4. Збір за забруднення навколишнього середовища

   1. Характеристика платежів за забруднення навколишнього середовища

Однією із форм еколого-економічних інструментів є платежі за забруднення навколишнього природного середовища. Це, грошові чи інші блага, які економічний суб'єкт сплачує за використання ресурсів, природних благ і за можливості здійснення господарської діяльності. В еколого-економічній сфері плати і платежі є найбільш поширеною формою інструментарію, що в тому чи іншому вигляді застосовується в більшості країн. Найбільш характерними прикладами є :

• плата за землю;

• плата за мінеральні ресурси;

• плата за використання інших компонентів природного середовища, наприклад, ефіру;

• платежі за вирубки лісу;

• платежі за використання ресурсів рослинного і тваринного світу;

• плата за випас худоби;

• платежі за полювання і рибальство;

• плата за вхід на територію природних парків;

• платежі за атмосферні емісії (викиди);

• платежі за скидання у водні джерела;

• платежі за розміщення твердих (чи рідких у контейнерах) відходів у навколишньому середовищі;

• платежі за інші види забруднення середовища (шумові, електромагнітні, ін.).

Платниками збору є суб’єкти господарювання, незалежно від форм власності, бюджетні, громадські та інші організації, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні та громадяни, які здійснюють на території України викиди та скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Об’єктами обчислення збору є:

• для стаціонарних джерел забруднення – обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний об’єкт, та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах;

• для пересувних джерел забруднення – обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини.

Платники перераховують суму збору одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які здійснюють розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», а саме:

• 65% - до Державного бюджету,

• 25% - до обласного бюджету,

• 10% - до місцевого бюджету.

Контроль за дотриманням лімітів скидів та розміщення відходів здійснюється органами Мінприроди України.

Контроль за правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища до бюджету, а також своєчасністю подання податкових розрахунків цього збору здійснюється органами державної податкової служби.

2. Порядок розрахунку платежів

Нормативи збору за забруднення навколишнього природного середовища встановлюються як фіксовані суми в гривнях за одиницю основних забруднюючих речовин та розміщених відходів.

Органи Мінприроди України також встановлюють щорічні ліміти викидів та скидів кожної забруднюючої речовини, за перевищення яких економічні суб’єкти сплачують в п’ятикратному розмірі.

Суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами (П_ВС), обчислюється платниками збору самостійно щокварталу наростаючим підсумком за початок року, виходячи з фактичних обсягів викидів, нормативів збору та визначених за місцезнаходженням цих джерел коригуючи коефіцієнтів і визначаються за формулою:

П_ВС =, де

Мі – фактичний обсяг викиду і-тої забруднюючої речовини в тоннах;

Нпі – норматив збору за тонну і-тої забруднюючої речовини, у грн./т.;

Кнас – коригуючий коефіцієнт, який встановлюється залежно від чисельності жителів даного населеного пункту.

Кф – коригуючий коефіцієнт, який встановлюється залежно від народно-господарсько значення населеного пункту.

Суми збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення (П_ВП), обчислюється платниками збору самостійно щокварталу наростаючим підсумком за початок року, виходячи з фактичних обсягів викидів, нормативів збору та визначених за місцезнаходженням цих джерел коригуючи коефіцієнтів і визначаються за формулою:

П_ВП =, де

Мі – фактичний обсяг викиду і-тої забруднюючої речовини в тоннах;

Нпі – норматив збору за тонну і-тої забруднюючої речовини, у грн./т.;

Кнас – коригуючий коефіцієнт, який встановлюється залежно від чисельності жителів даного населеного пункту.

Кф – коригуючий коефіцієнт, який встановлюється залежно від народно-господарсько значення населеного пункту.

Суми збору, який справляється за скиди (Пс), обчислюється платниками самостійно щоквартально наростаючим підсумком з початку року на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів викидів, нормативів збору та визначених за місцезнаходженням цих джерел коригуючи коефіцієнтів і визначаються за формулою:

Пс =, де

Млі – обсяг скиду і-тої забруднюючої речовини в межах ліміту, в тоннах;

Мпі – обсяг понадлімітного скиду і-тої забруднюючої речовини в межах ліміту, в тоннах;

Крб – регіональний коригуючий коефіцієнт, який враховує територіальні екологічні особливості, а також еколого-економічні умови функціонування водного господарства.

Кп – коефіцієнт кратності збору за понадлімітні скиди забруднюючих речовин, завжди дорівнює 5.

Суми збору, який справляється за розміщення відходів (Прв), обчислюється платниками самостійно щоквартально наростаючим підсумком з початку року на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів викидів, нормативів збору та визначених за місцезнаходженням цих джерел коригуючи коефіцієнтів і визначаються за формулою:

Пс =, де

Млі – обсяг скиду і-тої забруднюючої речовини в межах ліміту, в тоннах;

Мпі – обсяг понадлімітного скиду і-тої забруднюючої речовини в межах ліміту, в тоннах;

Кт – коригуючий коефіцієнт, який враховує розташування місця розміщення відходів;

Ко – коригуючий коефіцієнт, який враховує характер обладнання місця розміщення відходів;

Кп – коефіцієнт кратності збору за понадлімітні скиди забруднюючих речовин, завжди дорівнює 5.

Платники збору складають податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища і подають його до органу державної податкової служби за місцем реєстрації.