- •Питання №1. Два класи задач при дослідженні і створенні електромеханічних систем. Питання №2. Поняття і визначення моделі і процесу моделювання.
- •Питання №3. Основні задачі і моделі класичної електромеханіки.
- •Питання №13. Поняття генетичної інформації.
- •Питання №14. Поняття генетичної моделі та її визначення. Природа генетичних моделей.
- •Питання №15. Принцип кодування генетичної інформації. Структура і властивості генетичного коду.
- •Питання №16. Основні функції універсального коду.
- •Питання №17. Методика ідентифікації генетичного коду за заданим ем-об’єктом.
- •Питання №18. Поняття генетичної інформації. Інваріантність генетичної інформації первинного джерела поля.
- •Питання №19. Структура і основні властивості системної генетичної моделі.
- •Питання №20. Правило супідрядності в структурі генетичної моделі (генетична і фізична природа).
- •Питання №21. Періодичність структури системної генетичної моделі електромагнітних елементів.
- •Питання №22. Принцип топологічної інваріантності первинних джерел поля та його прояви в структурній еволюції ем-об’єктів.
- •Питання №23. Принцип парності первинних джерел поля та його прояви в структурній еволюції ем-систем.
- •Питання №24. Принцип збереження генетичної інформації і його прояви в структурній еволюції ем-об’єктів.
- •Питання №25. Поняття області існування. Метод визначення області існування класу об’єктів за заданою цільовою функцією.
- •Питання №26. Генетичні моделі мікроеволюції ем-об’єктів (поняття мікроеволюції, побудова, задачі моделювання).
- •Питання №27. Моделі макроеволюції ем-систем (поняття, побудова, задачі моделювання, підтвердження конкретності моделі).
- •Питання №28. Модель узагальненої електричної машини в періодичній структурі системної моделі.
- •Питання №29. Генетичні оператори синтезу на внутрішньовидовому рівні, та їх структурні еквіваленти.
- •Питання №30. Поняття і визначення Виду ем-систем. Класифікація Видів ем-об’єктів.
- •Питання №31. Генетична модель Виду електромеханічних систем (структура, класи задач, підтвердження коректності моделі).
- •Питання №36. Генетична модель «ідеального» гомологічного ряду ем- об’єктів.
- •Питання №37. Методи спрямованого синтезу гомологічних ем- об’єктів за заданою структурою-проторипом.
- •Питання №38. Принцип структуроутворення гібридних ем- об’єктів. Генетична модель міжвидового схрещування.
- •Питання №39. Основні класи гібридних електричних машин та їх приклади.
- •Питання №40. Рівні і моделі структурного передбачення. Подвійна природа генетичного передбачення.
Питання №27. Моделі макроеволюції ем-систем (поняття, побудова, задачі моделювання, підтвердження конкретності моделі).
Процеси видоутворення і формування родин ЕМПЕ мають значну протяжність у часі. Тому роль вихідної інформації для дослідження процесів макроеволюції ЕМС, як правило, виконують результати історичних та патентних досліджень. Вони дозволяють виявити час виникнення та описи породжувальних ЕМ-структур базових видів і отримати необхідні вихідні дані(принцип дії, цільову функцію, генетичний код ПДП) для побудови моделей макроеволюції.
Моделі макроеволюції дозволяють визначити область існування породжувальних структур, видовий склад функціонального класу ЕМС і водночас виконують прогностичну функцію щодо множини неявних видів класу.
Підтвердженням адекватності макроеволюцій них механізмів розвитку ЕМС є наявність моделі макроеволюції виникнення базових видів ЕМ родини асинхронних, еволюція яких триває уже понад 100 років.
Питання №28. Модель узагальненої електричної машини в періодичній структурі системної моделі.
Модель узагальненої електричної машини представляє собою двофазну, двообмоткову обертову ЕМ. Має ген. код ЦЛ02у.
Питання №29. Генетичні оператори синтезу на внутрішньовидовому рівні, та їх структурні еквіваленти.
Генетичний оператор схрещування
Схрещування(многогібридне, дігібридне, полігібридне)-відповідає за синтез гібридних структур та суміщених ЕМС. Використовується коли є вихідний генетичний код, їх повинно бути два і вони повинні відрізнятися породжувальною структурою. ЦЛ0.2у * ЦЛ2.0х=ЦЛ(0.2у*2.0х)
Генетичний оператор реплікації
Реплікація(хромосомна, об’єктна)- подвоєння, множення,збільшення к-сті,, трансляція.
Кр=2-двохелементна структура
Кр=3-трьохелементна
Генетичний оператор інверсії
Відтворює один з найпоширеніших механізмів генетичних мутацій в ЕМС. Інверсні структури зустрічаються на різних етапах генетичного розвитку ЕМС- від структур елементарних провідників та елементів обмоток до просторових структур на рівні ЕМПЕ.Поняття інверсії відносне, її можна розглядати лише стосовно структур, які складаються принаймні з двох взаємопов’язаних частин, одна з яких має статус основної. Симетрійна природа інверсії зумовлює два можливих її різновиди в електромагнітних структурах- просторовий і електромагнітний. Просторова інверсія зумовлена зміною порядку просторового розміщення активних частин на зворотній по відношенню до певних інваріантів структури. Поняття електромагнітної інверсії безпосередньо пов’язане з відносною зміною просторової орієнтації відповідних електромагнітних величин, вона визн. структурну будову і принцип функціонування ЕМ з інверсним рухом рухомих частин. Генетичні оператори інверсії в задачах спрямованого синтезу моделюються відповідними геометричними перетвореннями- відносного просторового повороту, або застосуванням процедури вивертання фігури навиворіт.
Генетичний оператор кросинговеру
Моделює обмін окремих ділянок електромагнітних генів на хромосомному та об’єктному рівнях розвитку ЕМ-структури. Необхідними умовами реалізації цього механізму є наявність хоча б пари хромосом, наділених дискретними генетичними ділянками, між якими можливий обмін генетичною інформацією. Дискретність хромосомного набору може бути зумовлена різницею в активному або індуктивному опорі окремих ділянок обмотки, родом або напрямком струму, порядком чергування фаз тощо. Процедура кросинговеру застосовується в комбінації з іншими генетичними операторами(схрещування, реплікації та інверсії). Структури, які є результатом кросинговеру, широко викор. в різноманітних схемах обмоток ЕМ і електр. апаратів, в керованому багато індукторному тяговому електроприводі рухомого складу на магнітному підвісі, в структурних схемах керування та живлення ел.мех. пристроїв. Залежно від множника реплікації, структурним еквівалентом якого є к-сть провідників, число фаз або паралельних гілок обмотки в схемах обмоток зустрічається подвійний, потрійний та груповий перехрест. Роль батьківських хромосом у структурах таких обмоток виконують секції, паралельні гілки або фази обмотки.
Генетичний оператор мутації
Це генетичний оператор, що моделює зміни в структурі електромагнітних хромосом, які не враховуються генетичними операторами реплікації, схрещування та кросинговеру. Оскільки генетична інформація ПДП безпосередньо пов’язана з структурними ознаками ЕМПЕ, мутації дозволяють отримати якісно нові властивості ЕМ- структури, які можуть успадкуватися в наступних поколіннях. Подвійна природа генетичного коду структур показує, що генетичні мутації можуть виникати як наслідок комбінативних змін просторової структури. Одним з найпоширеніших видів генетичної мутації є просторова інверсія. Просторові мутації інваріантні стосовно принципу дії та функціонального призначення електромех. сис-ми.Тому просторові мутації визначають також механізми формотворення інших видів ЕМ. Результатом просторових мутацій є різновиди спец. ЕМ, в яких порушена пропорція відносних геометричних розмірів рухомої та нерухомої частини машини, що часто супроводжується одночасним збільшенням кількості рухомих елементів.