13. Визначте соцально-психологічні і психолого-педагогічні умови розвитку дітей і молоді з особливими потребами у ході реабілітаційної роботи з ними.

До дітей з особливими потребами відносяться: діти з обмеженими можливостями, діти-сироти. Проблема дітей з особливими потребами обумовлена не лише тим, що за останній час збільшилось число людей, які мають значні психічні та фізичні вади, але й надзвичайно низьким рівнем матеріальної забезпеченості, їх соціальною та моральною незахищеністю. Уявлення про інваліда, як про людину, яка багато чого не може робити, потребує допомоги інших викликає почуття жалю, що заважає йому включитися в соціальні взаємовідносини. І, щоб уникнути такого ставлення, інвалід спілкується лише з подібними до себе. Смисл інвалідності полягає в тому, що вона більше не розглядає інвалідів як людей, які мають певні вади, а розглядає причини недієздатності в неадекватності для даних людей середовища, недосконалості законів. Тобто суспільство може створити більш сприятливі умови в житті для особистісного зростання цих людей. Це можна здійснити лише тоді, коли суспільство сприйме інвалідність як суспільне явище, результат взаємодії особистості і соціуму. При цьому соціум має сприймати людей з обмеженими можливостями як партнерів у взаємодії.

Зміщення фокуса уваги зі стану інваліда стан суспільства вимагає у роботі спеціалістів різних служб, в тому числі і соціально-педагогічних, зорієнтованих на реабілітацію молодого інваліда.

Реабілітація – це відновлення порушених функцій, компенсація втрачених можливостей, повернення до активного життя. Метою реабілітації дітей та молоді з особливими потребами є розширення адаптивних можливостей суб’єкта соціалізації, здатності бути адекватним до нових умов, управляти своїм життям. При цьому реабілітація має бути спрямованою на формування у клієнта якостей, які можуть допомогти йому більш оптимально пристосуватися до навколишнього середовища. Це особливо є актуальним у тому випадку, коли дитина має вроджену патологію. Клієнтом реабілітації виступає і сім’я дитини.

Зміст соціально-психологічної і психолого-педагогічної реабілітації становить:

1. Реконструкція соцального оточення дітей та молоді:

• Організація комунікації і дозвілля з ровесниками за місцем проживання;

• Забезпечення спілкування дітей-інвалідів зі своїми однолітками;

• Створення клубів за інтересами, захопленнями, що відіграють важливу роль у подолані фізичної і духовної самостійності. Діяльність цих клубів допомагає розширити коло спілкування, покращити внутрішній стан людини, зняти почуття тривоги та самотності. .

Активізація соціально-культурних та соцально- педагогічних функцій конкретної особистості у задоволені основних соціальних потреб(профорієнтація, здобуття освіти, працевлаштування).

Перш, ніж здійснювати реабілітаційну роботу з сім’єю, потрібно визначити за допомогою відкритого і скритого спостереження, тест- методики(Тест Т.Лірі вивчення міжособистісних стосунків членів сім’ї) її психологічний клімат, рівень культури, форми дозвілля. Потім здйснювати психологічну допомогу, освітньо інформаційну, посередницьку допомогу. Крім того сім’я може бути залучена до навчальних тренінгів метою яких є налагодження контактів між сім’ями та вирішення проблем, які виникають у кризових ситуаціях. Доцільно застосовувати таку форму роботи з сім’єю патронаж(послуга клієнту вдома). Саме він дає змогу мобілізувати сім’ю на пололання проблем у природних умовах і може продовжуватись досить тривалий час.