1.4. Естетичні вимоги

Будь-який виріб поряд з високими технічними показниками, повинен відповідати існуючим вимогам зовнішнього оформлення. Зовнішнє оформлення, що створює естетичне сприйняття виробу, забезпечується в процесі виконання художньо-конструкторських робіт. Загальна номенклатура виробів та їх складових частин, що підлягають художньо-конструкторській розробці, номенклатура розробляється документації та вимоги до них встановлюються в нормативно-технічних документах. Розробник проводить оцінку креслень деталей і складальних одиниць, які підлягають художньо-конструкторській розробці Зовнішня поверхню виробу є основним об'єктом, що створює естетичне сприйняття виробу. Відпрацювання зовнішньої форми виробу може мати ефект, якщо керуватися наступними вимогами: загальний конструктивний стиль окремих вузлів повинен створювати гармонійну, продуману конструкцію виробу. У конструкції виділяють горизонтальні чи вертикальні лінії, які вирішують проблеми пропорції окремих частин. Естетичний аспект цілісності в архітектурі, полягає в тому, щоб створити власну конструктивну граматику формоутворення для об'єднання відомостей про масштаб, форму і колір з метою повідомлення, які "будучи адресовані до почуттів, з'єднають людину з людиною тісніше, ніж слова" . А для цього необхідно знайти і "затвердити візуальний" ключ ", що використовується і розуміється всіма як об'єктивний загальний знаменник форми". Чим більше пошириться цей спосіб візуальної комунікації, тим досконаліше стане загальне розуміння. Можна зробити висновок, що можна здійснити соціально-естетичний синтез без революційної ломки існуючих суспільних відносин шляхом естетичного виховання архітекторів і дизайнерів, вироблення у них здатності цілісного бачення, вироблення "багатоскладового розуму", створення "конструктивної граматики" з візуальним ключем, який повинен розумітися всіма як загальний знаменник форми. Люди, виховані в цьому дусі, навчаться правильному плануванню, взаєморозуміння, створять міжнародний стиль і здійснять на ділі соціально - естетичну цілісність. Така естетична цілісність досягається через узгодженість конструктивно-упорядкованого шару з образним, планувально-просторової структури, з об'ємно-просторовим виглядом через вираження в них узагальнюючого емоційного мотиву.

Обробка та фарбування каркасу павільйону має велике значення у створенні естетичного сприйняття. Щоб колір, раціонально виглядав на поверхні каркасу, повинен відповідати його конструктивним особливостям. Кожна людина індивідуальна, і тому готового рецепту по поєднанню і вживанню кольору немає. В кожному випадку потрібно знаходити особливі нюанси, керуючись загальноприйнятими положеннями. Згідно до естетичних вимог, колір є однією з найважливіших складових будь-якого проекту. Світлі тони створюють враження легкості. Для вирішення художньо-конструкторських завдань розробка ведеться на всіх стадіях створення зупинки автобусного павільйону. Але сприйняття кольору відбувається не тільки зором ,але й підсвідомістю. Загальновідомо, що колір впливає на емоційний стан людини, на його настрій і працездатність, і навіть на теплові відчуття. Кольорами автопавільйону служать зелений та природний колір деревини породи «Бук»,тобто світло помаранчевий.[7]

Помаранчевий - це другий колір спектра, що знаходиться між червоним і жовтим і включає в себе обидва ці кольори. Тому йому притаманні їх основні характеристики: пристрасть та активність червоного і спокій і життєрадісність жовтого. Помаранчевий - це колір свята, асоціюється з новорічними мандаринами, сонячним пляжем, феєрверком. Помаранчевий колір сприяє поліпшенню настрою, здатний візуально наближати об'єкти. Від жовтого помаранчевому дісталося інша властивість: створювати відчуття благополуччя і щастя.[10]

На стадії технічного завдання розробляються вихідні дані для художньо-конструкторської розробки, що містять вимоги технічної естетики, до декоративно-конструкційних матеріалів, до технології обробки. На стадії технічної пропозиції проводиться: збір і вивчення вихідних проектних даних, включаючи інформаційні і патентні матеріали; функціональний, соціологічний, естетичний, ергономічний, технологічний і соціально - економічний аналізи вироби - прототипу і аналогів; дослідження передбачуваних умов виготовлення і експлуатації (споживання) виробу, що розроблюється; визначення варіантів художньо – конструкторського ергономічного і кольорових рішень; визначення декоративно –конструкційних матеріалів і технології обробки; вибір основного (основних) варіанту художньо - конструкторського, ергономічного і кольорового рішення. На стадії ескізного проекту проводиться: розробка художньо-конструкторського та ергономічного рішень; розробка додаткових варіантів кольорового рішення; деталізацію декоративно-конструкційних матеріалів і технології обробки. На стадії технічного проекту проводиться: остаточна розробка художньо - конструкторського та ергономічного рішень; оцінювання загального враження художньо - конструкторської розробки.

У ході виконання, розробляється відповідна художньо-конструкторська документація. До неї відноситься художньо-конструкторський загальний вигляд, що відображає зовнішній вигляд автобусного павільйону, його загальну композицію, геометрію і кольорове вирішення окремих елементів. Ергономічна схема відображає зв'язку елементів і параметри системи «людина-виріб-середовище».

З метою забезпечення ефективності розробки виконують художньо-конструкторські зразки, моделі та макети. Художньо-конструкторська модель - це зразок, який би попереднє формування об'ємно-просторового рішення виробу. Художньо-конструкторським макетом є зразок, який максимально відповідає остаточного об'ємно-просторового і кольорового рішенням автобусного павільйону.

Оцінка автобусного павільйону за естетичними показниками є складовою частиною оцінки технічного рівня та якості промислової продукції. Естетичні показники автобусного павільйону включають в себе наступні підгрупи: інформаційну виразність, раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання і стабільність товарного виду.

В умовах масового випуску продукції одна і та ж форма повторюється багато разів, причому технологія не дозволяє або ускладнює вносити в об'ємно-просторову форму нюанси. Для того, щоб надати виробу привабливість, узагальнюється форма, для чого, по-перше, виявляється логіка естетичної будови самої речі і, по-друге, враховуються норми естетичного сприйняття даного часу. Обидва ці моменти отримують загострений вираз у зовнішній формі виробу, в результаті чого виникає легко пізнаваний образ виробу, як вираз його типових особливостей .