Тема 6. Демократія як спосіб і форма організації суспільно-політичного життя

Етимологічне визначення демократії. Багатовимірність терміна “демократія”. Демократія як суспільний ідеал. Демократія як політичний режим. Демократія як форма функціонування організації (процедурний аспект). Демократія як соціальний і політичний рух за народовладдя. Межі демократії: негатівні наслідки через зловживання нею.

Нормативний та емпіричний підходи до трактування демократії. Зв’язок нормативних та емпіричних дефініцій демократії.

Витоки та генезис ідей демократії в історії людства. Первіснообщинна демократія, її сутність та специфічні особливості. Антична модель демократії (Афіни часів Перікла). Мислителі Стародавньої Греції про позитивні та негативні риси античної демократії.

Становлення і розвиток інститутів демократії в епоху Середньовіччя. Витоки парламентаризму (англійський парламент, Генеральні штати у Франції, кортеси в Іспанії). Характерні особливості функціонування перших парламентів (представництво, накази виборців).

Теоретичне обґрунтування основних принципів демократії мислителями епохи Нового часу. Г. Гроцій про “природні права людини” та “суспільний договір”. Теорія розподілу влади (Дж. Локк, Ш. Монтеск’є). Ж.-Ж. Руссо про народний суверенітет. “Категоричний імператив” І.Канта та його ідеї про правову державу. Вчення Г. Геґеля про громадянське суспільство.

Емпіричні моделі демократії. Елітарна теорія демократії як ревізія основних постулатів класичної теорії демократії. Г. Моска та Р. Міхельс про демократію. “Залізний закон олігархії” Р. Міхельса. Теорія елітарної демократії Й. Шумпетера. Критика Й. Шумпетером класичної теорії демократії.

Плюралістична теорія демократії. Витоки плюралістичної теорії. Дж. Медісон про наявність різних груп інтересів у суспільстві. А. Бентлі — фундатор ідей плюралістичної демократії (“Процес державного управління. Вивчення суспільних тисків” (1908). “Поліархія” Р. Даля. Емпіричні показники демократії у Р. Даля: конкурентність еліт і рівень участі у виборах. Гарантії демократії у Р. Даля.

Партисипаторна теорія демократії. Дж. Коул про оптимальні форми політичної участі. Економічна теорія демократії Е. Даунса. Економічний метод (теорія раціонального вибору) в політичній науці. Консенсусна теорія демократії А. Лейпхарта. Вісім принципів консенсусної демократії А. Лейпхарта. Інституційна модель “інтегративної” демократії Дж. Марча та Й. Олсена.

Процес демократизації, сутність, загальна характеристика та його просторово-часові виміри. Демократизація як загальна тенденція розвитку цивілізації. Теоретико-методологічні підходи до трактування процесу демократизації. “Кінець історії” Ф.Фукуями. Концепція “третьої хвилі демократизації” С. Гантінгтона (“Третя хвиля. Демократизація в кінці ХХ ст.” (1991). Характеристика трьох хвиль демократизації та реверсивних (відкатних) хвиль. Передумови та причини третьої хвилі демократизації.

Перехід до демократії. Типи переходів: революція зверху, реформа знизу, соціальна революція, консервативна реформа, реформа через компроміси та інші.

Моделі переходу до демократії. Модель Д. Растоу: 1) підготовча фаза; 2) фаза прийняття рішення; 3) фаза пристосування. Модель Ф. Шміттера і Г. О’Доннела: 1) лібералізація; 2) демократизація; 3) соціалізація. Модель А.Пшеворського: 1) лібералізація; 2) демократизація.

Поняття “консолідації демократії” (Г. О’Доннел, Ф. Шміттер “Перехід від авторитарного правління” (1986). Складові процесу консолідації демократії: мобілізація громадянського суспільства, розвиток відносно стабільної партійної системи і т.д.

Проблеми консолідації демократії: контекстуальні (пов’язані з природою суспільства) та системні (пов’язані з природою влади в авторитарних системах).

Література

Актон Д. История свободы в античности // Полис. — 1993. — № 3.

Аптекер Г. О природе демократии, свободы и революции. — М., 1970.

Бойко О. 1991 р.: стартові умови та потенційні можливості розгортання державотворчого процесу в Україні // Людина і політика. — 2001. — № 6. — С. 34—48.

Гаджиев К. Концепция гражданского общества // Вопросы философии. — 1991. — № 7.

Володин Г. Современные теории модернизации: Кризис парадигмы // Политическая наука. — 2003. — № 2. — С. 8—30.

Гуттенбергер Б. Теория демократии // Полис. — 1991. — № 4.

Гладкий О. Недосконалість демократії // Молода нація. Альманах. — 2000. — № 3. — С. 54—74.

Гельман В. Постсоветские политические трансформации (Наброски к теории) // Полис. — 2001. — № 1.

Гельман В. Пострадянські політичні трансформації: начерки до теорії // Політична думка. — 2000. — № 2.

Даль Р. О демократии. — М., 2000.

Ильин М., Мельвиль А. Демократия и демократизация // Полис. — 1996. — № 6.

Ильин М. Перспективы сравнительного изучения политической модернизации // Политическая наука. — 2003. — № 2. — С. 30-42.

Каменская Г. Генезис идей демократии // Социс. — 1994. — № 4.

Карозерс Т. Конец парадигмы транзита // Политическая наука. — 2003. — № 2. — С. 42-66.

Ковалевский М. От прямого народоправства к представительному и от патриархальной монархии к парламентаризму. — М., 1906.

Ковлер А. Исторические формы демократии: проблемы политико-правовой теории. — М., 1990.

Констан Б. О свободе у древних в ее сравнении со свободой у современных людей // Полис. — 1993. — № 2.

Лейпхарт А. Демократия в многосоставных обществах: сравнительное исследование. — М., 1997.

Мельвіль А. До аналізу демократичного транзиту в Росії // Політична думка. — 1998. — № 1.

Мадатов А. Пространственно-временные измерения демократии // Общественные науки и современность. — 1998. — № 1.

Медушевский А. Демократия и тирания в новое и новейшее время // Вопросы философии. — 1993. — № 10.

Мировое политическое развитие: век ХХ. — М., 1995.

Наумкіна С. “Третя хвиля” демократизації: підсумки і перспективи // Політичний менеджмент. — 2004. — № 2. — С.162—171.

Никитченко А. Транснационализация демократии (“Третья волна” демократизации в свете теорий мировой экономики) // Полис. — 1999. — № 2.

Растоу Д. Переходы к демократии: попытка динамической модели // Полис. — 1996. — № 5.

Романюк О. Суспільно-політичні трансформації в новоутворених посткомуністичних країнах: спроба системного аналізу // Людина і політика. — 2003. — № 5. — С. 3—12.

Сапір Ж. Системні трансформації у колишніх економіках радянського типу // Політична думка. — 1997. — № 1.

Салмин А. Современная демократия. — М., 1997.

Складові демократії. — К., 1993.

Токвіль А. Про демократію в Америці. — К., 2000.

Трипольський В. Демократія і влада. — К., 1999.

Фукуяма Ф. Конец истории // Вопросы философии. — 1992. — № 7.

Гантингтон С. Столкновение цивилизаций.— М., 2003.

Харитонова О.Г. Генезис демократии (Попытка реконструкции логики транзитологических моделей) // Полис. — 1996. — № 5.

Цапф В. Теория модернизации и анализ путей общественного развития // Социс. — 1998. — № 8.

Шаповаленко М. Український варіант пошуку процедурного консенсусу // Контекст. — 2001. — С. 9—14.

Шаповаленко М. Довгий шлях до консолідованої демократії // Зміни у свідомості українського суспільства на зламі тисячоліть. — К., 2001. — С. 147—154.

Шумпетер Й. Капитализм, Социализм и Демократия. — М., 1995.

Щекин Г. Теория социального управления. — К., 1996.

Юрженко Л. Соціально-політичні конструктивні зміни як умова демократичного транзиту // Політичний менеджмент. — 2004. — № 1. — С. 119—129.