Тема 2. Основні проблеми організації економіки.

1. Суспільне виробництво і види економічних ресурсів (факторів виробництва).

2. Взаємодія і розвиток факторів виробництва.

3. Ефективність економіки. Крива виробничих можливостей (КВМ).

4. КВМ і перспективи економічного зростання.

5. Основні моделі економічних систем.

1. Суспільне виробництво і види економічних ресурсів. Виробництво – цілеспрямована діяльність людей направлена на задоволення їх потреб. Процес виробництва здійснюється не ізольованими суб’єктами господарства, а в суспільстві і по цій причині виробництво ми називаємо суспільним.

Сучасне розуміння процесу виробництва включає в себе створення як матеріальних благ і послуг так і нематеріальних благ і послуг. Відповідно розрізняють матеріальне виробництво (промисловість, с/г, транспорт) і нематеріальне виробництво (охорона здоров’я, освіта, культура та ін.).

У суспільному виробництві існують 2 фундаментальні факти, які утворюють основу економічної теорії і по суті охоплюють всі проблеми економіки:

1. матеріальні потреби суспільства є безмежні і незадовольнимі;

2. економічні ресурси є обмежені або рідкісні.

Економічні ресурси або фактори виробництва – це всі природні, людські і вироблені людиною ресурси, які використовуються для виробництва товарів і послуг.

Економічні ресурси підрозділяються на слідуючи категорії:

• матеріальні ресурси (земля або сировинні матеріали, капітал);

• людські ресурси (праця, підприємницькі здібності).

Економічні ресурси підрозділяються на слідуючи види:

• земля. До цього поняття відносяться всі природні ресурси, які використовуються у виробничому процесі (с/г угіддя, ліси, корисні копалини, водні ресурси);

• капітал. Поняття “капітал” або “інвестиційні ресурси” охоплює всі вироблені засоби виробництва. засоби виробництва складаються із засобів праці (машини, інструменти, механізми) і предметів праці (сировинні матеріали). Процес виробництва і нагромадження засобів виробництва називається інвестуванням. Термін “капітал” не включає гроші. Реальний капітал – інструменти, машини, інші виробничі обладнання – це економічні ресурси. Гроші таким ресурсом не являються;

• праця. Це фізичні і розумові здібності людини, які вона використовує у виробництві товарів і послуг;

• підприємницькі здібності. Це особливий вид людського ресурсу, зміст якого розкривається через 4 взаємопов’язані функції підприємця:

1. підприємець бере на себе ініціативу з’єднання ресурсів землі, капіталу і праці в єдиний процес виробництва товарів і послуг;

2. підприємець приймає основні рішення у процесі ведення бізнесу, які і визначають курс діяльності підприємств;

3. підприємець – новатор, який прагне вводити нові виробничі технології або нові форми організації бізнесу;

4. підприємець – це людина, яка йде на ризик. Він ризикує не тільки своїм часом, працею і діловою репутацією, але і вкладеними у виробництво засобами.

Чотири великих групи економічних ресурсів надаються підприємствам в обмін на грошовий доход. Доход отриманий від надання землі називається рентою, капітал – відсотком, праця – зарплатою, підприємницькі здібності – прибутком.

Найбільш природне багатство України – чорнозем, вони займають біля 65% території України і складають біля 30% світового банку чорноземів. В Україні наявна потужна мінерально-сировинна база. В її надрах є великі поклади вугілля, залізної і марганцевої руди, значні поклади сірки і солі, не вистачає природного газу, нафти, лісу.

2. Взаємодія і розвиток факторів виробництва. Взаємодія основних факторів передбачає урахування трьох взаємопов’язаних економічних проблем, які суспільство так чи інакше повинно розв’язати:

1. – що виробляти?

2. – як виробляти?

3. – для кого виробляти?

Якщо б ресурси не були обмежені і можна було б виробляти будь-який товар у необмеженій кількості або якщо б матеріальні потреби людей були б повністю задовольнимі у виробництві, проблем “що, як і для кого виробляти” не виникало б.

Фактори виробництва взаємодіють в динаміці через технологію організації виробництва. Технологія відображає взаємодію між основними факторами виробництва, показує, як під дією НТП змінюється виробництво, його механічні, хімічні, фізичні властивості. Організація виробництва забезпечує єдність, злагодженість і взаємодію функціонуючих у виробництві факторів. Це досягається через такі форми організації, як спеціалізація і кооперування.

Спеціалізація – постійне виконання людиною одного й того ж виду роботи. Орієнтація суспільства на спеціалізацію сьогодні набула грандіозних масштабів, само забезпеченість породжує неефективність.

Переваги спеціалізації:

1. спеціалізація дозволяє індивідам використати переваги, які виникають із відмінностей у здібностях і майстерності людей;

2. якщо людина віддає весь час одній справі, вона скоріше оволодіває необхідною майстерністю;

3. спеціалізація звільняє людину від втрат часу, який неминуче виникає при зміні різних видів робіт;

4. спеціалізація бажана також і на регіональному і міжнародному рівні.

Недоліки спеціалізації:

1. монотонність роботи, яка негативно впливає на здоров’я людини;

2. спеціалізація і кооперація безпосередньо пов’язані одна з одною;

3. високий рівень спеціалізації веде до більшої залежності від інших виробників по кооперації.

Кооперація – форма організації праці, при якій значна кількість людей спільно приймають участь в одному або різних, але пов’язаних між собою процесах праці.

З розвитком виробництва змінюється характер взаємодії факторів виробництва. все більшого значення набуває енергія і інформація. Проблема енергетичного забезпечення виробництва висувається сьогодні на перший план. Для економіки України ця проблема надзвичайно актуальна.

НТР в якості обов’язкового виробничого процесу висунуло інформацію. Вона необхідна, як умова роботи сучасних машин, підвищення якісно-кваліфікаційної робочої сили і як необхідна передумова успішної організації самої системи виробництва. під впливом НТР швидкого розвитку набула виробнича інфраструктура (транспорт, зв'язок, енергетичне і інформаційне обслуговування) і соціальна інфраструктура (освіта, охорона здоров’я, житлово-комунальне господарство). Інфраструктура сприяє взаємодії і розвитку факторів виробництва.