- •Питання №1. Два класи задач при дослідженні і створенні електромеханічних систем. Питання №2. Поняття і визначення моделі і процесу моделювання.
- •Питання №3. Основні задачі і моделі класичної електромеханіки.
- •Питання №13. Поняття генетичної інформації.
- •Питання №14. Поняття генетичної моделі та її визначення. Природа генетичних моделей.
- •Питання №15. Принцип кодування генетичної інформації. Структура і властивості генетичного коду.
- •Питання №16. Основні функції універсального коду.
- •Питання №17. Методика ідентифікації генетичного коду за заданим ем-об’єктом.
- •Питання №18. Поняття генетичної інформації. Інваріантність генетичної інформації первинного джерела поля.
- •Питання №19. Структура і основні властивості системної генетичної моделі.
- •Питання №20. Правило супідрядності в структурі генетичної моделі (генетична і фізична природа).
- •Питання №21. Періодичність структури системної генетичної моделі електромагнітних елементів.
- •Питання №22. Принцип топологічної інваріантності первинних джерел поля та його прояви в структурній еволюції ем-об’єктів.
- •Питання №23. Принцип парності первинних джерел поля та його прояви в структурній еволюції ем-систем.
- •Питання №24. Принцип збереження генетичної інформації і його прояви в структурній еволюції ем-об’єктів.
- •Питання №25. Поняття області існування. Метод визначення області існування класу об’єктів за заданою цільовою функцією.
- •Питання №26. Генетичні моделі мікроеволюції ем-об’єктів (поняття мікроеволюції, побудова, задачі моделювання).
- •Питання №27. Моделі макроеволюції ем-систем (поняття, побудова, задачі моделювання, підтвердження конкретності моделі).
- •Питання №28. Модель узагальненої електричної машини в періодичній структурі системної моделі.
- •Питання №29. Генетичні оператори синтезу на внутрішньовидовому рівні, та їх структурні еквіваленти.
- •Питання №30. Поняття і визначення Виду ем-систем. Класифікація Видів ем-об’єктів.
- •Питання №31. Генетична модель Виду електромеханічних систем (структура, класи задач, підтвердження коректності моделі).
- •Питання №36. Генетична модель «ідеального» гомологічного ряду ем- об’єктів.
- •Питання №37. Методи спрямованого синтезу гомологічних ем- об’єктів за заданою структурою-проторипом.
- •Питання №38. Принцип структуроутворення гібридних ем- об’єктів. Генетична модель міжвидового схрещування.
- •Питання №39. Основні класи гібридних електричних машин та їх приклади.
- •Питання №40. Рівні і моделі структурного передбачення. Подвійна природа генетичного передбачення.
Питання №20. Правило супідрядності в структурі генетичної моделі (генетична і фізична природа).
Правило супідрядності цифрової генетичної функції коду дозволяє однозначно визначати поздовжні и поперечні кінцеві ефекти.
Питання №21. Періодичність структури системної генетичної моделі електромагнітних елементів.
Період – це певна послідовність геометрично споріднених джерел, в межах якої має місце закономірна зміна їх електромагнітних, геометричних та топологічних властивостей від полюсу “симетричних” до полюсу “асиметричних”.
Електромагнітні, геометричні та топологічні властивості первинних джерел електромагнітного поля, а також просторові форми та електромагнітні властивості успадкованих структур вищого рівня складності, синтезованих на їх основі, знаходяться в періодичній залежності від ступеня електромагнітної дисиметрії. Графічною (табличною) формою подання принципу періодичності є генетична класифікація первинних джерел поля.
Питання №22. Принцип топологічної інваріантності первинних джерел поля та його прояви в структурній еволюції ем-об’єктів.
Інваріантність електромагнітної симетрії і топологічних ознак множини електромагнітно орієнтованих поверхонь щодо їх просторової форми (яка має місце в межах довільного ряду Ті) можна розглядати як вияв характерного принципу топологічної інваріантності первинних джерел поля; саме цей принцип встановлює правила формотворення і визначає геометричну мінливість джерел поля в межах довільного ряду ГК. Відповідно до цього принципу вся різноманітність просторових форм ПДП упорядковується у вигляді дванадцяти (для електромагнітно орієнтованих) або шести (для електромагнітно неорієнтованих) топологічно еквівалентних рядів.
Питання №23. Принцип парності первинних джерел поля та його прояви в структурній еволюції ем-систем.
На базовому рівні кожне джерело поля буде представлене парою геометрично еквівалентних просторових форм, які будуть різнитися лише напрямком розповсюдження поверхневої хвиля поля, а для рядів Т02 та Т20 – ще й ступенем електромагнітної дисиметрії. Вказана закономірність є результатом прояву принципу парності первинних джерел ЕМП.
Потенційно можлива різноманітність ЕМ-структур – число парне. Кожен просторовий різновид ЕМ-структури має свого геометричного “двійника”. Місце знаходження і генетичні властивості структури-двійника однозначно визначаються у межах відповідного геометричного класу ГК. Тому принцип парності одночасно визначає і методологію спрямованого пошуку та синтезу паралельних класів ЕМ-структур за ознакою їхньої геометричної спорідненості.
- принцип парності є логічним наслідком орієнтованості-топологічної властивості ПДП, яка полягає в двоваріантності(х-у) можливої орієнтації поверхневої хвилі поля для довільної просторової форми ждерела поля;
- прояв принципу парності на хромосомному рівні свідчить про те, що ця властивість буде успадковуватися структурами вищого рівня складності;
- принцип парності є суто структурною властивістю геометрично споріднених джерел поля, тому він може виявлятися у віддалених функціональних класах ЕМС;
- принцип парності визн. кількісний склад і впорядковує розташування елементів у межах довільного геометричного класу ГК;
- принцип парності визн. генетичні механізми синтогенезу гібридних видів ЕМ-структур із змішаною генетичною інформацією.