Балансовий прибуток

Альтернативні теорії визначення капіталу

Класична політекономія

(А. Сміт, Д. Рікардо)

Капітал – засоби виробництва

С. Фішер, Р. Дорнбуш,

Дж. Робінсон

Капітал – це гроші (“сума грошей”, “цінні папери”, “фінансовий капітал”)

Чиказька школа

(Ф. Махлуп)

Капітал – це знання, навички людини, його енергія, що використовуються у виробництві товарів і послуг

Австрійська школа

(Бем-Баверк)

Капітал – це час, як самостійний фактор, що створює доход. Доход є винагородою за відмову від задоволення особистих потреб сьогодні заради майбутнього.

Ціна капіталу – процент, не залежно від того, отримує його промисловець у вигляді підприємницького доходу чи власник позичкового капіталу.

Позичковий капітал - грошовий капітал, що надається у позику і приносить доход у формі процента

джерела позичкового капіталу

- фонд амортизації до його залучення на потреби виробництва;

- фонд заробітної плати в проміжках між термінами її виплати;

- фонд нагромадження капіталу до досягнення розміру необхідного для реалізації визначних технічних проектів по розширенню виробництва;

- тимчасово вільні грошові заощадження населення та ін.

Результативністю його застосування є

норма (ставка) позичкового проце6нта (N)

доход від позики

N = --------------------------  100

величина позики

Фактори, що визначають ставку позичкового процента

• співвідношення попиту і пропозиції позичкового капіталу;

• верхня межа норми процента – середня норма прибутку, що склалася в економіці;

• рівень інфляції, зростання якого збільшує ставку процента і зумовлює зниження величини попиту на позичковий капітал;

• інфляційні очікування, які передбачають оцінку не лише поточної ситуації на грошовому ринку, а й її перспективних змін;

• політика центрального банку, спрямована на стабілізацію рівнів процентних ставок комерційних банків.

Рента – економічна форма реалізації власності на ресурси з фіксованою пропозицією

Різновиди ренти

Доход власника грошей (рантьє), наданих у позику

Земельна рента як доход власника землі

Рентні платежі державі за використання більш багатих родовищ корисних копалин

Доход власників житла, що здається в оренду

Вихідна умова для утворення земельної ренти

1. Власність на землю, різні ділянки якої значно відрізняються за своєю родючістю та розташуванням відносно ринків збуту.

2. Власник землі отримує ренту незалежно від того чи він сам її обробляє, чи надає в оренду.

Оренда землі

Орендна плата

Форма землекористування, за якої власник землі передає земельну ділянку на деякий термін орендарю для господарського використання за певну винагороду

Сума грошей, яку орендар сплачує землевласнику за дозвіл застосовувати власний капітал на його землі

Структура орендної плати

Орендна плата

=

Рента (R)

+

Процент на раніше вкладений капітал

+

Амортизація споруд, зведених раніше на земельній ділянці.

R S

R1

D1

R2

D2

R3

D3

Q землі

D4

Підвищення попиту на землю з D2 до D1 зумовить зростання ренти з R2 до R1.

І навпаки, скорочення попиту з D2 до D3 викличе зменшення ренти від R2 до R3.

Якщо попит буде незначним відносно пропозиції, то земля виступатиме як “безкоштовний товар” (крива D4).

Монополія на землю як об’єкт

господарювання

Сутність

У сільському господарстві кількість кращих і середніх земель обмежена і не може бути збільшеною довільно. Саме тому землекористувачі кращих і середніх земельних ділянок мають своєрідну монополію на землю як об’єкт господарювання

Наслідки

Диференційна рента І

Приводить до того, що суспільна ціна виробництва сільськогосподарських продуктів визначається умовами виробництва на гірших землях. Внаслідок цього праця, застосована до кращих земель, дає надприбуток, який привласнюють власники землі у формі диференційної земельної ренти.

Диференційна рента ІІ

Виражає відмінності в ефективності послідовних капіталовкладень в одну й ту саму земельну ділянку і відображає інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва. До завершення строку орендної угоди диференціальна рента ІІ привласнюється орендарем.

Від продажу землі її власник хотів би мати таку суму, яка, будучи покладена в банк, давала б йому доход не нижчий, ніж рента. В іншому випадку йому вигідніше віддавати землю в оренду й одержувати земельну ренту.

Тобто ціна землі є нічим іншим, як капіталізованою земельною рентою.

R

Ціна землі = ----------- х 100

i

Де R – розмір річної ренти

і – ставка позичкового процента

ДОХОД = СПОЖИВАННЯ + ЗАОЩАДЖЕННЯ (Yd = C + S)

Особисте споживання

Особисте заощадження

Використання благ з метою задоволення особистих потреб.

Загальна кількість благ, куплених і спожитих домогосподарствами протягом деякого періоду.

Та частина доходу, яка в поточному періоді не споживається.

Заощадження означають скорочення споживання.

Фактори споживання і заощадження

Суб’єктивні

Психологічна схильність людей до споживання

MPC = ΔC / ΔYd

Де: MPC – гранична схильність до споживання

ΔC – зміна обсягу споживання

ΔYd – зміна обсягу доходу розпорядження (Yd = Y – T)

Психологічна схильність людей до заощадження.

MPS= ΔS / ΔYd

Де: MPS – гранична схильність до заощадження

ΔS – зміна обсягу заощадження

ΔYd – зміна обсягу доходу розпорядження

MPC + MPS = (ΔC / ΔYd) + (ΔS / ΔYd) = (ΔC + ΔS) / ΔYd = ΔYd / ΔYd = 1

Об’єктивні

1) рівень доходу після сплати податків (Y – T);

2) запаси багатства та наявні засоби (ліквідні активи);

3) особиста заборгованість;

4) очікуваний майбутній дохід;

5) рівень цін; тощо.

Види видатків

Характеристика видатків

Приклади

Видатки на товари щоденного вжитку

Видатки на споживчі товари зі сподіваним терміном використання до трьох років.

Продукти харчування, переважна частина одягу, канцтовари, пальне для автомобіля тощо.

Видатки на товари тривалого користування

Видатки на товари, сподіваний термін використання яких перевищує три роки .

Телевізор, холодильник, меблі, легковий автомобіль.

Видатки на послуги

Оплата житла та інших комунальних послуг, освітніх послуг, послуг транспорту тощо.

Структура сімейних доходів за напрямками використання

Закон Енгеля

• харчування;

• придбання одягу та взуття;

• придбання товарів тривалого користування;

• соціально-культурні та побутові послуги;

• комунальні послуги;

• транспорт;

• заощадження;

• інші видатки.

У міру зростання доходів сім’ї загальне споживання благ збільшується, але у різних пропорціях та структурних співвідношеннях: із зростанням доходів знижується питома вага витрат на харчування, частка витрат на одяг, зазнають незначних змін витрати на житло та комунальні послуги, суттєво зростає питома вага на задоволення культурних та інших нематеріальних потреб.