План семінарського заняття:

1. Сутність релігії та її структура. Віра як основний духовний компонент релігії.

2. Основні функції релігії в житті людини та суспільства.

3. Мистецтво як специфічна форма духовно-практичного освоєння світу.

4. Роль мистецтва в житті людини та суспільства.

5. Основні види мистецтва.

Тематика рефератів та повідомлень:

1. Релігія та її місце в системі культури.

2. Віра в духовному житті людства.

3. Релігія й наука: відмінності між релігійним та науковим сприйняттям світу.

4. Релігійні сюжети та образи в літературі та мистецтві.

5. Функції релігії в житті людини та суспільства.

6. Архітектура як вид мистецтва: художня мова архітектури.

7. Живопис як вид мистецтва.

8. Музика як вид мистецтва.

9. Театральне мистецтво.

10. Художня література як вид мистецтва.

Індивідуальні завдання для самостійної роботи:

1. Проаналізуйте сутнісні характеристики релігії.

2. Проаналізуйте, чим відрізняється релігійна і нерелігійна віра.

3. Яка з відомих Вам складових релігії – віра, віровчення, культ, організація – є визначальною? Чому Ви так вважаєте?

4. Дайте аналіз засад та передумов становлення релігії.

5. Яка принципова різниця в поглядах на походження релігії представників світської науки і віруючих людей? Аргументуйте свою відповідь.

6. Проаналізуйте, як здійснюється вплив релігії на історичні події в суспільному житті.

7. Проаналізуйте основні концепції походження мистецтва.

8. Охарактеризувати роль мистецтва в житті суспільства та людини.

9. Проаналізуйте, в чому проявляється соціальна сутність мистецтва.

10. Дайте характеристику Вашого улюбленого виду мистецтва і аргументуйте свій вибір.

11. Проаналізуйте, які соціальні функції мистецтва найбільш актуальні в сучасному суспільстві.

12. Зіставити підходи до дійсності мистецтва і науки.

Тема 3. Проблеми культурогенезу

Зміст теми: 1. Концепції походження культури. 2. Теорії культурних змін.

Одним із загальновизнаних видів соціальної та історичної динаміки культури є культурогенез. Культурогенез, тобто початок зародження і розгортання культури, починається з того моменту коли під впливом певних факторів у психіці первісної людини відбулися якісні зміни. Ці зміни проявилися, насамперед, в тому, що окремі важливі аспекти існування людини перестали підкорятися універсальним природним законам та керуватися виключно інстинктами. Тобто первісна людина почала виходити за межі інстинктивного тваринного способу буття. Почався процес самоусвідомлення та самовизначенності людини у світі природної необхідності. Це знайшло вираження в першій кльтурній опозиції «Я- Інше», або «Я- не-Я». Свідомість, усвідомлене ставлення до світу стали визначальними характеристиками людини. Наступними кроками культурного поступу людства стали мова та накопичення і передача знань про світ. Отже, можна сказати, що культура стала своєрідним виявом самостійності людини по відношенню до світу природи.

Сутність культурогенезу виражається в процесі постійного саморозвитку культури, що здійснюється внаслідок трансформації вже існуючих форм і систем та шляхом народження нових феноменів, які не існували в культурі раніше. Культурогенез не вичерпується лише фактом виникнення культури, це процес постійного розвитку та модернізації культурних феноменів.

Структурно в культурогенезі можна виділити декілька компонентів: генеза культурних форм; моделювання історико-культурного процесу; формування нових культурних систем, що утворюються людськими спільнотами; історичні типи культурних систем, які різняться специфічними ціннісними орієнтаціями та нормами.

Слід зауважити, що проблеми історичної генези культури та її окремих вузькоспеціалізованих галузей вивчали історики, соціологи, етнографи, археологи та інші дослідники, проте загальна теорія культурогенезу стала предметом наукового дослідження відносно недавно.

Однією із найбільш складних проблем, що пов’язана із культурогенезом, є проблема походження культури. Вона розроблялась багатьма теоретиками культури, серед яких – Г. Спенсер, Л. Морган, Е. Тейлор, Дж. Фрезер, З. Фрейд, Ф. Енгельс, К. Маркс, Й. Хейзінга та інші.- Незважаючи на принципову несхожість методологічних установок та загальнотеоретичних положень, всі теорії об’єднує бажання дати відповідь на питання: Що стало причиною культурогенезу?, Як в природному світі виник якісно новий феномен – культура? Що може розглядатися в якості першоджерела культури?”

Аналізуючи можливі причини культурогенезу, більшість дослідників дотримуються думки, що його основною причиною є потреба в адаптації пралюдської спільноти до динамічних умов її природного існування. Процес адаптації здійснюється шляхом створення нових форм діяльності людей та соціальної взаємодії.

Стосовно питання про першоджерело, механізми утворення і сутність культури в культурології сформувалося справжнє розмаїття теорій: психологічні, антропологічні, соціокультурні. Незважаючи на глибину теоретичних обґрунтувань, жодна із існуючих теорій не отримала статусу загальновизнаної. До кола найбільш відомих можна віднести трудову, психоаналітичну та ігрову концепції походження культури.