Тема 9. Закономірності та особливості розвику перехідних економік.

1. Зміст перехідного періоду до ринку.

2. Макроекономічна стабілізація перехідних економік.

1. Зміст перехідного періоду до ринку. Складнощі перехідного періоду до ринку пов’язані перш за все з спадщиною, яка залишилася від командно-адміністративної системи господарства:

1- тотальне одержавлення економічної сфери;

2- зверх монополізації ідеформованість структури економіки з дуже високою ступінню мілітаризації;

3- придушена інфляція;

4- тотальний дефіцит товарів і послуг, їх повсюдне раціонування;

5- відсутність економічої мотивації до трудової діяльності;

6- панування психології соціального утриманства більшості населення.

Як відомо, ринкове господарство передбачає функціонально взаємоповязану систему ринків товарів, праці, капіталу і ін. У звязку з цим, найважливішими цілями у перехідний період являються:

1. розвиток ринку товарів і послуг. Справжній ринок товарів і послуг – це не просто місце продажу продажу і купівлі. Справжній ринок формується в умовах становлення основних елементів ринкової системи (приватної власності і т. д.) і непередбачає тотального дефіциту товарів і послуг;

2. формування фінансового ринку. Мова йде про формування ринку цінних паперів (акцій, облігацій і інших). Фінансовий ринок – це вершина ринкової структури, дуже складний і чутливий механізм його регулювання. Перехідний період якраз і необхідний, щоб створити і апробувати такий ринок, бо без акцій, облігацій і інших цінних паперів, счасна ринкова економіка неможлива;

3. створення і регулювання ринку праці. Організація ринку праці передбачає свободу пропозиції робочої сили, свободу найму і звільнення працівників всіма роботодавцями, вільний рух зарплати і інших законних видів доходів.

В перехідний період необхідно по-новому осмислити роль держави в економіці. Тут очевидним є лише те, що пряме втручання держави в еономічну сферу повинно поступово доповнюватися і замінюватися непрямим регулюванням. Держава в умовах ринкової економіки покликана відігравати іншу роль, чим в умовах командно-адміністративної системи, можливо не меншу, а саме іншу. В перехідний період до ринку держава може здійснювати саму різну корисну для суспільства діяльність, використовуючи для цього певні свої функції, серед яких можна виділити законодавчу підприємницьку і міжнародну. Ретельно опрацьоване законодавство – могутній регулятор ринку, перетворюючи його з „дикого” в цивілізований, який засновується не тільки на взаємовигідному обміні, але і на дотриманні правових правил економічно більш слабкої сторони – звичайного громадянина, споживача, дрібного товаровиробника і т.п.

Нові закони України більш або менш адеватні особливостям теперішнього етапу розвитку суспільства, але не всі вони прийняті і не розроблений чіткий механізм їх реалізації.

2. Макроекономічна стабілізація перехідних економік. Рух від командно-адміністративної до ринкової економіки для свого успішного здійснення повинен враховувати світовий досвід у цій галузі і мати логіку. Яка сформована в 6 класичних принципах. Класичними вони є тому, що були покладені в основу економічних реформ в багатьох країнах світу, які успішно здійснили перехід від тоталітарної системи до ринкового господарства:

1 – макроекономічна стабілізація, яка означає мінімізацію дефіциту державного бюджету, припинення надлишкової грошової емісії і пільгового кредитування;

2 – лібералізація цін. Ціни формуються на основі попиту і пропозиції.

3 – приватна власність, в тому числі і в с/г, яка гарантована законом, захищає права власника і забезпечує надійність виконання господарських договорів;

4 – приватизацію державних підприємств, включаючи легалізацію права приватних осіб на створення нових підприємств, продаж більшої частини державної власності і демонополізація виробництва в різних галузях;

5 – встановлення економіки відкритого типу, включаючи вільні торгові відносини, належний захист іноземних інвестицій, надання можливостей для репатріації прибутків і конвертування гривні;

6 – обмеження прямого державного втручання в економіку.

Існують різні точки зору по питанню того, як потрібно реформувати економіку після утопічних експериментів – повільно крок за кроком, або через “шокову терапію”. Але важливо підкреслити, що всі головні дії макроекономічної стабілізації з урахуванням світового досвіду повинні здійснюватися одночасно.

Серед проблем, які вимагають термінового вирішення у процесі стабілізації економіки є скорочення темпів інфляції. На макрорівні попит і пропозиція повинні бути збалансовані. Уряду необхідно провести лібералізацію цін, після чого, через певний період часу настане рівновага ринку (Г*О=Т*Ц). Антиінфляційна політика неможлива без ліквідації бюджетного дефіциту або його мінімізації. Витрати бюджету необхідно визначати тільки на основі його доходної частини, а це тягне за собою радикальну реформу її основного інституту податкової системи.

Дефіцит бюджету можна ліквідувати не тільки збільшивши його доходну частину через податки, але і зменшивши витратну частину. Уряд повинен максимально зменшити воєнні витрати, бюджетне датування цін і різні виробничі дотації.

Соціально-політичний аспект макроекономічної стабілізації пов’язаний з тим, що будь-який уряд не зможе уникнути “непопулярних заходів” у ході досягнення бюджетної збалансованості, як важливого фактора обмеження темпів інфляції.

Макроекономічна стабілізація в перехідний період передбачає також:

1 – введення єдиного обмінного курсу валюти;

2 – введення конвертованості національної валюти;

3 – лібералізація всієї зовнішньої торгової діяльності незалежно від форм власності.

Заходи по макроекономічній стабілізації проведені неодночасно, не комплексно здатні принести більше економічної шкоди ніж користі – наприклад: лібералізація цін без сполучення з жорсткою кредитно-грошовою політикою здатна привести суспільство до гіперінфляції з її послідуючим руйнівним ефектом. Така ситуація була характерна для України в 1992-1994 роках. Часткова стабілізація економіки України здійснена в 2000-2005 роках, однак ряд важливих проблем вимагають свого вирішення найближчим часом.