Тема 9. Система органів державної влади в україні

Розуміння державного органу як відокремленої частини єдиної системи органів державної влади. Ознаки державного органу: статус юридичної особи; територіальний масштаб діяльності; загальнообов’язкова сила його актів; застосування методів переконання та примусу; чітко визначена внутрішня структура; утворення державного органу у чітко встановленому порядку та інші.

Сукупність факторів, що визначають конфігурацію системи органів державної влади: конституційно-правова компетенція; державний устрій; політичний режим; географічні умови; національний склад населення та інші.

Етапи формування системи органів державної влади в незалежній Україні. Юридичне закріплення державності України та формування нових органів влади в 1990—1991 рр. Суперечності розвитку державно-владної системи України в кінці 1991—1995 рр. Основні засади організації та функціонування державної влади за Конституційним договором 1995 р. Співвідношення повноважень законодавчої, виконавчої та судової влади за Конституцією 1996 р.

Конституційна реформа 2004 р. Політичні аспекти реформи системи поділу влади в Україні: передумови, підстави, завдання, можливі наслідки та доцільність реформування системи влади. Напрями конституційної реформи: а) удосконалення порядку формування Кабінету Міністрів України та забезпечення його дієвості; б) врегулювання відносин між парламентом та главою держави; в) створення дієвої системи громадського контролю за діяльністю владних інститутів; г) удосконалення системи адміністративно-територіального устрою держави та місцевого самоврядування. Труднощі процесу імплементації конституційних змін.

Здійснення державної влади на основі організаційно-функціонального поділу повноважень між органами законодавчої, виконавчої та судової влади (ст. 6 Конституції України). Впровадження в Україні елементів “гнучкої” та “жорсткої” моделі розподілу влади: співпраця та взаємодія гілок влади при їх незалежності і взаємоконтролі, ситуативне протистояння між Президентом України та Верховною Радою.

Система стримувань і противаг за Конституцією України. Суб’єкти системи стримувань і противаг. Реалізація механізму “стримувань і противаг” у законодавчому і бюджетному процесах, у визначенні основних напрямів внутрішньої та зовнішньої політики, у кадровій політиці, у достроковому припиненні повноважень органів влади і посадових осіб. Фактори нестабільності системи стримувань і противаг в Україні.

Історія парламентаризму в Україні: Віче за часів Київської Русі, представницький характер козацьких рад часів існування Запорізької Січі і Гетьманщини (XVII—XVIII ст.); крайові сейми Галичини і Буковини в другій половині ХІХ ст.; установи представницького характеру в часи революції 1917— 1921 рр.

Верховна Рада України як єдиний, загальнонаціональний, представницький, колегіальний, виборний, однопалатний постійно діючий орган законодавчої влади України. Головні функції Верховної Ради: законодавча, установча, представницька, контрольна. Принципи законодавчої діяльності Верховної Ради: відповідальність закону праву, пріоритетність і верховенство права, формальна рівність.

Парламентські фракції та депутатські групи в структурі Верховної Ради. Оцінка впливовості парламентських фракцій та характеру взаємодії депутатів у Верховній Раді в 1990—2006 рр. Динаміка партійного представництва у Верховній Раді в 1990—2006 рр.

Етапи та особливості запровадження посади президента в країнах світу. Поширення інституту президентства на постсоціалістичному просторі. Досвід розбудови президентських інституцій в Україні на початку ХХ ст. Відновлення інституту президентства в незалежній Україні. Президенти України Л. Кравчук, Л. Кучма, В. Ющенко. Причини, що зумовили трансформаційні процеси інституту президентства в 1991—2007 рр.

Сучасне розуміння інституту президентства викладається в трьох аспектах: як сукупність конституційно-правових норм, як форма політичної організації і як організаційно-функціональна структура.

Повноваження Президента України щодо формування і функціонування органів державної влади: 1) взаємовідносини Президента з парламентом; 2) взаємовідносини Президента з органами виконавчої влади; 3) взаємовідносини Президента з органами судової влади.

Конституційно-правовий статус Президента в контексті політичної реформи. Президентські вибори 2004 р., їх наслідки для конституційно-правового і політичного розвитку України. Обмеження кадрових повноважень Президента. Розширення підстав щодо дострокового припинення Президентом повноважень парламенту. Конституційно-правові та політичні резерви впливу Президента на політичний процес.

Структура органів виконавчої влади України: Кабінет Міністрів (як вищий орган системи виконавчої влади); міністерства, комітети, відомства (як центральні органи виконавчої влади); місцеві державні адміністрації, які здійснюють виконавчу владу на місцях; органи місцевого самоврядування (ради, що є органами відповідних територіальних громад і на самоврядній основі здійснюють керівництво справами місцевого населення).

Головні функції Кабінету Міністрів за Конституцією України: здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, забезпечення виконання законів і актів Президента, контроль за їх виконанням іншими органами виконавчої влади усіх рівнів, законодавча ініціатива та багато інших.

Зміна конституційно-правового статусу Кабінету Міністрів в умовах проведення в Україні конституційної реформи: переходу від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми державного правління.

Конституційні засади організації судової влади в Україні. Система судової влади в Україні: орган конституційної юрисдикції — Конституційний Суд України; суди загальної юрисдикції — Верховний Суд України; суди обласні, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя; суди міжрайонні (окружні), районні; арбітражні суди. Основними функціями судової влади є: конституційне, адміністративне, цивільне, кримінальне та інше судочинство, суд має виключне право тлумачення конституційних норм і тим самим констатує політичні організації та форми політичної діяльності.

Вища Рада юстиції України: порядок формування, склад, основні функції та повноваження.

З’їзд суддів України. Адвокатура України: поняття та конституційно-правовий статус. Роль адвокатури у забезпеченні конституційних прав і свобод людини та громадянина в процесі судочинства.

Конституційно-правовий статус прокуратури України. Система і структура прокуратури. Функції і повноваження прокуратури. Порядок діяльності органів прокуратури. Акти органів прокуратури.

Поняття, суть, завдання та основні напрями здійснення судово-правової реформи в Україні. Концепція судово-правової реформи в Україні.

Література

Авер’янов В. Виконавча влада в Україні та її правове регулювання // Вісник Академії правових наук України. — 2003. — № 2—3 (33—34). — С. 238—253.

Бандурка О., Деревань Ю. Парламентаризм в Україні: становлення й розвиток. — Х.: Ун-т внутрішніх справ, 1999. — 288 с.

Годованець В.Ф. Конституційне право України: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2005. — 360 с.

Державна виконавча влада в Україні: формування та функціонування / За ред. Н. Р. Нижник. — К.: УАДУ, 2000. — 312 с.

Жук Н.А. Система стримувань і противаг у державному апараті: витоки та основний зміст // Вісник Академії правових наук України. — 2003. — № 4 (35). — С. 52—62.

Журавський В., Серьогін В., Ярмиш О. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні. — К.: Ін Юре, 2003. — 672 с.

Заєць А. Український парламентаризм. Формування й удосконалення 1994 — 1998 рр. // Віче. — 1999. — № 2. — С. 13 — 31.

Іванов В.М. Історія держави і права України: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2002. — Ч.2. —2003. — 224 с.

Кармазіна М. Інститут президентства в Україні: стан і перспективи досліджень // Політичний менеджмент. — 2004. — № 5. — С.122 — 137.

Киричук В., Тимцуник В. Історія державного управління в Україні: Навч. посіб. — К.: Вид-во УАДУ, 2001. — 244 с.

Коліушко І., Тимощук В. Критична оцінка “політичної реформи” // www.pravo.org.ua

Конституційно-правові засади становлення української державності. Монографія / В.Я. Тацій, Ю.М. Тодика, О.Г. Данилян та ін. — Х.: Право, 2003. — 328 с.

Костицька І.О. Інститут президентства в Україні: становлення і функціонування / Теоретико-правовий аналіз. — К.: Ін-т законодавчих передбачень і правової експертизи, 2003. — 496 с.

Лемак В. Хто в домі хазяїн?! Про “слабкого” президента і “сильний” уряд в українській моделі влади // Дзеркало тижня. — 2007. — № 1 (630). 13 — 19 сiчня // www.zn.kiev.ua/nn/show/630/55579/

Лисенко О.М. Кабінет Міністрів України: становлення та функціонування (1990—1995 рр.) // Політичний менеджмент. — 2005. — № 5 (14). — С. 114 — 117.

Лисенко О.М. Український парламентаризм в світлі “європейського вибору” (1991—1995 рр.) // Нова парадигма: Журнал наукових праць. — Випуск 46. — К., 2005. — С. 153 — 161.

Мартинюк Р. Виконавча влада в системі поділу влади в Україні // Держава і право: Зб. наук. пр. Юридичні й політичні науки. — К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. — 2005. — Вип. 28. — С. 662—668.

Парламент в Україні: тенденції та проблеми становлення (Аналітична доповідь Центру Разумкова) // Національна безпека і оборона. — 2003. — № 2.— С.2 — 30.

Плахотнюк Н.Г. Становлення і розвиток інституту президентства в Україні // Вісник Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України. — 1998. — № 4. — С. 47—56.

Погорілко В. Інститут президентства в Україні. — К., 2003. — 345 с.

Політична реформа: нові виклики для влади, політиків та суспільства // www.parlament.org. ua/index.php?action=publication&id=8&ar_id=1344&a

Романюк А., Шведа Ю. Партії та електоральна політика. — Л.: ЦПД — “Астролябія”, 2005. — 368 с.

Савенко М. Конституційний Суд і омбудсмен у державному механізмі захисту прав та свобод людини і громадянина // Вісник Конституційного Суду України. — № 1. — 2000. — С. 68—83.

Серьогіна С. Теоретично-правові та організаційні засади функціонування інституту президента в Україні. — Х.: Ксілон, 2001. — 280 с.

Скомороха В. Окремі питання поділу влади, визначення державної та судової влади, незалежності судової влади // Вісник Конституційного Суду України. — 2000. — № 1. — С. 52—67.

Тодыка Ю., Яворский В. Президент Украины: конституционно-правовой статус. — Х.: Факт, 1999. — 256 с.

Україна: Cтратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки — 2006: Монографія / За ре­д. О.С. Власюка. — К.: НІСД, 2006. — 576 с.

Шаповал В., Борденюк В., Журавльова Г. Парламентаризм і законодавчий процес в Україні. — К.: Вид-во УАДУ, 2000. — 216 с.

Шатіло В. Інститут президентства в системі державної влади України. — К.: Український центр політичного менеджменту, 2004. — 159 с.

Школик А. Виконавча влада в контексті змін до Конституції України // Вибори і демократія. — 2005. — № 3 . — С. 97—102.

Ющик О. Теоретичні основи законодавчого процесу: Монографія. — К.: Парлам. вид-во, 2004. — 519 с.