільно-правовим договором, зокрема, за трудовою угодою, оплачується не процес праці, а його результат. Він визначається після закінчення роботи й оформляється актами приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких здійснюється їх оплата. На кожного працівника у відділі кадрів відкривається особова картка, в якій зазначаються необхідні анкетні дані про працівника та всі зміни, які відбуваються у його роботі. Всі працівники, які працюють на підприємстві, повинні мати трудові книжки. Трудова книжка зберігається на основному місці роботи.

На кожному підприємстві (організації) незалежно від режиму роботи повинен бути організований табельний облік робочого часу. Табель – це первинний документ з обліку відпрацьованого часу. Він складається в одному примірнику табельником, майстром або іншими особами, яким доручено вести табельний облік, і подається до бухгалтерії у встановлені на підприємстві терміни. В табелі наводяться дані про кількість відпрацьованих і невідпрацьованих днів (явки і неявки на роботу за кожен день і разом за місяць) за допомогою умовних позначок – шифрів. Табелі ведуться в розрізі цехів, відділів, дільниць та інших структурних підрозділів підприємства. Контроль за своєчасною явкою працівників на роботу та її закінчення організовується за системами: картковою, жетонною, перепусткою, рапортно-відомістною. Наприкінці місяця дані табелів підсумовуються по кожному працівнику, а також цехах і відділах та передаються до бухгалтерії. Ці дані необхідні для контролю за використанням робочого часу і для нарахування заробітної плати працівникам підприємства за звітний місяць.