2. Стрільба гладкостінної артилерії

2.1 Заряджання знарядь

Знаряддя до кінця XV в. не риси наперед приготованих зарядів. При заряджанні з казни заряд насипався в окрему камору і в камору потім вставлялася дерев'яна пробка. В знаряддях, що заряджають з дула, заряд відмірявся шуфлою (рис. 2.7-3) і на ній досилався до дна каналу, Потім шуфла поверталася на 180? і злегка струшувалася, щоб висипався з неї весь порох.

Для отримання належної величини заряду це повторювалося кілька разів. По деяких вказівках заряд в довгих безкамерних знаряддях Повинен займати по довжині каналу 3 калібри. Заряд прибивався прибійником до тих пір, поки не показувався із запального каналу. Потім досилалася дерев'яна втулка довжиною в 1 калібр. Снаряд вільно укочувався в канал

ствола або. його досилали прибійником і зазори між снарядом і каналом забивалися навощеним або смоленим мотузком за допомогою дерев'яних клинів.

При заряджанні розжареними ядрами вслід за зарядом досилався пиж з дерева або ганчірок, а потім пижі з мокрих ганчірок, дерну і потім вже ядро. Зазори не забивалися вірьовками з побоювання, що за час цієї роботи може відбутися постріл.

При заряджанні градом (шматками каменя, заліза) на дерев'яну втулку накладалося каміння, яке іноді розділялося на шари глиняними пижами.

Незабаром в ці прийоми заряджання були внесені зміни, а саме, канал знаряддя заздалегідь пробанював банником (рис. 2.7-1), колодка якого була покрита овчиною. Потім досилали шуфлою першу частину заряду, прибивали прибійником потім досилали наступні порції заряду. Дославши пиж, пробанивали знаряддя, щоб зняти порох, який міг прокидатися на стінки каналу і не був зібраний пижем, і потім вже досилали снаряд, обернутий промасленими ганчірками і паклею. Заряджання вимагало багато тривалих, операцій, а тому, скорострільність була дуже невеликою. Є свідчення, що з крупних знарядь під час облог ледве встигали зробити 4 постріли в день.

Проте ця вказівка не повно, мабуть по ходу справи і не вимагалося частіше стріляти.

З XV в. заряди поміщаються в картузах з якої-небудь тканини (1), паперу або пергаменту.

Із застосуванням картузів відпали деякі дії по зарядження знарядь (прибивание зарядів, досилання втулок, пробанивание після цього каналу), що звичайно спричинило за собою значне збільшення скорострільності. Але саме ця обставина - збільшення скорострільності - приводило до повернення до старих прийомів заряджанні шуфлою, щоб зменшити

витрату пороху і його. Додалися прийоми опудрення трубок м'якоттю з мякотниці і проколювання заряду протравником для більш легкого запалювання

заряду.

В іншому прийоми заряджання збереглися, як описано, до введення нарізної артилерії.

Картуз з паперу виготовлявся так: папір намотували на оправку. Заряджання вимагало багато тривалих, операцій, а тому, скорострільність була дуже невеликою. Є свідчення, що з

крупних знарядь під час облог ледве встигали зробити 4 постріли в день.

Проте ця вказівка не повно, мабуть по ходу справи і не вимагалося частіше стріляти.

З XV в. заряди поміщаються в картузах з якої-небудь тканини (1), паперу або пергаменту.

Із застосуванням картузів відпали деякі дії по зарядження знарядь (прибивание зарядів, досилання втулок, пробанивание після цього каналу), що звичайно спричинило за собою значне збільшення скорострільності. Але саме ця обставина - збільшення скорострільності - приводило до повернення до старих прийомів заряджанні шуфлою, щоб зменшити

витрату пороху і його. Додалися прийоми опудрення трубок м'якоттю з мякотниці і проколювання заряду протравником для більш легкого запалювання

заряду.

В іншому прийоми заряджання збереглися, як описано, до введення нарізної артилерії.

Картуз з паперу виготовлявся так: папір намотували на оправку циліндрової форми і склеювався. Після просушування зніриси і приклеювали дно. В готову гільзу насипали заряд, вкладали паклю і потім шпігель. У виїмку шпігеля вкладали снаряд і прив'язували його до гільзи. Картузи з матерії проклеювалися спеціальним клеєм для запобігання пороху від того, що відволожується.