- •Передмова
- •Розділ і. Теоретико-методологічні основи культурології
- •Тема 1. Культурологія як галузь наукового знання
- •Історія становлення культурологічної думки
- •Основні культурологічні категорії
- •Поліфункціональність культури
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 2: Релігія та мистецтво в системі культури
- •Релігія в соціокультурній системі суспільства
- •Основні структурні елементи релігії
- •Специфічні риси мистецтва як духовної сфери суспільного життя
- •Соціокультурні функції мистецтва
- •Види мистецтва та основні художньо-стильові напрямки
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та повідомлень:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •1. Проаналізуйте сутнісні характеристики релігії.
- •Тема 3. Проблеми культурогенезу
- •Концепції походження культури
- •Теорії культурних змін
- •Еволюціоністські теорії культурного розвитку
- •Циклічні теорії культурного розвитку
- •Класичні теорії цивілізацій
- •Хвильова модель культурного розвитку.
- •Нелінійна схема культурно-історичного розвитку
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 4: Типологія культури
- •Поняття культурної типології
- •Основні варіанти типології: формаційна, цивілізаційна, релігійна, регіональна,
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів і доповідей
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Розділ іі. Історичні етапи становлення та розвитку культури
- •Тема 5: Первісна культура
- •Загальна характеристика та хронологічні рамки первісної культури
- •Характерні риси свідомості первісної людини
- •Особливості первісного мистецтва
- •Виникнення та особливості первісних вірувань
- •Ранні форми релігії
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 6. Давні цивілізації Сходу
- •Загальна характеристика давніх цивілізацій
- •Культура Давнього Єгипту
- •Релігійні уявлення давніх єгиптян
- •Цивілізація Давньої Месопотамії
- •Релігії народів Дворіччя
- •Зороастризм – стародавня релігія Ірану
- •Іудаїзм – національна монотеїстична релігія
- •Культура Давнього Китаю та Давньої Індії
- •Конфуціанство – національна релігія Китаю
- •Специфіка індуїзму як національної релігії Індії
- •Буддизм
- •Буддійський культ
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •1. Проаналізувати концепцію „осьового часу” (за роботою к.Ясперса „Смысл и назначение истории»).
- •Тема 7. Антична культура
- •Особливості становлення античної культури
- •Особливості культури Давньої Греції
- •Релігія Давньої Греції
- •Культура елліністичної епохи
- •Культура Давнього Риму
- •Релігійні вірування давніх римлян
- •Античне мистецтво
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 8. Культура Середньовіччя
- •Соціокультурні характеристики людини Середньовіччя
- •Основні субкультури середньовічного суспільства
- •Виникнення та еволюція християнства
- •Мистецтво європейського Середньовіччя
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 9. Культура Відродження
- •Характерні риси ренесансної культури: антропоцентризм, гуманізм
- •Реформація
- •Суперечливість Ренесансної культури
- •Мистецтво Відродження
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 10. Культура Нового часу.
- •Соціально-економічні та наукові передумови формування культури Нового часу
- •Ціннісно-світоглядні орієнтири людини Нового часу
- •Основні мистецькі напрями Нового часу
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів і доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 11. Кризові явища в культурі кінця XIX- початку хх століття
- •Криза як культурне явище
- •Тема “кризи культури” в культурологічній думці
- •Суперечливий характер розвитку науки та техніки як один з чинників кризових явищ в культурі
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •7. Роль інформаційних технологій в розвитку людства та суспільства. Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 12. Культура Новітньої епохи
- •Особливості сучасного культурного розвитку на зламі хх-ххі століть
- •Мистецтво Новітньої епохи
- •Постмодерністський поворот другої половини хх століття
- •Проблема діалогу культур в контексті сучасних глобалізаційних процесів
- •Список рекомендованої літератури Загальна довідкова і навчальна література:
- •Додаткова література до окремих тем: До теми і: Культурологія як галузь наукового знання:
- •До теми 2: Релігія та мистецтво в системі культури
- •До теми 3: Проблеми культурогенезу
- •До теми 4: Типологія культури
- •До теми 5: Первісна культура
- •До теми 6: Давні цивілазації Сходу
- •До теми 7: Антична культура
- •До теми 8. Культура Середньовіччя
- •До теми 9. Культура Відродження
- •До теми 10. Культура Нового часу
- •Глосарій
- •Мистецтво
- •41. Вставте пропущене слово:
- •43. Вставте пропущене слово у характеристику п.Сорокіним певного типу культури:
- •46. У синергетиці розглядаються особливі точки – біфуркації, в яких:
- •47. Що є умовою самоорганізації системи відповідно до ідей синергетики?
- •48. Хаос у синергетиці розуміється як:
- •50. П. Сорокін розробив теорію „хвилеподібної динаміки культур”. У чому вона полягає?
- •52. Хто є автором теорії пасіонарності?
- •53. Вставте пропущене слово в характеристику культури о.Шпенглером:
- •56. Як називається твір німецького філософа та історика о.Шпенглера, в якому він викладає свої погляди на культуру?
- •244. Наймолодшою зі світових релігій вважають:
- •245. Як називали священну війну ісламу з невірними?
Тема 11. Кризові явища в культурі кінця XIX- початку хх століття
Зміст теми: 1. Криза як культурне явище. 2. Тема “кризи культури” в культурологічній думці. 3. Суперечливий характер розвитку науки та техніки як один з чинників кризових явищ в культурі.
Криза як культурне явище
Європейська культура кінця ХІХ - початку ХХ століття характеризується існуванням значного кола проблем, які зародилися ще в попередній період. Розвиток капіталістичного виробництва призвів до кардинальних змін політичного, соціального та загальнокультурного рівня, що знайшло своє відображення в розвитку європейської культури. В духовному плані ХІХ ст. можна назвати століттям контрастів: з одного боку, розквіт та зрілість духовної культури, з іншого - духовне зубожіння суспільства, усвідомлення наявності кризових моментів. Розумно організовані держава та суспільство, суд, церква та інші соціальні інститути привели до цивілізації освіченої, технічно оснащеної, комфортної, але, на жаль, бездуховної, безжальної та аморальної.
Традиційно в культурологічній теорії під кризою розуміють порушення балансу в структурній упорядкованості локальної соціокультурної системи, що спричиняє неможливість узгодженої роботи її різних підсистем та компонентів. Це веде до деградації нормативно-регулятивних функцій культури та її поступової руйнації. Кризова ситуація в культурі може бути викликаною як внутрішніми, так і зовнішніми причинами, що зумовлюють руйнацію соціокультурної системи в цілому. До зовнішніх причин можна віднести:
– значні за характером зміни природнокліматичних умов в зоні, де розташована культура;
– зовнішня агресія, коли культура–завойовник не тільки встановлює своє політичне правління, а й намагається змінити культурну традицію.
В результаті таких дій в культурі відбуваються значні зрушення в стереотипах свідомості та поведінці людей, девальвація традиційних цінностей та норм, починає руйнуватися система соціально інтегруючих мотивацій, функціональних взаємодій між людьми; спільнота починає перетворюватися в хаотичну масу індивідів, що самостійно переживають кризову ситуацію, все менше дотримуючись норм виживання.
До внутрішніх причин належать:
– політична криза в суспільстві, що значно погіршує функціонування інститутів регуляції, зумовлює деградацію консолідуючої ідеології;
– економічна криза, що веде до значних змін в характері соціальних інтересів та потреб людей;
– неефективність процесів соціокультурної модернізації, коли спільнота опиняється в ситуації, в якій попередні нормативно-ціннісні регулятори культури вже не актуальні, а нові не сформувались або ще не почали функціонувати на повну силу.
Наслідки кризи в культурі можуть бути різними в залежності від сукупності конкретно-історичних факторів, що її викликали. В окремих випадках криза веде до повної руйнації культури, як, наприклад, у випадку загибелі Римської імперії в IV-V ст.; в інших ситуаціях культура знаходить резерв для мобілізації та відродження всіх механізмів соціокультурної системи.
Сутність кризи – переоцінка і зміна складових духовно-змістовного ядра культури. З одного боку, вона здатна паралізувати культурну динаміку, викликати хворобливі, болісні феномени. Це може привести до краху культури в її колишньому вигляді. Але криза часто пов’язана із самопізнанням, самоідентифікацією культури, можливостями її внутрішнього розвитку. Ось чому, як свідчить світова практика, дуже часто кризові явища народжують нову культуру.
Шляхи виходу з кризової ситуації, як показує історія світової культури, досить різноманітні, проте є низка необхідних умов, без дотримання яких побороти кризу не можна:
– наявність критичної маси населення, що кровно зацікавлена в збереженні тих чи інших форм своєї соціальної структури;
– формування нової консолідуючої ідеології (чи оновлення традиційної), де досить чітко сформульовано культурні цілі.
Отже, криза є одним із етапів в розвитку будь-якої культури. Визнаючи можливість повного знищення культури, слід сказати, що кризова ситуація в культурі зумовлює процес розкриття її внутрішніх резервів та потенціалів. За таких умов є можливим народження нової культурної парадигми.